Постанова № 32689864, 22.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2013 року справа № 826/8475/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Голосіївського районного центру зайнятості

про визнання протиправними та скасування наказу № 123 від 09.11.2012 року,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Голосіївського районного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування наказу № 123 від 09.11.2012 року про повернення коштів, як незаконно виплачених.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в наказі № 123 від 09.11.2012 року відсутнє посилання на статтю закону або норму підзаконного нормативно-правового акту, що дає право для його прийняття взагалі та для висновку, що у випадку надання послуг за цивільно-правовим договором особа відноситься до категорії зайнятого населення. Позивач звертає увагу на те, що перелік осіб, що належать до категорії зайнятого населення на момент виникнення спірних правовідносин був встановлений законом. Законом не передбачено, що у випадку надання послуг за цивільно-правовою угодою громадянином, такий громадянин відноситься до категорії зайнятого населення. Крім того, зазначає позивач, перевірка проведена на підставі листа Голосіївського районного центру зайнятості від 29.08.2012 року, який (лист) не відноситься до підстав проведення перевірки. На думку позивача, належність позивача до категорії зайнятих центром зайнятості не встановлена, з обліку, з означених в Порядку розслідування підстав, його не знято. Отже, вказує позивач, оскаржуваним наказом стягуються кошти з особи, що офіційно визнана безробітною та на законних підставах в певний період часу знаходилася на відповідному обліку, після чого також у відповідності до діючого законодавства знята з обліку як особа, що працевлаштувалася за допомогою центру зайнятості.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав через канцелярію суду заперечення на адміністративний позов з доказами на їх підтвердження, в яких зазначив, що в Голосіївському районному центрі зайнятості м. Києва 28.02.2012 року був зареєстрований, як шукаючий роботу ОСОБА_1 Після навчання в НПУ імені Драгоманова за курсом «Основи підприємницької діяльності» з 22.03.2012 року по 11.04.2012 року було прийнято наказ від 10.05.2012 року № 42 про виплату позивачу допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Відповідачем прийнято наказ від 11.05.2012 року № НТ120511 про зняття позивача з обліку, у зв'язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності з 11.05.2012 року. Під час перевірки Шевченківським районним центром зайнятості ПРАТ «Ренесанс життя» виявлено, що гр. ОСОБА_1 уклав договір приєднання до Генерального договору з фінансовими консультаціями від 24.02.2012 року № 338-ГС та згідно актів здачі-приймання виконаних послуг отримав винагороду на загальну суму 704,31грн. Керуючись нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідачем був прийнятий наказ від 09.11.2012 року № 123 та вважає, що мотиви і підстави прийняття даного наказу є законно обґрунтованими та наказ не підлягає скасуванню і не є протиправними.

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 03.06.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований в Голосіївському районному центрі зайнятості м. Києва 28.02.2012 року, як шукаючий роботу, що підтверджено персональною карткою. (а.с.47)

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 803), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до п.3 ст.1 Закону № 803, громадяни, які працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, зареєстровані як підприємці, належать до зайнятого населення.

Також, відповідно до п.4 ст.1 названого закону, законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягай пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно п.11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок № 219), за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці.

Позивач 06.03.2012 року подав до Голосіївського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного, в якій зазначив, що на даний час не має постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом сім'ї фермера, не зареєстрований як фізична особа підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку, де власноручно поставив свій підпис. (а.с.49)

За результатами розгляду поданої вищезазначеної заяви про надання статусу безробітного та відповідно до приписів ст. 2 Закону № 803, Голосіївським районним центром зайнятості позивачу було присвоєно статус безробітного з 06.03.2012 року.

21.03.2012 року позивачем подано директору Голосіївського районного центру зайнятості заяву з проханням направити його в університет імені Драгоманова на курси підвищення кваліфікації «Основи підприємницької діяльності».

Між позивачем та Голосіївським РЦЗ 21.03.2012 року укладено договір №2103..12 щодо професійного навчання позивача, предметом якого є направлення ОСОБА_1 на підвищення кваліфікації в НПУ імені М.П.Драгоманова за професією, спеціальністю, навчальною програмою Менеджмент організацій, управління підприємствами, основи підприємницької діяльності, зі строком навчання з 22.03.2012 року до 11.04.2012 року з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. (далі -Договір) (а.с.55)

Після закінчення навчання в НПУ імені М.П.Драгоманова позивач отримав Свідоцтво 12СПК 804235 в якому вказано, що останній з 22.03.2012 року по 11.04.2012 року підвищував кваліфікацію в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації за курсом «Основи підприємницької діяльності». (а.с.57)

08.05.2012 року позивач звернувся до Голосіївського РЦЗ з заявою № 09 з проханням призначити та виплатити допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Комісією з питань здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності на засіданні 08.05.2012 року було рекомендовано директору ЦЗ виплатити безробітному ОСОБА_1 допомогу по безробіттю одноразово, про що складено протокол від 08.05.2012 року №09. (а.с.58-59)

Відповідачем прийнято наказ від 10.05.2012 року №42 щодо здійснення виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 одноразово для організації підприємницької діяльності з дня реєстрації та знято позивача з обліку, у зв'язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності з 11.05.2012 року. (а.с.61)

Відповідно до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62 (далі - Порядок № 60/62) та постановою правління Пенсійного Фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року №232/16248, центрами зайнятості проводяться розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення. Для проведення зазначених розслідувань центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України, шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими договорами, ведення особистого селянського господарства, отримання пенсії. Даний обмін інформацією здійснюється з метою перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та визначення розміру матеріального забезпечення.

Із матеріалів справи вбачається, що в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України, за позивачем було виявлено ознаку доходу - «Виплати відповідно до умов цивільно-правового договору» у ПРАТ «Ренесанс життя» (код ЄДРПОУ 33948564). (а.с.63)

З метою підтвердження або спростування інформації відповідачем направлено запит від 29.08.2012 року № 20-4936 до Шевченківського районного центру зайнятості про проведення перевірки безпосередньо у роботодавця з питань чи перебував позивач в трудових правовідносинах, за який період нараховано та коли саме виплачено дохід. (а.с.65)

Порядок № 60/62 визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. (п.1, 2 Порядку № 60/62)

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. (п.5 Порядку № 60/62)

Шевченківським районним центром зайнятості було здійснено перевірку ПРАТ «Ренесанс життя», про що свідчить Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 09.10.2012 року № 1180. Під час перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 уклав договір приєднання до Генерального договору з фінансовими консультаціями від 24.02.2012 року №7338-FС та згідно актів здачі-приймання виконаних послуг: №6/7338- FС від 29.02.2012 року і №8/7338- FС від 31.03.2012 року нараховано винагороду на загальну суму 704,31грн. (а.с.66-68, 70-71)

Вивчивши договір від 24.02.2012 року №7338-FС судом встановлено, що відповідно до п.п.4.1. п.4, цей договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до моменту розірвання сторонами. Сторонами була укладена додаткова угода до договору №7338 від 24.02.2012 року, згідно якої вищезазначений договір припинений з 02.07.2012 року. (а.с.69, 72)

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні позивачем не заперечувався факт укладання названого договору та отримання грошових коштів, як винагороду, за здійсненні послуги у вигляді консультативних.

Згідно з п.6 Порядку № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі вищевикладеного, директором Голосіївського РЦЗ виданий наказ від 09.11.2012 року № 123, який на думку суду є законним та обґрунтованим.

Із довідки від 09.11.2012 року вбачається, що позивачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 41049,62грн. Листом Київського міського центру зайнятості від 16.11.2012 року № 03-8389 підтверджено, що вартість навчання позивача в НПУ імені Драгоманова складає суму 567,33грн. (а.с.74, 76)

Загальна сума коштів складає: 41616 грн. 95 коп.

Позивачу направлено лист від 21.11.2012 року №20-6465 про необхідність відшкодувати незаконно отримані кошти, проте, як зазначає відповідач, кошти в добровільному порядку не сплачено. (а.с.77-79)

Згідно п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних послуг Фондом.

Суд наголошує, що завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і безпідставними, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова