Постанова № 32694643, 24.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 917/220/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників:

позивача - Мельника В.В. за довіреністю №14-327 від 16.03.2012 р.,

відповідача - Заліпі Н.Ю. за довіреністю №14-327 від 16.03.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1556П/2-8 від 16.05.13) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. у справі № 917/220/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

про стягнення 44 158,32 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на свою користь заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 1411/11 від 31.01.2011 р. в сумі 44 158,32 грн., з яких: 23 415,36 грн. - інфляційних, 17 379,24 грн. пені; 3 363,72 грн. - 3% річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. у справі № 917/220/13-г (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 250,64 грн. 3% річних, 23 415,36 грн. інфляційних, 8 397,49 пені, 1693,33 грн. судового збору.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, просить рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. у справі № 917/220/13-г в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 8981,75 грн. пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 8981,75 грн. пені, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що ним правомірно нарахована пеня у розмірі 17379,24 грн., а суд першої інстанції неправомірно за клопотанням відповідача відмовив у стягненні 8981,75 грн. пені на підставі ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України. Заявник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував його майновий стан, а саме те, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має збитки від діяльності внаслідок постійного недоотримання та несвоєчасного проведення споживачами розрахунків за спожитий природний газ. Крім того, скаржник посилається на наявну судову практику щодо безпідставного зменшення пені за умови недоведеності наявності у боржника виняткових обставин.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.07.2013 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 31.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Полтавагаз" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/311/11 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в січні 2011 - лютому 2012 імпортований природний газ виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору (п. 1.1.).

Порядок та умови передачі газу визначені у розділі 3 договору.

Зокрема, у п. 3.5. цього розділу встановлено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.

Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня 2011 р. по лютий 2012 р., позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1 224,140 тис. куб. метрів природного газу на загальну суму 3 931 012,80 грн. (акти приймання-передачі природного газу від 31.01.11 р., 28.02.11 р., 31.03.11 р., 30.04.11р., 31.05.11 р., 30.06.11 р., 31.07.11 р., 31.08.11 р., 30.09.11 р., 31.10.11 р., 31.10.11 р., 30.11.11 р., 31.12.11 р., 31.01.12, 29.02.12 р. (а. с. 22 - 35). Даний факт не спростовується відповідачем.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим відповідачем, він не виконав належним чином зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1411/11 від 31.01.2011 р. щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ, оплату за отримані обсяги газу проводив з порушенням встановлених договором строків.

Згідно з п. 7.1. договору 7.1. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

У п. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.7.7. договору).

Таким чином, позивачем нараховані та заявлені до стягнення: втрати від інфляційних процесів у розмірі 23415,36 грн., 3% річних у розмірі 3363,72 грн., пеня у розмірі 17379,24 грн. за весь час прострочення грошової заборгованості (січень 2011- лютий 2012).

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України судом першої інстанції вірно встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків за отриманий газ, у зв'язку з чим позивачем правомірно були заявлені до стягнення відповідні нарахування.

В результаті перевірки розрахунку інфляційних втрат, нарахованих позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно, згідно зі ст. 625 ЦК України, зроблені нарахування інфляційних втрат за спірний період, які складають 23415,36 грн. та стягнуті з відповідача цілком правомірно.

При цьому колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що позивач допустив помилки при обрахуванні заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, а відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Полтавської області, який зробив правильний перерахунок пені, що склала 16794,98 грн., а також 3% річних - 3250,64 грн. та у задоволенні решти позову у стягненні пені у розмірі 584,26 грн. та 113,08 грн. 3% річних через невірні розрахунки відмовив, оскільки нарахування пені та 3% річних позивачем здійснено з 14.02.2011 р., а у відповідності до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому нарахування цих сум мало здійснюватися з 15.02.2011 р.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач ані в апеляційній скарзі, ані в судових засіданнях апеляційного господарського суду не навів правових обґрунтувань щодо спростування висновків суду в цій частині оскаржуваного рішення.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставного зменшення пені на 50%, колегія суддів вважає, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на таке.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З посиланням на вищенаведені норми та фактичні матеріали справи, з яких вбачається, що за відповідачем відсутня непогашена заборгованість за поставлений газ за умовами договору купівлі-продажу природного газу № 1411/11 від 31.01.2011 р., а також відсутні докази завдання позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача, суд першої інстанції і дійшов висновку про зменшення пені на 50%.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі, й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не встановлено - в чому ж саме полягає винятковість даного випадку, не досліджено цілу низку документів, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розмірі пені (зокрема, документи, які б підтверджували факт нерегулярної оплати населенням отриманого газу, розмір цієї заборгованості, її період, документи на підтвердження ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення боргу зі споживачів, ін.).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 32 названого кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Як встановлено вище, відповідачем в обґрунтування заявленого у відзиві клопотання про зменшення пені взагалі не надано жодного доказу, лише до відзиву на позов додана копія довідки про збитковість від постачання природного газу в сумі 1767,0 тис. грн. за підсумками роботи в 2012 році.

З метою створення необхідних умов для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та надання відповідачу можливості у повній мірі обґрунтувати свої вимоги щодо зменшення пені, ухвалою від 02.07.2013 р. було відкладено розгляд справи до 18.07.2013р. та запропоновано надати відповідні докази, а саме: з урахуванням вимог ст. 233 ГК України докази наявності підстав для зменшення розміру пені, зокрема, докази збитковості підприємства тощо. Однак, жодного доказу на підтвердження своїх вимог щодо зменшення пені відповідач не надав, поважності причин ненадання таких доказів не обґрунтував.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав даний випадок винятковим та дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 50%, оскільки відповідачем відповідні обставини не доведені документально.

Отже, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, а відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. у справі № 917/220/13-г викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36039, м. Полтава, вул. Енгельса, 2, код ЄДРПОУ 03351912 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 23415,36 грн. інфляційних, 16794,98 грн. пені, 3250,64 грн. річних, 1693,82 грн. судового збору".

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2013 р. у справі № 917/220/13-г залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36039, м. Полтава, вул. Енгельса, 2, код ЄДРПОУ 03351912 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 23.07.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.