Рішення № 32685786, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/12615/13 23.07.13

За позовом Приватного підприємства "СПРІНТ-К", с. Сошників

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова

компанія", м. Київ

про стягнення 254 018,78 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Харченко Л.І. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 254 018,78 грн. грошових коштів, що були сплачені позивачем як попередня оплата за товар, трьох відсотків річних,інфляційних втрат та пені, посилаючись на порушення відповідачем, як продавцем, умов щодо поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12615/13 та розгляд справи призначено на 23.07.2013р.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучено конверт з судовою кореспонденцією, який повернуто з адреси відповідача з відміткою пошти «не розшукано». Факт направлення позовної заяви з додатками та ухвали про порушення провадження у справі на юридичну адресу відповідача, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представник позивача надав суду витребувані ухвалою документи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 23.07.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, а саме, зернозбирального комбайну Case 2388 з жаткою 1020.

30.03.2011р. відповідач виставив позивачу Рахунок-фактуру № СФ-00118 від 30.03.2011р. на суму 490 585,50 грн. (з ПДВ).

31.03.2011р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в сумі 490 585,50 грн. з призначенням платежу «Оплата за зернозбиральний комбайн Case 2388 з жаткою 1020 згідно рах.факт№СФ-00118 від 30.03.2011р. в т.ч. ПДВ 81764,25», що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 31.03.2011р. та банківською випискою.

31.03.2011р. відповідачем було повернуто позивачу, як помилково перераховані, грошові кошти у розмірі - 430 585,30 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.03.2011р.

04.04.2011р. позивач платіжним дорученням № 61 від 04.04.2011р. перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі - 430 585,50 грн. з призначенням платежу «Оплата за зернозбиральний комбайн Case 2388 з жаткою 1020 згідно рах.факт№СФ-00118 від 30.03.2011р. в т.ч. ПДВ 81764,25», що підтверджується банківською випискою від 04.04.2011р.

Відповідач умови усної домовленості не виконав та обумовлений товар позивачу не поставив.

Позивач направив відповідачу претензію вих. №55 від 01.09.2011р., у зв'язку з неотриманням передплаченого товару, з вимогою протягом 30-ти денного строку з дня пред'явлення вимоги повернути перераховані кошти в сумі 490 585,50 грн. Зазначений лист відповідачем отримано 07.09.2011р., що підтверджується відміткою про отримання, яка засвідчена печаткою юридичної особи відповідача.

17.10.2011р. відповідач частково повернув позивачу попередню оплату в сумі - 300 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.10.2011р.

Проте, грошові кошти у розмірі - 190 585,50 грн. відповідач позивачу не повернув до цього часу.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи, оригінали досліджені в судових засіданнях, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, виставивши рахунок-фактури та прийнявши попередню оплату за товар відповідач зробив пропозицію позивачу щодо укладення договору на поставку даного товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши попередню оплату обумовленого товару, а відповідач свої зобов'язання щодо поставки не виконав повністю, на вимогу повернути кошти відреагував частково.

Таким чином, відповідач має перерахувати позивачу решту грошових коштів у розмірі - 190 585,50 грн.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 50 394,89 грн., три відсотка річних у розмірі - 9 967,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі - 3 070,80 грн. (період нарахування з 07.10.2011р. по 17.06.2013р.).

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Між позивачем та відповідачем не було укладено письмової угоди щодо нарахування та сплату пені, у випадку прострочення відповідачем повернення грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд визнав вимогу позивача щодо трьох відсотків річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд здійснив свій розрахунок інфляційних втрат, оскільки сума, що була нарахована позивачем є завищеною. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат складає - 566,40 грн. (період нарахування з 07.10.2011р. по 17.06.2013р.).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком, а саме у розмірі - 566,40 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовують за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, код ЄДРПОУ 31245438) на користь Приватного підприємства «СПРІНТ-К»(08363, Київська область, Бориспільський район, с Сошників, вул. Коцюбинського, 33, код ЄДРПОУ 21658413), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 190 585 (сто дев'яносто тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 50 коп., 9 967 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 4 022 (чотири тисячі двадцять дві) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 30 липня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук