Ухвала суду № 32688509, 20.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 р.Справа № 2а-12388/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Смаглого С.І.

представника позивача Меркулової Т.А.

представника відповідача Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12388/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МАРИН" (надалі за текстом - ТОВ "ГРАНД МАРИН", позивач) звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (надалі за текстом - Західна МДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0001162212 від 01.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в сумі 855740,75 грн., з яких 706700,00 грн. - основного платежу, 149047,75 - штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення за формою «П» №0001172212 від 01.11.2012р. про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 1248683,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовані податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0001162212 від 01.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в сумі 855740,75 грн., з яких 706700,00 грн. - основного платежу, 149047,75 - штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення за формою «П» №0001172212 від 01.11.2012р. про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 1248683,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Доводи апелянта полягають в тому, що згідно отриманої інформації незалежних банківських установ середня відсоткова ставка по кредитних коштах у відповідний період для юридичних осіб складала 25%, а тому позивачем неправомірно віднесено до складу витрат витрати по процентним ставкам 40% по одержаній позиці за договорами, укладеними з ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест». Враховуючи зазначене, при укладенні договорів позики позивачем не застосовано метод визначення звичайної ціни до рівня відсоткової ставки за користування позикою, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 706700,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 1248683,00 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАРИН» зареєстровано як юридична особа 17.08.2001р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 8), перебуває на податковому обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАРИН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що було складено Акт перевірки № 2444/22-104/31632468 від 18.10.2012 року (а.с. 31-82).

В Акті перевірки № 2444/22-104/31632468 від 18.10.2012 року відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем, крім іншого, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та пп.153.2.3. пп. 153.2 ст. 153, п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 706700 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року у сумі 47466 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 56712 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 55480 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 77936 грн., 3 квартал 2010р. у сумі 85052 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 85052 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 83203 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 27310 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 188489 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в т.ч. за 2-4 квартал 2011 року у сумі 898185 грн. та за 1 квартал 2012 року у сумі 350498 грн. (а.с. 80-81).

На підставі зазначеного Акту перевірки № 2444/22-104/31632468 від 18.10.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.11.2012 року № 0001162212, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України, позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 855747,75 грн. (за основним платежем - 706700.00 грн., штрафні санкції - 149047.75 грн.), а також податкове повідомлення-рішення № 0001172212 від 01.11.2012 року, яким з посиланням на встановлене порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1248683 грн. за період 2 квартал 2011 року-1 квартал 2012 року (а.с. 11-12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» було укладено Договір позики № 20/10/GB від 13.07.09р., з додатковими угодами, предметом якого було передання у власність позивачу грошові кошти, а позивач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування у визначений Договором строк, а також Договір позики № 20/10/GB від 16.04.10р., з додатковими угодами, предметом якого було передання у власність позивачу грошові кошти, а позивач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування у визначений Договором строк (а.с. 13-30).

Так, позивачем було отримано від ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» позику на загальну суму 8998260 грн., в тому числі за Договором від 13.07.2009 56/09/GB в сумі 6000000 грн., за поговором від 16.04.2010 №20/10/GB в сумі 2 998260 грн. Відсоток за користування вказаними позиками становив 40% річних.

За Договором від 13.07.09р. №56/09/GB за період з 16.07.2009 по 31.03.2011 року позивачем перераховано відсотків за користування позикою у сумі 4103013,72 грн., сплачено відсотки у сумі 3029676,03 грн., віднесено до складу інших витрат у сумі 4103014 грн.

За Договором від 16.04.2010 №20/10/GB за період з 16.07.2009 по 31.03.2011 року TOB „Гранд Марин'' нараховано відсотки за користування позикою у сумі 1133263,78 грн., сплачено відсотки у сумі 735686,28 грн., віднесено до складу інших витрат у сумі 1133264 грн.

Досліджуючи питання правомірності визначення процентної ставки в розмірі 40% за вищевказаними договорами позики колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи з наведеного, законодавець визначив право погодження розміру та порядку одержання процентів за користування позикою сторонами договору без наявності будь-яких обмежень.

Разом з тим, відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (норми якого діяли на час виникнення правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, враховуючи вищенаведене, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів; строки виконання зобов'язань; умови платежів, звичайних для такої операції; інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Виходячи зі змісту акту перевірки та наявних в матеріалах справи письмових доказів колегія суддів зазначає, що податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну договору, зокрема, процентної ставки для ТОВ "ГРАНД МАРИН", а тому доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання Західної МДПІ на порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не знайшли свого підтвердження виходячи з наступного.

За змістом п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв до 01.04.2011 р.) передбачено оподаткування операцій саме із пов'язаними особами.

Згідно з п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Отже, зазначеним пунктом встановлюється оподаткування операцій саме з пов'язаними особами.

За змістом п.п. 7.4.4. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах, пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Отже, для застосування пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідна наявність в їх сукупності таких умов: 1) особа, яка придбає товар (послуги) повинна бути пов'язаною особою із продавцем товару; 2) особа, яка придбає товар (послуги) не повинна бути платником податку, встановленого ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", або сплачувати податок на прибуток за іншою ніж позивач ставкою.

Оподаткування операцій із пов'язаними особами відповідно до вимог Податкового кодексу України визначені п. 153.2 ст. 153 Кодексу, оскільки існування спірних правовідносин охоплюється періодом, на який поширюється дія Податкового кодексу України (після 01.04.2011 р.).

Так, відповідно до пп. 153.2.2, 153.2.3 Податкового кодексу України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення цих підпунктів поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку, або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно з пп. 153.2.4 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати платника податку, понесені у вигляді сплати процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок, визначених у договорі, але не вищих за звичайну процентну ставку за депозит, кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

З урахуванням приписів п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та ст. 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" головною ознакою пов'язаних осіб є контрольна функція.

Однак, відповідач належних доказів укладення позивачем угод з пов'язаними особами до суду не надав, жодних аргументів щодо визначення ознак ТОВ "ГРАНД МАРИН" та ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» як пов'язаних осіб суду не навів.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що відсоткова ставка за договорами позики не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, відповідачем при визначенні звичайної ціни бралася до уваги лише середня відсоткова ставка по кредитах за перевіряємий період, наданих двома банківськими установами, однак на яких саме умовах з акту перевірки встановити не можливо, не надано відповідачем пояснень чи були вказані умови співставними, зокрема, строки виконання зобов'язань, умови платежів, наявність чи відсутність застави, а також інші об'єктивні умови, що могли вплинути на відсоткову ставку.

Податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що відсоткова ставка є завищеною порівняно з середніми відсотковими ставками по кредитних коштах при виплаті нарахованих відсотків по одержаній позиці.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів завищення відсоткової ставки за договорами позики з ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест», а отже податкові повідомлення - рішення №0001162212 від 01.11.2012р. про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 855740,75 грн. та №0001172212 від 01.11.2012р. про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 1248683,00 грн. є незаконним та необґрунтованим.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12388/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 р.