Ухвала суду № 32688757, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2332/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Мартиненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі № 2а-1294/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епоха»

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 17.11.2010 № 0004352301/0, та № 0004362301/0, від 20.12.2010 № 0004712301/0, № 0004702301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Епоха» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6,80 грн.

ДПІ у м.Херсоні подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м.Херсоні на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 450411,24 грн., у тому числі 300274 грн. основного платежу та 150137 грн. штрафних санкцій, та з податку на прибуток в сумі 444282,00 грн., у тому числі 296188,00 грн. основного платежу та 148094,00 грн. штрафних санкцій, прийняті на підставі акту перевірки від 27.10.2010 № 4545/23-2/21297323, в ході якої було встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідно витрати та податок на додану вартість за нікчемними правочинами з придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 товару - мазуту, бітуму шляхового, будівельних матеріалів, електрообладнання та обладнання для теплового пункту, які вчинено у жовтні, листопаді, грудні 2008 року без наміру створення реальних правових наслідків, оскільки операції мають безтоварний характер і оформлені лише документально.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачених у п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність або були вчинені без мети використання в господарській діяльності платника податків. При цьому в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Отже, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, обставини щодо придбання певного товару, необхідно також встановити кількість такого товару та його вартість, розмір понесених витрат на придбання такого товару, в т.ч. податку на додану вартість, наявність у платника податків мети використовувати придбаний товар (роботи, послуги) в господарській діяльності - діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Висновки про правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних витрат та податку на додану вартість суди зробили без належного дослідження обставини щодо кількості поставленого певного виду товару, його вартості та фактичного розміру понесених витрат, мети придбання позивачем певного виду товару, без встановлення основних видів та інших видів економічної діяльності позивача та правових підстав для здійснення позивачем вказаних судами підрядних робіт на вказаних об'єктах, необхідності використання в таких роботах певного виду товару у певній кількості.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дослідити, чи були зафіксовані в рамках кримінальної справи, порушеної стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, на яку посилається податковий орган в акті перевірки, обставини щодо взаємовідносин цієї особи з позивачем, зокрема у межах поставок товарів, товарність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло