Ухвала суду № 32697886, 23.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2654/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом виробничо-комерційного приватного підприємства "Тонус-плюс" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0002312206.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 23.05.2013 року № 0002312206.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому представник позивача надав заперечення та заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що податковим органом, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ВКПП "Тонус-плюс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" за грудень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 07.05.2013 року № 1646/22-06/30957822 який слугував підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0002312206, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42000 грн., в тому числі за основним платежем 28000 грн. та штрафною санкцією 14000 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп. 200.1 та п.200.2 ст. 200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугували взаємовідносини позивача з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" за грудень 2012 року, які податковий орган вважає фіктивними та вчиненими без мети настання реальних господарських операцій. Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що такі твердження безпідставні з наступних підстав.

В матеріалах справи містяться договір оренди між ВКПП "Тонус-плюс" та ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн" нежилого приміщення № 72 від 28.09.2012 року, згідно умов якого Орендодавець (ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн") передає, а Орендар (ВКПП "Тонус-плюс") приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення, а саме склад, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 23.

На виконання умов договору позивачем проведено оплату за оренду складського приміщення за 4 кв. 2012 року в матеріалах справи міститься виписка із банківських рахунків, податкова накладна та акти здачі-прийняття робіт, які у своїй сукупності свідчать про протиправність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо відсутності намірів сторін для настання реальних наслідків.

Крім того, реальність використання складського приміщення позивачем в своїй господарській діяльності свідчать товарно-транспортні накладні, згідно яких позивачем проводилось розвантаження товарів у м. Києві по вул. Набережно-Лугова, 23 у 4 кв. 2012 року: за кордон: № 259737 від 05.10.2012 р.; № 636390 від 02.10.2012 р.; № 0442612 від 26.10.12 р., № 171160 від 24.10.2012 р.; № 642297 від 25.10.2012 р.; № 592519 від 13.11.2012 р.; по Україні: № 8728 від 02.10.2012 р.; №5207 від 11.10.2012 р.; №5828 від 01.11.2012 р.; № 6450 від 04.12.2012 р.; заявки-договори перевізників: № 05/11 від 05.11.12р; № 01-1/10 від 01.10.12 р.; № 25/10 від 25.10.2012 р.; №28/09 від 28.09.2012 р.; № 12/11 від 12.11.2012 р.

Наведені документи відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо їх невідповідності чинному законодавству податковий орган не надав жодного доказу.

Так, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, наведеними нормами та наявними в справі матеріалами підтверджується реальність господарської операції позивача з ТОВ "Композит Констракшн Юкрейн"

Щодо посилань відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно якого, зустрічну звірку з контрагентом позивача провести неможливо у зв'язку із відсутністю інформації про його складські приміщення, трудові ресурси, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Апеляційний суд вважає, що суд І інстанції правильно зазначив, що ПК України не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання на право формування податкового кредиту позивачем. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, що має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

В постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвест" АД проти Болгарії"

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо податкової накладної №15 від 25.12.2012 року.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податковим органом не надано підтвердження того, що платника податку повідомляли про наявність у реєстрі розбіжностей з контрагентом позивача податкова накладна зареєстровані електронному вигляді, технічні неточності податкової накладної не вплинули на правильність визнання податкового зобов'язання. Крім того, податкова накладна за змістом та формою відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.