Ухвала суду № 32688113, 27.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-10870/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-10870/12/2070

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Мікро-Тех"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

01.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року № 0005592305 та № 0005582305.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.01.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, є нікчемними та не направлені на реальне настання наслідків від здійснення господарської діяльності

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт від 01.06.12 р. №1902/2202/35856439 "Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Мікро-Тех" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Промтехноопт" за грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень-липень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ "Тех-Агромаркетинг" за період з квітня по червень 2010 року".

Відповідно до висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, підприємством ОВ "Мікро-Тех" завищено податковий кредит на суму ПДВ 13882 грн. в тому числі по періодах: травень 2010 року 1133 грн., грудень 2010 року 9083 грн., липень 2011 р. в сумі 3666 грн.; п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.5.1 п.138.5, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 16986 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2010 року на 11354 грн., ІІ квартал 2010 року на 1416 грн., ІІІ квартал 2011 р. на 4216 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005592305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20178,50 грн., в тому числі: 16986 грн. за основним платежем та 3192 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення від 22.06.2012 року № 0005582305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17352,5 грн., в тому числі: 13882 грн. за основним платежем та 3470,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємих періодах позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "Промтехноопт".

Між ТОВ "Мікро-Тех" - замовник та ТОВ "Промтехноопт" - виконавець укладені договори № 11 від 01.12.2010 року та № 17 від 01.07.2011 року про надання юридичних послуг предметом якого, згідно з п. 1.1. є надання замовнику юридичних послуг та виконання юридичних робіт вартістю 54500 грн., у тому числі ПДВ 9083,33 грн., та 22000 грн., у тому числі ПДВ 3666,67 грн. відповідно.

У підтвердження виконання зазначених договорів надані копії звіту про виконану роботу, актів наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 31.01.2011 р., № 1 від 29.07.2011 р., податкових накладних № 139 від 15.12.2010 року, № 711 від 22.07.2011 року, рахунку-фактури, оборотно-сальдової відомості по рахунку 92, банківських виписок.

В подальшому суми податку на додану вартість, що були сплачені, позивачем включені до податкового кредиту відповідного періоду.

Також встановлено, що позивач у перевіряємих періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "Тех-Агромаркетинг".

Між ТОВ "Мікро-Тех" - замовник та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" - виконавець укладений договір № 4 від 01.04.2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг предметом якого, згідно з п. 1.1., є надання виконавцем замовнику інформаційно-консультаційних послуг з юридичних питань господарського права у відповідності з вимогами діючого законодавства України, вартість послуг становить 400 грн./год.

Фактичне виконання договору підтверджується копіями: рахунку - фактури, акту приймання-здачі робіт від 27.05.2010 р., податкової накладної № 174 від 29.04.2010 р. на суму 6800 грн. ПДВ - 1133,33 грн., банківської виписки, оборотно-сальдовою відомістю за 2 квартал 2010 р.

В подальшому сума податку на додану вартість, що була сплачена, позивачем включена до податкового кредиту відповідного періоду.

Отримані у січні та липні 2011 року від ТОВ "Промтехноопт" та у травні 2010 року від ТОВ "Тех-Агромаркетинг" юридичні та інформаційно-консультаційні послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки метою отримання консультаційних послуг було приведення до норм господарського права господарських операцій здійснюваних ТОВ "Мікро-Тех", а саме: розробка проектів договорів, перевірка статутних документів, розробка претензій.

Зокрема, отримувані консультаційні послуги були спрямовані на розробку, узгодження договору поставок мідного проводу на АТ "НВК "Гірничі машини", що вимагала необхідність співставлення умов договору з постачальниками даної продукції (ЗАТ "завод "Південкабель", та ВАТ "ЗКЗ", ТОВ "Південкабельпрокат"), погодження даних умов, проведення перемовин, як з постачальниками, так і покупцями було невід'ємною частиною проведеної роботи.

У підтвердження даних обставин позивачем надані копії: договорів, специфікацій, додаткових угод, листів, актів, що наявні у матеріалах справи.

Крім того, між ТОВ "Мікро-Тех" - покупець та ТОВ "Промтехноопт" - постачальник укладений договір № 12 від 01.12.2010 року, предметом якого, згідно з п. 1.1., є постачання у власність покупця модулів, патчкордів, кабелю, а також інші товари та матеріали.

Виконання договору підтверджується копіями: видаткових та податкових накладних, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей, журналу реєстрації довіреностей.

Та в подальшому сума податку на додану вартість, що була сплачена, позивачем включена до податкового кредиту відповідного періоду.

Також, 29.04.2010 року між ТОВ "Мікро-Тех" - покупець та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" - постачальник укладений договір № 12 предметом якого, згідно з п. 1.1., є постачання у власність покупця модулів, патчкордів, а також інших товарів та матеріалів.

Фактичне виконання договору підтверджується копіями: видаткових та податкових накладних, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей, журналу реєстрації довіреностей.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Тех-Агромаркетинг" у квітні, травні, червні 2010 р. задекларована сума ПДВ 6701,75 грн.

По взаємовідносинам ТОВ "Промтехноопт" за грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень-липень 2011 року, жовтень 2011 року, ТОВ "Тех -Агромаркетинг" за період з квітня по червень 2010 року підприємство ТОВ "Мікро-Тех" реалізувало придбаний товар іншим підприємствам, що підтверджується копіями: видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей, квитанцій та декларацій про прийом вантажу, вантажних декларацій.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачу за період з квітня по червень та грудень 2010 року, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Витрати позивача з придбання послуг та товарів були об'єктивно необхідні для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань на підставі вказаних господарських операцій, в даному випадку, не вбачається.

Колегія суддів не погоджується із посиланнями перевіряючих в акті перевірки на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 20.04.2011 р. № 721/23-03-05/37092055 за період з 15.07.2010 року по 31.12.2010 р., акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055 за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 р. та акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 01.07.2011 р. 1489/23-03-05/37092055 за квітень 2011 р. та зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9525/11/2070 від 21.09.2011 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ТОВ "Промтехноопт" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова задоволений у повному обсязі та скасовано накази Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" від 16.06.2011 року № 681 та від 06.05.2011 р. № 529, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Промтехноопт" результати якої оформлені актом від 01.06.2011 р. № 1251/23-03-05/37092055, а також щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Промтехноопт" результати якої оформлені актом від 01.07.2011 р. 1489/23-03-05/37092055.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-2533/11/2070 від 03.09.2011 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ТОВ "Промтехноопт" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова задоволений у повному обсязі та, зокрема, визнані неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної планової перевірки ТОВ "Промтехноопт" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2010 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 20.04.2011 р. № 721/23-03-05/37092055.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Крім того встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, дослідивши господарські взаємовідносини ТОВ "Мікро-Тех" із контрагентами за період з квітня по червень та грудень 2010 року, в акті перевірки та у винесених податкових повідомленнях-рішеннях не встановив порушень положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а отже до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми Податкового кодексу України в силу приписів пункту 1 розділу ХІХ "Прикінцевих положень" відповідно до якого цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року, а також пункту 1 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідних положень", згідно з яким Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Та слід зазначити, що як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" на час здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Також, колегія суддів не погоджується із висновками податкового органу щодо нікчемності вказаних угод позивача із контрагентами, виходячи з наступного.

У відповідності ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі правочини, вчинені позивачем з контрагентами, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

При цьому, в акті перевірки податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що унеможливлюють формування позивачем за наслідками вказаних господарських операцій суму податкового кредиту за період, що перевірявся.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року № 0005592305 та № 0005582305 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. по справі № 2а-10870/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.