Ухвала суду № 32688482, 13.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р.Справа № 2а-8646/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Шевченка Д.О.

представника відповідача Німого О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-8646/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Харків-Авто» (надалі за текстом - ПАТ «Харків-Авто», позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Харківська ОДПІ, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000430221 від 09.07.2012р., № 0000410221 від 09.07.2012р., № 0000400221 від 09.07.2012р., № 0000420221 від 09.07.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000430221 від 09.07.2012р., № 0000410221 від 09.07.2012р., №0000400221 від 09.07.2012р., № 0000420221 від 09.07.2012р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем за перевіряємий період були здійснені господарські операції, не пов'язані з власною господарською діяльністю, збиткові господарські операції, а також фінансово-господарські операції із контрагентами, що порушують правила ведення господарської діяльності, передбачених приписами діючого законодавства, що призвело до необґрунтованого формування податкового кредиту та валових витрат ПАТ «Харків-Авто».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в квітні-червні 2012 року фахівцями Харківської ОДПІ та ДПС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Харків-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 20.06.2012р. № 854/220/03120457 (а.с. 19-88 том 1). Згідно зазначеного акту встановлено наступні порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 1 900 658 грн. у т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 1 008 244 грн., за період 2-4 квартали 2011 року на 892 414 грн. та донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2011 року у сумі 600 грн.

- п.185.1 ст.185, п. 198.3 ст.198 та розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 159518 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 17792 грн., в лютому 2011 року у сумі 18308 грн., за березень 2011 року у сумі 17635 грн., за квітень 2011 року у сумі 13006 грн., за травень 2011 року у сумі 7793 грн., за червень 2011 року у сумі 7922 грн., за липень 2011 року у сумі 9208 грн., за серпень 2011 року у сумі 8037 грн., за вересень 2011 року у сумі 7694 грн., за листопад 2011 року у сумі 31537 грн., за грудень 2011 року у сумі 20586 грн.

На підставі акта перевірки №854/220/03120457 від 20.06.2012р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000430221 від 09.07.2012р. про нарахування платежу з податку на додану вартість в розмірі 178 784,50 грн. (в тому числі за основним платежем 159518,00 грн., 19265,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000410221 від 09.07.2012р. про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 892414,00 грн.; №0000400221 від 09.07.2012р. про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1008244,00 грн.; №0000420221 від 09.07.2012р. про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правила формування валових витрат 01 квітня 2011 року регулювались положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01 квітня 2001 року положеннями Податкового кодексу України. Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» (орендодавець) та ПАТ «Харків-Авто» (орендар) укладено договір оренди від 31.10.2009 року № А/190 (а.с. 149-150 том 1), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування електротехнічне обладнання та мережі (комірка №7 3РУ-6кВ ТП - 39: шинний та кабельний роз'єднувачі, масляний вимикач, 2 трансформатори струму, з'єднувальні шини, ланцюги автоматики, сигналізації та обліку) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Мета оренди - використання майна, що орендується для забезпечення електричною енергією орендаря та третіх сторін (субспоживачів). При визначенні суми компенсації вартості електричної енергії спожитої майном, використовується тариф, за яким орендодавець отримує електричну енергію.

На підтвердження фактичного виконання умов договору оренди позивачем було надано податкові накладні, акти виконаних робіт.

Отриману за договором від 31.10.2009 року № А/190 електричну енергію підприємством ПАТ «Харків-Авто» було використано безпосередньо у своїй господарській діяльності та відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: віднесено на рахунок 23 та включено у собівартість сервісних у розмірі 880,1 тис.грн.; витрати, пов'язані з освітленням, виробничих приміщень та прилеглої території, споживання електроенергії обладнанням та устаткуванням, та на оргтехніку що використовується на виробництві; віднесено на рахунок 92 адміністративні втрати 98,4 тис.грн. (витрати пов'язані з освітленням офісних приміщень, використання кондиціонерів та на офісну техніку); віднесено на рахунок 93 та включено у торгову націнку при реалізації автомобілів та запасних частин у розмірі. 150,4 тис.грн. (витрати пов'язані з освітленням автосалонів та складських приміщень, та на офісну техніку). На підтвердження використання електричного обладнання та електричної енергії у господарській діяльності позивачем було надано копію однолінійної схеми електропостачання товариства та письмові пояснення головного енергетика.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаною господарською операцією частково проведені у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок, а також шляхом взаємозаліку, що підтверджується актами зарахувань зустрічних однорідних вимог.

Отже, позивачем необхідними первинними документами підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат, суми ПДВ та витрати, відповідно, сплачені за оренду електротехнічного обладнання та вартості спожитої електроенергії.

Посилання відповідача на безпідставне формування валових витрат за цією фінансово-господарською операцією у зв'язку з тим, що ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" не є виробником електроенергії, що споживається орендованим майном, не є власником мереж, а постачальником електроенергії та власником мереж є АК «Харківобленерго», позивач не укладав угоду з АК "Харківобленерго" на споживання електроенергії майном, що орендується та не здійснював оплату постачальнику за спожиту електроенергію, є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. (ст. 761)

За змістом ч. 1 ст. 762 за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (у редакції , чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Правила), постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

За визначенням п. 1.2 Правил, споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно з абз. 4 п. 6.6 Правил споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Отже, орендарі беруть в оренду об'єкт або його частину на інженерне забезпечення якого свого часу власником об'єкту (орендодавцем) були виконані технічні умови та укладені з постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією відповідні договори.

Оскільки оренда - це засноване на договірній основі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення ним відповідної діяльності, яке не передбачає передачі права власності від орендодавця орендареві, то усі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені договором оренди.

У разі обумовлення договором оренди передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил, отримані та виконані (у передбачених Правилами випадках) технічні умови, проводитись розрахунки тощо.

У випаду, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі. Оскільки користування електроустановкою може відбуватись лише у випадку подачі на неї напруги тобто електрозабезпечення, з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду. Відповідно, не виникає і інших господарських відносин між постачальником електричної енергії та орендарем (щодо отримання технічних умов, розрахунків тощо).

Таким чином, відносини сторін щодо орендованого майна, у тому числі розрахунки за спожиту електричну енергію, регулюються договором оренди. Орендодавцю, при цьому, не потрібно отримувати ліцензії на постачання електричної енергії.

Отже, укладаючи договір оренди електротехнічного обладнання та мереж з ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" позивач не порушив норми чинного законодавства щодо оренди майна, істотні умови договору, обумовлені сторонами договору виконані належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, податковим органом не наведено, яку саме норму законодавства порушив позивач при укладенні вказаного договору, а укладення договору оренди електротехнічного обладнання саме з виробником електроенергії не обумовлено вимогами закону.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем при проведенні перевірки зроблений висновок про безпідставне включення у перевіреному періоді до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «AZ - Харків» в зв'язку з придбанням товару (акумуляторів) на суму 1266,00 грн., віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних постачальника «AZ - Харків» на суму 211 грн. та ПП «Престиж-Лайн» на суму 350,50 грн. при придбанні товарів на загальну суму 2103,00 грн.

Так, між позивачем та постачальником ТОВ «AZ - Харків» укладено договір №34 від 11.05.2011р. поставки акумуляторів для забезпечення освітленням робочих місць слюсарів в сервісній зоні «Мерседес-Бенц». У травні 2011 року позивачем перераховано на адресу ТОВ «AZ - Харків» грошові кошти за платіжним дорученням № 1448 від 27.05.2011р. в сумі 1266,00 грн.

Отримання ПАТ «Харків-Авто» від ТОВ «AZ - Харків» GP 380AFH акумуляторів у кількості 20 шт. на загальну суму 1266,00 грн., в тому числі ПДВ 211,00 грн. підтверджено видатковою накладною № 000-000689 від 16.06.2011р.

Вказаний товар отримано на складі постачальника 16.06.2011р. власним транспортним засобом марки Ланос держ.НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2) водієм ОСОБА_1, що підтверджується подорожнім листом №7235850 від 16.06.2011р. та відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 23 (виробничі витрати) на картці обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Крім того, між ПАТ «Харків-Авто» та ПП «Престиж Лайн» укладено договір постачання товару (очисник від бітуму, очисник від консервантів та шампунь) №2\7 від 05.01.2011 р., за умовами якого ПП «Престиж Лайн» (постачальник) зобов'язується передати у власність ПАТ «Харків-Авто» (покупець) товари та здійснити доставку товару покупцю. Покупець, в свою чергу, зобов'язується оплатити товар та прийняти його на умовах зазначеного договору.

На підтвердження реальності придбання вказаного товару позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень.

Здійснення вказаних операцій підтверджуються належним чином оформленими документами (видатковими накладними, прибутковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, тощо), а правомірність формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

На час укладення між позивачем та його контрагентами правочинів з поставки акумуляторів та автомобільних миючих засобів та в період фінансово-господарських взаєморозрахунків за цими правочинами, постачальники були та є на даний час належним чином зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

Доказів фізичної відсутності товару (робіт, послуг) у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) не за призначенням, несумісності товару (робіт, послуг) з напрямом господарської діяльності відповідачем - Харківською ОДПІ не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «AZ - Харків» та ПП «Престиж Лайн», відображених у податкові звітності позивача за перевіряємий період.

При цьому, колегія суддів зазначає, що покупець (замовник) - платник податку на додану вартість та податку на прибуток не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на віднесення сплачених ним у ціні поставлених товарів (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, понесених на компенсацію вартості товару (послуг) за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Іншим порушенням приписів податкового законодавства Харківською ОДПІ в акті перевірки зазначено, що до витрат підприємства позивача, які, на думку податкового органу, призвели до збитковості послуг з ремонту та техобслуговуванню автомобілів, віднесено, серед іншого, послуги водопостачання, зв'язку, обслуговування програмного забезпечення, опалення, охоронну сигналізацію, системне обслуговування оргтехніки, послуги СЕС, підготовку кадрів, поточні ремонти, тощо.

Таким чином, в податковому обліку до витрат, пов'язаних зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться тільки ті витрати, які понесені платником податку у зв'язку з продажем товарів (робіт, послу) з метою отримання доходу. Витрати платника податку, які не направлені на одержання доходу, до складу валових витрат не відносяться.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний висновок перевіряючими зроблено на підставі даних бухгалтерського рахунку 23 без урахування того, що на вказаному рахунку обліковуються і загальновиробничі витрати підприємства позивача, що призвело до помилкового висновку про збиткову діяльність зазначеного виду діяльності позивача. Також у відповідності до наказу позивача «Про облікову політику на ПАТ «Харків-Авто» рахунок 91 не ведеться взагалі. Так, до витрат підприємства позивача, які, на думку перевіряючих, призвели до збитковості послуг з ремонту та техобслуговуванню автомобілів, віднесено, серед іншого, послуги водопостачання, зв'язку, обслуговування програмного забезпечення, опалення, охоронну сигналізацію, системне обслуговування оргтехніки, послуги СЕС, підготовку кадрів, поточні ремонти, тощо.

Однак, вказані витрати є загальновиробничими та їх вартість не можна переносити виключно на діяльність ПАТ «Харкав-Авто» з надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів, оскільки, вони рівною мірою стосуються інших статутних видів діяльності підприємства, діяльності з продажу автомобілів, запчастин, тощо.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладених в акті перевірки, про порушення ПАТ «Харків-Авто» вимог ст. 42 Господарського кодексу України, в частині відсутності мети досягнення економічних і соціальних результатів, у зв'язку з відсутністю прибутку від надання послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів.

За приписами ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За приписами п. 1.32 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення результатів на одержання прибутку.

Отже, мета одержання прибутку є необхідною ознакою підприємництва, але не господарської діяльності. Тоді як валові витрати відповідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України саме до господарської, але не до підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до статуту ПАТ «Харків-Авто» та довідки з ЄДРПОУ надання послуг з ремонту та технічному обслуговування автомобілів є одним з основних видів діяльності позивача, який є спеціалізованим підприємством з продажу та технічного обслуговування автомобілів.

ПАТ «Харків-Авто» при здійсненні діяльності з ремонту та сервісного обслуговування автомобілів мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою господарську діяльність у відповідності з визначеними цілями.

За викладених обставин, висновки податкового органу в акті перевірки щодо безпідставного включення до складу валових витрат до 2-4 кварталів 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік у сумі 892414,00 грн., через відсутність прибутку за даним напрямком діяльності (технічного обслуговування та ремонту транспортних автомобілів) є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факти порушення ПАТ «Харків-Авто» вимог чинного податкового та іншого законодавства, та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012р. по справі № 2а-8646/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.