Ухвала суду № 32684608, 20.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. справа № 2а-10105/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (в ході розгляду справи змінено назву на ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") звернувся 17.08.2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці (в ході розгляду справи правонаступником якої стала Дніпропетровська митниця), Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів. Просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/00445 від 14.04.2010 року, визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000269/1 від 14.04.2010 року протиправним, а також стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21262,36 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у даному позові позивачу відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки позивач на вимогу митного органу не надав жодного із додаткових документів, що були витребувані, то Дніпропетровською митницею (відповідачем), правомірно відмовлено в митному оформленні та прийняте законне рішення про визначення митної вартості товарів на підставі наявних відомостей, отже підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України сплаченого податку на додану вартість у суду також відсутні.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що постанова суду першої інстанції є такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем при митному оформленні товару були подані всі необхідні документи, тому митний орган не мав достатніх правових підстав для витребування додаткових документів та відмовити у митному оформленні товару задекларованою позивачем митною вартістю. Застосування резервного методу визначення митної вартості не є правомірним, оскільки митний орган повинен послідовно застосовувати інші методи визначення митної вартості.

До суду надано клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, допустити його правонаступником Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути у відсутності представника. Зазначив, що відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. В свою чергу органи стягнення, а саме : митні, податкові та інші органи державної влади, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших доходів відповідно до законодавства. Повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. На даний час до Головного управління не надходили Висновки від Дніпропетровської митниці, на підставі яких перераховуються спірні кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку. Отже повернення ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з бюджету надмірно сплачених обов'язкових платежів є неможливим. Також зазначив, що Головне управління не уособлює собою державу Україна, а його рахунки не уособлюють собою Державний бюджет. Повернення коштів з Державного бюджету відбувається через органи казначейства. Тому формулювання стягнення в особі Головного управління є необґрунтованим з боку позивача.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Суд, у відповідності з ст. 55 КАС України, ухвалив допустити заміну відповідача у справі - Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області правонаступником Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 14.04.2010 року подав до митного органу вантажну митну декларацію. Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (метод 1), відповідно до ст. 267 Митного кодексу. Митним органом здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товару та у зв'язку з невідповідністю ціни товару заявленого до митного оформлення з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (витяг з цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ) щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів (згідно п. 11 Постанови КМУ №1766 від 20.12.2006) про що здійснила відповідний запис в декларації митної вартості: «необхідно надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника, калькуляцію фірми виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними органами. Представник позивача з зазначеним записом був ознайомлений, що підтверджується підписом представника на зворотному боці декларації митної вартості. Також представником позивача зазначено, що неможливо надати додаткові документи. У зв'язку з тим, що митним органом не знайдено підстав для застосування жодного з п'яти перших методів, митним органом визначена митна вартість з урахуванням резервного методу (№6) на підставі ст. 273 Митного кодексу України. Джерелом інформації що використовувалася митним органом стала цінова База даних (ЦБД) ДМСУ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин Митний кодекс України від 11.07.2002 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється з цим Кодексом.

Митний орган, не погоджуючись із митною вартістю ввезеного товару, зобов'язав позивача надати додаткові документи, які передбачені пп.3 п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Однак, позивачем не надано додаткових документів.

Таким чином, Позивач порушив вимоги Порядку і не надав Криворізькій митниці документи, подання яких є обов'язковим.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналіз статті 266 МК, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Порядку № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 265 МК у разі якщо у митного органу виникає сумнів щодо правильності визначення декларантом митної вартості то він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно ст. 265, Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

В порядку ст. 41 Митного кодексу України, Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Разом з тим функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірність своїх дій доведена, при винесенні оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000269/1 від 14.04.2010 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/00445 від 14.04.2010 року Криворізька митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог закону.

Отже виходячи з викладеного суд першої інстанції правильно встановив, що рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів за методом № 6, відповідає нормам митного законодавства України.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак