Рішення № 32692845, 30.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" липня 2013 р. Справа № 906/893/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко А.Ю. - дов. № 08/16376-009092 від 26.12.12р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Капелюх В.О., дов. від 22.07.13р. № 3048

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Військової частини А-2365 (смт.Вакуленчук Чуднівського району Житомирської області)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно - експлуатаційний відділ міста Житомир (м.Житомир)

про стягнення 135503,51 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 135503,51 грн. боргу за спожиту активну електроенергію згідно договору № 105 про постачання електричної енергії споживачам від 15.08.05р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 08.07.13р. № 823 на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п.5 ст.10 Бюджетного Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 14.01.11р. № 11 (зі змінами) бюджетна установа, якою є військова частина А2365, здійснює видатки лише відповідно до КЕКВ (кодів економічної класифікації видатків) та що військова частина А2365 кошторисні призначення та кошти впродовж останніх трьох років не отримувала, платником за даними видатками з 2008 року є комунально-експлуатаційні відділи (КЕВ м.Житомир), що визначено відповідними правовими рішеннями керівних органів Міністерства оборони України (а.с.28-30).

Від відповідача на адресу господарського суду надійшло клопотання від 29.07.13р. № 936 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника відповідача (а.с.62).

Явка представників сторін в дане судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.

Відповідно до пп.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання будь-якого іншого представника.

У зв'язку з цим, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд залишає без задоволення.

Третя особа у відзиві на позовну заяву від 30.07.13р. № 4026 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись, зокрема, на те, що на виконання вимог Директиви від 04.03.10р. №Д-5 військове майно відповідача згідно переліку додатку 3 до Директиви, 01.03.12р. було безоплатно передано в комунальну власність територіальної громади селища Вакуленчук Чуднівського району Житомирської області. У зв'язку з передачею військового майна згідно переліку до комунальної власності Квартирно - експлуатаційний відділ м.Житомир листом від 26.03.12р. № 1009 звернувся до командира військової частини А-2365 про виключення з договору про постачання електричної енергії споживачам № 105 від 15.08.05р. - водопровідно - каналізаційного господарства, гуртожитків №№ 18, 502 КПП №№ 395, 396 котельні № 150. Однак, в порушення пп.2.3 договору про постачання електричної енергії споживачам № 105 від 15.08.05р., наказу Міністра оборони України № 212 від 31.07.1996р. про введення в дію Положення про планування, розрахунки, облік та звітність за спожиту електричну енергію в Збройних Силах України та неодноразових письмових звернень начальника КЕВ м.Житомир на адресу відповідача, командир військової частини не вжив заходів щодо виключення з вказаного договору об'єктів, що втратили статус військового майна (а.с.65,66).

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.05р. між Чуднівським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та Військовою частиною А2365 був укладений договір № 105 про постачання електричної енергії споживачам (а.с.7-14).

Відповідно до п.1 договору, енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з пп.2.2.3 договору, відповідач, як споживач, зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до пп.7.2 договору, розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами відповідно до класів напруги, показників лічильників та тарифних груп кожної точки обліку.

Згідно з пп.7.3 договору, остаточний розрахунок здійснюється споживачем не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за спожиту активну електричну енергію не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 135503,51 грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.18,57), довідками позивача: станом на 09.07.13р., № 1187 від 30.07.13р. (а.с.27,64) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 135503,51 грн. боргу за спожиту активну електроенергію згідно договору №105 від 15.08.05р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-2365, 13246, смт.Вакуленчук Чуднівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 07712436:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10008, м.Житомир, вул.Пушкінська 32/8, ідентифікаційний код 22048622 - 135503,51 грн. боргу за спожиту активну електроенергію згідно договору №105 від 15.08.05р. та 2710,07 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.07.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).