Рішення № 32686067, 23.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 911/2704/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" про стягнення суми,

за участю представників:

прокуратури: Пантюхов О.В. (посв. № 011863);

позивача: Рудник Ю.М. (дов. № 303/25-738 від 28.02.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" про стягнення суми боргу - 35086,30 грн, пені - 133,32 грн, 3% річних - 54,80 грн.

Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62-2012511 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитого в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

В судовому засіданні 23.07.2013 суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача. Вони позовні вимоги підтримали повністю. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

01.03.2012 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" (сторона 2) було укладено договір № 62-2012511 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитого в процесі надання послуг з харчування.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору сторона 1 забезпечує сторону 2 водою та надає послуги з водовідведення отримані від постачальної організації для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість води та наданих послуг водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012 та № 286/2/12/4 від 07.02.2012 для кожної військової частини до площ яких сторона 2 має доступ та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктами 9.1., 9.2. встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 до 31.12.2012. Договір може бути пролонгований у разі укладання стороною 2 нового договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України з укладанням додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 від 25.12.2012 термін дії договору продовжено до 31.01.2013

Додатковою угодою № 3 від 14.01.2013 встановлено, що даний договір діє з 01.03.2012 до 20.03.2013 для військових частин за договором № 286/2/12/4 від 07.02.2012; до 22.03.2013 для військових частин за договором № 286/2/12/1 від 02.02.2012.

Додатковою угодою № 4 від 20.03.2013 до договору внесено зміни, а саме встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 по 30.04.2013, а в частині фінансових розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що облік водопостачання та наданих послуг з водовідведення, спожитих стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг спожитого водопостачання та водовідведення визначаються стороною 1, шляхом розрахунку.

Відповідно до п.п. 6.4.,6.5.,6.6., 6.7. договору на підставі розрахунків та/або показів засобів обліку водопостачання та водовідведення оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт звірки за спожите водопостачання та водовідведення. Щомісячно, до 5 числа місяця, якій слідує за звітним, сторона 1 та сторона 2, на підставі норм споживання водопостачання, які визначаються згідно іх діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідним підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають та підписують акт виконаних робіт в двох примірниках. Щомісячно, в термін до 10 числа місяця, який слідує за звітним, сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору. Відповідно до умов даного договору сторона 2, згідно із показниками засобів обліку або за розрахунковими даними, підписаних сторонами, виходячи з вартості встановлених постачальною організацією тарифів споживання водопостачання та наданих послуг водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки стороні 1.

Пунктом 4.2.1. встановлено, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитого водопостачання та наданих послуг з водовідведення сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем було складено акт надання послуг № 62-1399004 від 30.04.2013 на суму 35086,30 грн (що підписаний сторонами), та було виставлено рахунок на оплату № 62-1399004 від 30.04.2013 на суму 35086,30 грн (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Із супровідним листом від 17.05.2013 зазначені документи були направлені відповідачу. Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором та не сплатив суму, зазначену в рахунку на оплату.

За таких обставин, 21.06.2013 позивачем було направлено відповідачу претензію від 14.06.2013 № 303/25-2395. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 11.06.2013 № 303/25-2342 сума боргу становить 35086,30 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає вимогу прокуратури про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 35086,30 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача 133,32 грн пені, 54,80 грн 3 відсотків річних. До позовної заяви доданий розрахунок суми пені та 3 відсотків річних за період з 14.05.2013 по 01.06.2013. Відповідно до п. 2.3.3. сторона 2 після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, зобов'язана здійснювати оплату за спожите водопостачання та надані послуги з водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Київського КЕУ. Акт надання послуг № 62-1399004 від 30.04.2013 на суму 35086,30 грн та рахунок на оплату № 62-1399004 від 30.04.2013 на суму 35086,30 грн був направлений із супровідним листом від 17.05.2013. Проте суду не надано жодних доказів, які могли б підтвердити дату отримання відповідачем зазначених документів. А відтак, суд не може встановити дату, з якої почнеться перебіг нарахування пені.

За таких обставин, суд відмовляє у стягненні з відповідача пені та 3 відсотків річних з підстав необґрунтованості та недоведеності заявлених сум.

Крім того, у позовній заяві прокурор просить вжити заходів для забезпечення позову. Суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, прокурором не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (код ЄДРПОУ 37250616) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 22991617) 35086,30 грн боргу.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК"(код ЄДРПОУ 37250616) в доход Державного бюджету України 1720,50 грн судового збору.

5. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

6. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз