Постанова № 32684593, 23.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 липня 2013 року 09:35 № 826/8206/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. за участю секретаря Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс-А»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 р. № 0002822207 та № 0002832207,

за участю представників сторін :

від позивача: Клименко О.П., який діє на підставі довіреності від 27.03.2013 р. № 13;

від відповідача: Лисай О.П., яка діє на підставі довіреності від 03.04.2013 р. № 2839/9/10-034.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіліс-А» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 р. № 0002822207 та № 0002832207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі хибних та необґрунтованих висновків акту перевірки від 08.04.2013 р. № 379/22.2/24575722 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.04.2013 р. № 0002832207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 254 143,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. № 0002822207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 266 850,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Так, на обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновок, викладений в акті перевірки не відповідає вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України дійсним обставинам та не має будь-якого документального підтвердження зі сторони відповідача. Зазначений висновок зроблено всупереч Порядку оформлення результатів оформлення документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду на той факт, що під час проведення перевірки податковим органом було виявлено ряд порушень чинного законодавства, зокрема встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мають реального товарного характеру, а діяльність платника податків поставлена під сумнів. При цьому позивачем документально не підтверджено взаємовідносини позивача з його контрагентами, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мобіліс -А» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Єврофасад-Черкаси» за період червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мобіліс -А»:

1. пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Мобіліс-А» занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на 213 480,00 грн., в т. ч. по періодам: за 2 квартал 2012 р. на суму 23 642,00 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 35 700,00 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 154138,00 грн.

2. п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Мобіліс-А» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 203 314,00 грн., в т.ч. по періодам: червень 2012 р. у сумі 22 516,00 грн., липень 2012 р. у сумі 18 997,00 грн., серпень 2012 р. у сумі 15003,00 грн., грудень 2012 р. у сумі 75 723,00 грн., листопад 2012 р. у сумі 71 075,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС складено акт від 08.04.2013 р. № 379/22.2/24575722 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. № 0002832207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 254 143,00 грн., в т.ч. за основним платежем 203 314,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 50 829,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 24.04.2013 р. № 0002822207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 266 850,00 грн., в т.ч. за основним платежем 213 480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 370,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Мобіліс-А» зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва. Основними видами діяльності є будівництво будівель, знесення будівель та звільнення будівельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки ТОВ «Мобіліс-А» встановлено відображення взаємовідносин з ПП «Єврофасад-Черкаси» у наступних періодах: червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 р.

Господарські відносини між ТОВ «Мобіліс-А» та ПП «Єврофасад-Черкаси» здійснювались на підставі наступних договорів:

Договору підряду № 040612 від 04.06.2012 р., відповідно до умов якого Підрядник (ПП «Єврофасад-Черкаси») бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, в установлені терміни, на свій ризик власними та залученими силами виконати окремі види будівельно-монтажних робіт, погоджені сторонами в фізкультурно-оздоровчому центрі по вул. Ярославській, 56 - а в Подільському районі м. Києва та здати ці роботи Замовнику (ТОВ «Мобіліс-А»).

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду: акти виконаних підрядних робіт (форма КБ №2в): за червень 2012 р., липень 2012 р, за серпень 2012 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3): за червень 2012 р., за липень2012 р., серпень 2012 р.; податкові накладні: від 27.06.2012 р. № 52, від 31.07.2012 р. № 64, від 31.08.2012 р. № 82.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжним дорученням № 2332 від 16.07.2012 р. на суму 135 094,00 грн.

Також між позивачем та ПП «Єврофасад - Черкаси» укладено договір підряду № 280912 від 28.09.2012 р., відповідно до умов якого Підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик та власними і залученими силами виконати окремі види будівельно-монтажних робіт погоджені сторонами при будівництві офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Дружби Народів, 14-16 (секції №3, № 4) в Печерському районі м. Києва та здати ці роботи Замовнику.

На підтвердження виконання робіт за зазначеним договором суду надано: акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ №2в): за жовтень 2012 р., за листопад 2012 р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3): за жовтень 2012 р., за листопад 2012 р.; податкові накладні: від 31.10.2012 р. № 146, від 30.11.2012 р. № 138.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до п. 8.1 зазначених договорів Підрядник виконує роботи у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і правилами, графіками виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.2 Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якістю, обсягів і ціни виконаних робіт договору, кошторису, будівельним нормам і правилам, з матеріалів та конструкцій, виробів державним стандартам і технічним умовам.

Відповідно до п. 7.4. - 7.6 Замовник бере на себе зобов'язання надати Підряднику складські приміщення для зберігання матеріалів та інструментів останнього; по закінченню робочого дня приймати під охорону опечатані складські приміщення Підрядника і передавати їх на початку робочого дня. Забезпечити Підрядника побутовими приміщеннями на період виконання робіт, забезпечувати Підрядника матеріальними ресурсами, необхідними для виконання робіт в разі їх поставки Замовником.

Проте позивачем не надано суду доказів, що у відповідності до вищезазначених умов договорів, роботи виконувались у відповідності з проектною документацією; суду не надано графіків виконаних робіт, доказів того, що позивач (Замовник) здійснював контроль і технічний нагляд виробів, відповідно до п. 8.2 договорів; доказів того, що позивач має у власності та/або у користуванні складські приміщення, що зазначені складські приміщення перебували під охороною та передавалася двічі на день (вранці та ввечері); доказів наявності побутових приміщень, поставлених матеріальних ресурсів.

При цьому суду не надано доказів розрахунків між позивачем та ПП «Єврофасад-Черкаси», відповідно до договору підряду № 280912 від 28.09.2012 р.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з контрагентами в іншому ланцюгу постачання робіт та/або послуг. Так, між ТОВ «Мобіліс-А» (надалі-Підрядник) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (надалі - Замовник) укладено договір підряду № 110711 на виконання окремих видів ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: «Фізкультурно-оздоровчий дозвільний комплекс по вул. Ярославській, 56 -а в Подільському районі м. Києва» від 11.07.2011 р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, на свій ризик власними і залученими силами виконати окремі види ремонтно-будівельних робіт згідно із погодженою сторонами договірною ціною на об'єкті «Фізкультурно-оздоровчий дозвільний комплекс по вул. Ярославській , 56-а в Подільському районі м. Києва».

Позивач на підтвердження виконання зазначеного договору надав суду наступні документи.

Докази, що підтверджують факт приймання виконаних-будівельних робіт та їх оплату - акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2012 р., відомість матеріалів до акту № 1 за червень 2012 р., податкову накладну від 30.06.2012 р. № 18 на загальну суму 526 440,35 грн., виписку по рахунку з 13.07.2012 р. по 13.07.2012 р.

Також представник позивача зазначив, що угоди з ПП «Єврофасад-Черкаси» укладалися на виконання договору з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд», як субпідрядні.

Однак, суд, дослідивши надані первинні документи щодо взаємовідносин контрагентів в ланцюгу постачання ТОВ «Мобіліс-А», ПП «Єврофасад-Черкаси», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» не вбачає зв'язку між господарською діяльністю зазначених товариств, придбанням (наданням) послуг, понесеними витратами та результатами, відображеними у даних податкового обліку, а тому суд приходить до висновку, що їх господарські операції не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому суд зазначає, що ТОВ «Мобіліс-А» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» є взаємопов'язаними та взаємозаінтересованими особами, оскільки ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» є одним із засновників ТОВ «Мобіліс-А».

Водночас надані акти приймання виконаних підрядних робіт, укладені між позивачем та ПП «Єврофасад-Черкаси», не відповідають формі, яка затверджена Наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», а саме: не містять граф, зокрема: обґрунтування (шифр та № позиції нормативу), прямі витрати (у тому числі: вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, витрати праці робітників-будівельників, витрати праці робітників, що обслуговують машини, виконані роботи (витрати) тощо.

З акту перевірки ТОВ «Мобіліс-А» вбачається, що відповідно до інформаційних баз даних ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС встановлено відображення в податковому обліку взаємовідносин по ланцюгу постачання: ТОВ «Реалпромбуд», ПП «Єврофасад Черкаси», ТОВ «Мобіліс-А».

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Реалпромбуд», за результатами якої складено акт № 1093/22-5/36872226 від 14.12.2012 р. «Про результати перевірки ТОВ «Реалпромбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 31.10.2012 р.»

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) та оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг). Отже, податкові зобов'язання та податковий кредит сформовані ТОВ «Реалпромбуд» за період з 01.11.2011 р. по 31.10.2012 р. підлягають зменшенню до « 0».

Враховуючи вищенаведене, з акту перевірки від 08.04.2013 р. № 379/22.2/24575722 вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Наслідком формування операцій у податковому обліку є лише фактичний рух активів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у ТОВ «Мобіліс-А» наявні трудові ресурси (та/або нараховувалась заробітна плата працівникам), необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби (відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відповідно до службової записки від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 19.02.2013 р. № 66/07-05, співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС здійснюється оперативне супроводження матеріалів досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

В рамках кримінального провадження був допитаний директор та засновник ПП «Єврофасад - Черкаси» громадянин ОСОБА_1. В ході допита встановлено, що ОСОБА_1. не має відношення до реєстрації, ведення фінансово-господарської діяльності, підпису фінансово-господарських документів від ПП «Єврофасад-Черкаси» та нікого на це не уповноважував».

Проте, суд не приймає до уваги цей факт, оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про товарність господарських операцій між ТОВ «Мобіліс-А» та ПП «Єврофасад-Черкаси», суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Мобіліс-А», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та формування валових витрат.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Єврофасад-Чернігів» за період: червень, липень, серпень, грудень, листопад 2012 р. на загальну суму 203 314,00 грн. та в порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в розмірі 213 480,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 р. № 0002822207 та № 0002832207, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіліс-А» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук