Постанова № 32701768, 29.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 року Справа № 812/5969/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішлива Т.В.

при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,

за участю представників

представника позивача: Ємельянено А.В.(дов. № 04-05/4-04 від 02.01.2013),

представника відповідач: Зубенко В.М. (дов. № 3 від 10.01.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про стягнення адміністративного господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 107532,54 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства (об'єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2012 році відповідач на підставі наведених положень чинного законодавства та згідно Звіту відповідача від 26.02.2013 про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2012 рік мав працевлаштувати 14 інвалідів, з них працевлаштовано 11 інвалідів. Фактично не працевлаштовано 3 інваліда. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 35272,90 грн.

Оскільки у відповідача не було створено 3 робочих місця для інвалідів, яких, відповідно не працевлаштовано, у відповідача, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 105818,58 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1713,96 грн., що разом складає 107532,54 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додатково зазначив, що згідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємство повинно було самостійно здійснити працевлаштування інвалідів. Вказав, що у 2012 році підприємством відмовлено у працевлаштуванні 3-х інвалідів, направлених районним центром зайнятості.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову та пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» у 2012 році інформувало Сватівський районний центр зайнятості за формою № 3-ПН про наявність вакансій на підприємстві. Крім того, товариство періодично розміщувало інформацію про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у засобах масової інформації - місцевій районній газеті «Новини Сватівщини». Трьом особам - інвалідам дійсно було відмовлено у працевлаштуванні через їх невідповідність вимогам, зазначеним у звітах форми 3-ПН. (а.с. 21-26).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» (далі - ТОВ «Сватівська олія»), код ЄДРПОУ 25368994, є юридичною особою.

Відповідно до звіту ТОВ «Сватівська олія» форми 10-ПІ від 26.02.2013 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2012 році становила 11 осіб з 350 штатних працівників облікового складу. У вказаному звіті у рядку за кодом 03 зазначено, що відповідачем повинно бути працевлаштовано 14 інвалідів, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які працюють згідно нормативу - 11 осіб.(а.с. 13).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

З відповіді Сватівського районного центру зайнятості № 25/5-1186 від 07.05.2013 на запит Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідач систематично звітував за формою 3-ПН до центру зайнятості, працевлаштовано 1 особу з інвалідністю - підсобний робітник ОСОБА_3, однак підприємством відмовлено у працевлаштуванні 3 особам з інвалідністю, оскільки вони не відповідали вимогам за станом здоров'я (а.с. 12).

ТОВ «Сватівська олія» надано суду примірники місцевої районної газети «Новини Сватівщини» за 06.01.2012, 17.02.2012, 27.07.2012 та 17.08.2012 з оголошеннями ТОВ «Сватівська олія» про запрошення на роботу інвалідів та інших бажаючих на посади начальника меп, начальника зміни, начальника відділу кадрів, бухгалтера та за іншими посадами. (а.с. 46-49)

Також надано копії 11 звітів форми 3-ПН з відмітками про їх прийняття Сватівським районним центром зайнятості, у яких відповідач повідомив про наявність вакансій для інвалідів, а також вказав професії, за якими створено робочі місця для інвалідів та вимоги щодо кандидатів. (а.с. 35-45)

Зокрема, ТОВ «Сватівська олія» заявлено вакансію начальника дільниці з постійною занятістю, освіта вища, спеціальність будівельник, кваліфікаційний рівень - будівництво, а також підсобних робочих тимчасово зі звичайними умовами праці, режим роботи змінний.

Згідно корінців направлень на працевлаштування у 2012 році ТОВ «Сватівська олія» відмовлено у працевлаштуванні ОСОБА_4 підсобного робітника, ОСОБА_5 підсобного робітника та ОСОБА_6 на посаду начальника дільниці з причин невідповідності кандидатури заявленим вимогам. (а.с. 51-53)

При цьому представником відповідача надано суду пояснення, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при наданні направлень на працевлаштування не надали довідки МСЕК, а також індивідуальні програми реабілітації, з яких товариство змогло б встановити придатність за станом здоров'я вказаних осіб виконувати роботу підсобних робочих, а ОСОБА_6 не мав вищої освіти, а саме це було обов'язковою умовою для вакансії начальника дільниці, зазначеною у звітах форми 3-ПН, та на яку направлявся ОСОБА_6

Позивачем направлявся до Сватівського районного центру зайнятості запит про надання інформації про ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме про індивідуальні програми реабілітації, наявність освіти. Згідно відповіді Сватівського районного центру зайнятості від 26.07.2013 вказана інформація не надається з посиланням на Закон України «Про захист персональних даних» (а.с. 59-61)

Відповіді аналогічного змісту надано і на запити ТОВ «Сватівська олія» (а.с. 65-68)

Таким чином, за відсутності інформації про стан здоров'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також про те, яку роботу вони мають право виконувати ТОВ «Сватівська олія» не мало право приймати вказаних осіб на роботу підсобними робочими. Щодо ОСОБА_6, то останній не мав відповідної освіти та кваліфікації.

Згідно з положенням ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати кількість лише тих робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Пунктом 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, визначено що міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, складають та корегують індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання.

Відповідно до Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757, індивідуальна програма реабілітації інваліда (далі - індивідуальна програма) - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда. Індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією.

Пунктом 11 вищевказаного Положення індивідуальна програма готується у двох примірниках, які підписуються головою МСЕК або ЛКК та завіряються її печаткою. Перший примірник індивідуальної програми видається інваліду чи законному представнику дитини-інваліда, а другий примірник залишається у МСЕК або ЛКК. МСЕК або ЛКК надсилає засвідчені в установленому порядку копії індивідуальної програми лікувально-профілактичному закладу, органу праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання інваліда чи дитини-інваліда, а у разі потреби - реабілітаційній установі, учасникам реабілітаційного процесу та навчальним закладам.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 107532,54 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 31 липня 2013 року.

Суддя Т.В. Смішлива