Рішення № 32688583, 24.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

24.07.2013 року

Справа № 127/8983/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Дерун А. С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ільченко Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивований тим, що позивач обирався депутатом Бершадської міської ради Вінницької області ІV-х скликань. З 01 жовтня 2001 року йому була призначена пенсія за віком. Оскільки згідно п. 2 ст. 1, ст. 3, ст. 4 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед України» № 1687-111 від 01.06.2000 р., який діяв з 01.01.2001 р., він набув право на встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною з дати призначення йому пенсії за віком, тобто 01.10.2001 року. Позивач для отримання консультації щодо порядку призначення йому пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які є членами комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій облдержадміністрації, однак відповіді не отримав. В травні 2006 року позивач знову звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці та надав довідку з Державного архіву Вінницької області № 06-207/4 від 22.05.2006 року, яка підтверджує факт обрання його депутатом чотирьох скликань, для підготовки та надання документів на розгляд комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною. Однак, письмової відповіді про підготовку документів для комісії він не отримав, але в усній формі йому повідомили, що чиновники Головного управління УПФ у Вінницькій області не дають дозвіл здійснювати підготовку документів, для надання їх на розгляд комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій облдержадміністрації, посилаючись на зміни в Законі України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». Тільки в травні 2008 року позивач домігся дозволу на підготовку документів і надання їх на розгляд комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій ОДА. 26 травня 2008 року позивач отримав витяг з протоколу № 14 засідання комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною, де клопотання про встановлення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною відхилено. Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду, який постановою від 24.09.2008 року позов про зобов'язання встановити йому пенсію за особливі заслуги перед Україною, стягнення моральної шкоди - задовольнив частково. Суд зобов'язав комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною з 07.05.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2008 року змінено. Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 року постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2008 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року скасовано та постановлено нову, якою визнано відмову комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації в встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю особливих заслуг перед Україною неправомірною. Зобов'язано комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації розглянути питання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1 Так, з 16.07.2012 року до призначеної пенсії позивача за віком встановлена надбавка в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Оскільки надбавку в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність позивачу встановили з 16.07.2012 року, а не з дня звернення, тобто з 01.06.2006 року, йому недорахована та не виплачена значна сума до пенсії, яка передбачена чинним законодавством, а саме за період з 01.06.2006 року по 15.07.2012 року - 8 531, 00 гривень. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, враховуючи три відсотка річних та інфляційні за час невиплати вказаних сум, станом на 01.01.2013 року оплаті підлягає сума 11 573, 41 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про зобов'язання Вінницьку обласну державну адміністрацію та Вінницьку міську раду відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 11 573, 41 гривень та судові витрати.

В ході розгляду справи позивачем було збільшено та уточнено позовні вимоги. Збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що позивач мав право отримувати надбавку до пенсії за особливі заслуги перед Україною з 01.10.2001 року, неодержана сума пенсії за особливі заслуги перед Україною за період з 01.10.2001 року по 31.05.2006 року складає 3 229, 41 гривень. Враховуючи невиплачену пенсію за особливі заслуги перед Україною за період з 01.10.2001 року по 31.05.2006 року яка складає - 3 229, 41 гривень та невиплачену пенсію за особливі заслуги перед Україною за період з 01.06.2006 року по 15.07.2012 року, яка з урахуванням 3% річних та інфляційні за час невиплати складає - 11 573, 41 гривень, загальна невиплачена сума пенсії складає 14 802, 82 гривень. Позивач просив суд стягнути з Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 14 802, 82 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні, суд за клопотанням позивача визнав неналежним відповідачем Вінницьку міську раду.

Ухвалою суду від 24.07.2013 року позовні вимоги до Вінницької міської ради про стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві та доповненні до неї, і просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2008 року позов ОСОБА_1 до комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації про зобов'язання встановити пенсію за особливі заслуги перед Україною, стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. - задоволено частково. Забов`язано комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною з 07.05.2008 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 45-47).

Постановою Вищого Адміністративного суду України від 21.06.2012 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про зобов'язання встановити пенсію за особливі заслуги перед Україною, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано відмову комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації в встановленні пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю особливих заслуг перед Україною неправомірною. Зобов`язано комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації розглянути питання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено. (а.с. 6-8).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так постановою Вищого Адміністративного суду України від 21.06.2012 року встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, але помилково зобов'язав комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації встановити ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною з 07.05.2008 року, перебравши на себе функції саме комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1967 року по 1975 рік був депутатом чотирьох скликань Бершадської міської ради Вінницької області. (а.с. 9-10)

З 01.01.2001 року позивачу була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». (а.с. 13)

Основним нормативним актом, що регулює питання призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною є Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

У ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 року, передбачено, що призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються певній категорії громадян України, зокрема, народним депутатам України, депутатам колишніх республік Союзу РСР і Союзу РСР; депутатам обласних, Київської і Севастопольської міських рад трьох скликань та депутатам районних, районних у містах Києві та Севастополі рад, міських рад чотирьох

скликань, якщо вони не були державними службовцями і не займали виборних та керівних посад у цих радах.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 26.12.2002 року п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» викладено в наступній редакції: пенсія за особливі заслуги перед Україною призначається, зокрема, депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та

Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР.

Судом встановлено, що право на призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною у позивача виникло ще до внесення змін до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому слід зазначити, що Конституційний Суд України в рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Стаття 4 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» передбачає, що пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника відповідно до закону.

Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсія за особливі заслуги призначається з дня звернення за встановленням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про порушення клопотання про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами.

Судом встановлено, що 07.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся до голови комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації з клопотанням про призначення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною, згідно Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (а.с. 42).

Комісією з встановлення пенсії за особливі заслуги перед України при Вінницькій області державній адміністрації, 26.05.2008 року клопотання ОСОБА_1 було відхилено, у зв'язку з відсутністю особливих заслуг перед Україною (а.с. 11, 43).

Вищезазначену відмову комісії Вищим Адміністративним Судом України 21.06.2012 року було визнано неправомірною.

Постановою Вищого Адміністративного суду України від 21.06.2012 року було зобов`язано комісію з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації розглянути питання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1

Судом встановлено, що питання щодо встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1, порушене останнім в заяві від 07.05.2008 року, так і не було розглянуто комісією з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації.

Натомість, комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації було розглянуто повторну заяву ОСОБА_1 про встановлення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною, подану16.07.2012 року. (а.с. 13-14)

Згідно витягу з протоколу № 22 засідання комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Вінницькій обласній державній адміністрації від 06.08.2012 року, відповідно до постанови Вищого Адміністративного Суду України від 21.06.2012 року встановлено ОСОБА_1 з 16.07.2012 року пенсію за особливі заслуги перед Україною за віком. До призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлено надбавку згідно із Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в розмірі 20% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. (а.с. 12)

Однак, враховуючи постанову Вищого Адміністративного Суду України 21.06.2012 року та положення Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», суд прийшов до висновку, що позивач мав право на призначення йому пенсії за особливі заслуги перед Україною з 07.05.2008 року, тобто з моменту свого звернення із заявою про призначення такої пенсії.

Відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» до пенсії ОСОБА_1 мала бути встановлена надбавка в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Судом проведено наступний розрахунок:

З 07.05.2008 року по 31.05.2008 року: 481, 00 грн./31 (день) х 24 (дні) = 372, 40 грн. х 20% = 74, 48 гривень;

З 01.06.2008 року по 30.06.2008 року: 481, 00 грн. х 20% = 96, 20 гривень;

З 01.07.2008 року по 30.09.2008 року: 482, 00 грн. х 3 (місяці) = 1 446, 00 грн. х 20% = 289, 20 гривень;

З 01.10.2008 року по 31.12.2008 року: 498, 00 грн. х 3 (місяці) = 1 494, 00 грн. х 20% = 298, 80 гривень;

З 01.01.2009 року по 31.10.2009 року: 498, 00 грн. х 10 (місяців) = 4 980, 00 грн. х 20% = 996, 00 гривень;

З 01.11.2009 року по 31.12.2009 року: 573, 00 грн. х 2 (місяці) = 1 146, 00 грн. х 20% = 229, 20 гривень;

З 01.01.2010 року по 31.03.2010 року: 695, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 085, 00 грн. х 20% = 417, 00 гривень;

З 01.04.2010 року по 30.06.2010 року: 706, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 118, 00 грн. х 20% = 423, 60 гривень;

З 01.07.2010 року по 30.09.2010 року: 709, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 127, 00 грн. х 20% = 425, 40 гривень;

З 01.10.2010 року по 30.11.2010 року: 723, 00 грн. х 2 (місяці) = 1 446, 00 грн. х 20% = 285, 20 гривень;

З 01.12.2010 року по 31.12.2010 року: 734, 00 грн. х 20% = 146, 80 гривень;

З 01.01.2011 року по 31.03.2011 року: 750, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 250, 00 грн. х 20% = 450, 00 гривень;

З 01.04.2011 року по 30.09.2011 року: 764, 00 грн. х 6 (місяців) = 4 584, 00 грн. х 20% = 916, 80 гривень;

З 01.10.2011 року по 30.11.2011 року: 784, 00 грн. х 2 (місяці) = 1 568, 00 грн. х 20% = 313, 60 гривень;

З 01.12.2011 року по 31.12.2011 року: 800, 00 грн. х 20% = 160, 00 гривень;

З 01.01.2012 року по 31.03.2012 року: 822, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 466, 00 грн. х 20% = 493, 20 гривень;

З 01.04.2012 року по 30.06.2012 року: 838, 00 грн. х 3 (місяці) = 2 514, 00 грн. х 20% = 502, 80 гривень;

З 01.07.2012 року по 15.07.2012 року: 844, 00 грн./31 (день) х 15 (днів) = 408, 38 грн. х 20% = 81, 70 гривень.

Отже, за період з 07.05.2008 року по 15.07.2012 року (включно) позивач мав би отримати надбавку до пенсії в загальній сумі 5 841, 30 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Разом з тим, виходячи з положень ст.ст. 12 та 13 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за особливі заслуги виплачуються за місцем проживання пенсіонера в порядку, визначеному законодавством України. Нараховані суми пенсії за особливі заслуги, які з

тих чи інших причин своєчасно не були одержані пенсіонером, виплачуються за минулий час, але не більш як за 3 роки, що передували зверненню за їх одержанням. Суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

При цьому ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

На вище зазначене, також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.01.2013 року «Про деякі питання застосування ст. 625 ЦК України».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Встановлені судом обставини справи на переконання суду призвели до спричинення позивачу збитків, які виразились в неотримання ним доходу за період з 07.05.2008 року по 15.02.2012 року (включно).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 5 841, 30 гривень. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди за період з 01.10.2001 року по 07.05.2008 року та 3 % річних в сумі 8 961, 52 гривень слід відмовити, враховуючи недоведеність та необґрунтованість таких вимог.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 90, 61 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (39,50 %). Решту судових витрат залишити за ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», Законом України «Про пенсійне забезпечення», п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 11, 15, 16, 22, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, ст. 57-60, ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вінницької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 20089290) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 841 (п'ять тисяч вісімсот сорок одна) гривень 30 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Вінницької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 20089290) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 90, 61 гривень. Решту судових витрат залишити за ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: