Ухвала суду № 32684616, 20.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. справа № 2а/0470/10851/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся 29.08.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення. Просив скасувати рішення відповідача №985 від 14.07.2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем доведена правомірність своїх дій, що стосується предмету позову.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначає, що при винесенні постанови суду першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що мають значення для її вирішення. Посилається на те, що відповідачем було направлено на адресу позивача Рішення № 985 від 14.07.2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання , несвоєчасне подання , подання за невстановленою формою звітності до органів ПФУ. Позивачу була згідно вказаного рішення нарахована та виставлена до оплати фінансова санкція в сумі 16669,88грн. Санкція була застосована на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак дана норма втратила чинність на момент прийняття рішення УПФ. Також на підприємстві було проведено планову перевірку щодо достовірності інформації в відомостях,що використовуються в системі персоніфікованого обліку. В ході зазначеної перевірки порушень в частині несвоєчасного подання звіту щодо сум нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, виявлено не було. Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи прийняв односторонню позицію.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач (УПФ просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. Зазначив, що ст. 250 Господарського кодексу, на яку посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не розповсюджується на правовідносини, що виникли у сфері державного пенсійного страхування. Посилається на абзац 6 пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2011 року № 2464 - VІ, яким встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності ним Законом.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2011 року УПФ було складено акт №211 про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" було надано комплект первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2004 рік 28.03.2005 р., проте індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 за 2004 рік не надано. Індивідуальні відомості за вказану особу були надані 21.06.2011 року, що підтверджується копією індивідуальної відомості. Факт несвоєчасного подання підтверджується відповідною пояснювальною запискою ВСП шахта «Благодатна» ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 21.06.2011 року № 1-45/6642. На підставі вказаного акту УПФ прийнято рішення № 985 від 14.07.2011 року про застосування до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" фінансової санкції в сумі 16669,88 грн. за несвоєчасне подання відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин норми, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стягнення».

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.17 З» Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-І\/ страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року №7-6 та зареєстрованого в МЮУ 10.08.2004 року за №1000/9599 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.

Пунктами 1.5 Порядку №7-6 та п.1.6 Порядку №26-1 визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Пенсійний Фонд України, відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого КМУ від 24.10.07 № 1261, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністерство праці та соціальної політики. Як передбачено п. 3 Положення про ПФУ, основним завданням Пенсійного фонду України є : участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за використанням коштів.

Частиною 6 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідні періоди. Базовим звітнім періодом для страхових внесків є календарний місяць.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 15 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2011 року № 2464 - VІ, встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності ним Законом.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак