Рішення № 32693947, 29.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8133/13-ц

Провадження № 2/520/4388/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на самовільно побудований житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2013 року позивач звернувся з позовом до суду та просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на самовільно побудований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлова «З» - 10,5 кв.м., житлова «З» -1ж -6,8 кв.м., кухня 11,5 кв.м., туалет «м» - 6 кв.м., гараж - «о», теплиця «ІV», вбиральня - «к», а також зобов'язати зареєструвати за ним право власності на вказанний житловий будинок.

Свої вимоги мотивував тим, що після закінчення школи, а саме в 1968 році він зареєструвався та почав мешкати у своєї бабусі ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1, де згодом на вільній земельній ділянці почав будувати будинок, будівництво якого закінчив в 1969 році.

Позивач вказує на те, що він неодноразово намагався ввести будинок в експлуатацію та зареєструвати право власності, однак жодна з проб не дала позитивного результату.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача ОМР у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що в 1969 році ним було побудовано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці яка була закріплена за його бабусею ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Одеської міськради депутатів трудящих за № 1185 від 1953 року (а.с. 16-18), однак, жодних доказів таких тверджень суду не надав.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не введено спірний будинок в експлуатацію, а в результаті чого не отримано правовстановчі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що житловий будинок та господарські споруди, що будувалися за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, так як позивачем не надано суду доказів, що на його ім'я оформлювались дозвільні документи на будівництво та останнім оформлювалася земельна ділянка для будівництва та експлуатації житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 ЦПК.) У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Одеської міської ради з заявою про оформлення свідоцтва про право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, в результаті чого листом від 04.12.2012 року йому було роз'яснено, що видати свідоцтво про право власності ОМР йому не може, так як відсутні документи, що посвідчують право ОСОБА_1 на вищезгадану земельну ділянку.

Згідно п. 20 Постанови №6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» вирішуючи справи про самочинне будівництво (нове будівництво, реконструкцію зі зміною площі та зайняттям земельної ділянки, прибудови, надбудови) об'єкта нерухомості, здійснене у разі відмови у видачі документів, які надають право виконувати будівельні роботи (повідомлення про початок будівельних робіт, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, видача технічних умов, видача вихідних даних тощо), але з додержанням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів і порядку розгляду цих питань, суд має врахувати, що відмова у наданні дозвільних документів може бути оскаржена до суду заінтересованою особою у порядку адміністративного судочинства.

Якщо такі дії в судовому порядку не оскаржено, це не є підставою для відмови в позові, проте суд при розгляді справи має дати правову оцінку такій відмові, зокрема, за правилами статті 212 ЦПК.

Згідно п. 20 вказаної постанови при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29 - 31 Закону № 3038-VI, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

У справі відсутні відомості про отримання позивачем відповідного дозволу для початку робіт з будівництва будинку та інших прибудинкових будівель.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивачем не надано суду доказів отримання ним відповідного дозволу та належним чином затвердженого проекту будівництва та оформлення права власності або користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, оскільки згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не набув права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень, зокрема міських рад на території міст, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, на якій розміщено самовільно побудовані будівлі, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією земельною ділянкою має право тільки територіальна громада м. Одеси, в особі Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Крім цього, в п. 16 постанови №6 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» роз`яснив, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, - Одеська міська рада заперечує проти визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірний будинок (а.с. 6-7), а також те, що будову здійснено без відповідного дозвільного документа, який надає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 328, 376 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на самовільно побудований житловий будинок - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя Куриленко О. М.