Постанова № 32684390, 04.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року 810/2859/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0001812203/1096.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки яким встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з формування податкових зобов'язань і податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Праксет - Харків» і ТОВ «Інтако». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даними контрагентами угоди не спричинили реального настання наслідків і є безтоварними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки правочин мав реальний характер - товар, який поставлений контрагентами в повному обсязі, оплачений позивачем і використаний підприємством у господарській діяльності. Виконання правочину підтверджується документально.

У судове засідання 04.07.2013 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 04.07.2013, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників підприємства.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов від 19.06.2013 № 4612/10/10, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи вказаної статті розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет-Харків» щодо поставки обладнання.

У квітні 2012 року між позивачем і ТОВ «Інтако» укладено договір поставки від 27.04.2012 № 270412 (а.с.46).

В травні 2012 року між позивачем і ТОВ «Праксет-Харків» укладено договір поставки від 15.05.2012 № 15/05 (а.с.66).

Результати виконання даних договорів оформлені податковими і видатковими накладними, а перерахування коштів за поставлений товар підтверджується виписками банку.

На підставі виписаних підприємствами податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит у травні 2012 року.

Як встановлено судом, посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рілекс Лімітед» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Праксет-Харків» і ТОВ «Інтако» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки було складено Акт від 30.04.2013 № 1830/22-3/23580069/71 (далі - Акт перевірки) згідно з яким встановлено порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 55764,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтако».

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 3), податковим органом зазначено, що Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС отримано Акт Західної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтако», код ЄДРПОУ 36371642 щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками і покупцями їх реальності і повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень - червень 2012 року».

Відповідно до даного Акта, працівниками ДПС у Харківській області на підставі висновку ВПМ ДПС у Харківській області здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Інтако». Станом на дату складання Акта перевірки - 10.08.2012 ТОВ «Інтако» мало стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Відповідно до звіту форми 1-ДФ за ІІ квартал 2012 року загальна кількість працюючих на підприємстві становить 1 особа, в тому числі за цивільно-правовими договорами 0 осіб.

Заробітна плата у 2 кварталі 2012 року склала 400 грн., що нижче середнього показника по Харківській області, який становить 2300 грн.

За результатами перевірки ТОВ «Ітако» встановлено, що діяльність підприємства має наступні ознаки нереальності здійснення:

- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме - наявність в штаті тільки керівних посад;

- відсутній кваліфікований персонал, штат працюючих не дозволяє здійснювати господарську діяльність, а саме: статутна діяльність потребує складання штату працюючих за спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів,

- платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;

- відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг),спорудженням основних фондів, імпортом товарів (робіт, послуг),понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку;

- придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податків.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Праксет - Харків».

Відповідно до сторінки 4 Акта перевірки, податковим органом одержано Акт Основянської МДПІ у м. Харкові ДПС від 09.08.2012 № 572/222/30137712 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праксет - Харків» (код ЄДРПОУ 30137712) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 - 2012 рік».

Згідно з даним Актом податковим органом зазначено, що - за юридичною адресою ТОВ «Праксет - Харків» (код ЄДРПОУ 30137712) директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Підприємство на дату надання інформації Основ'янської МДПІ у м. Харкова Харківської області ДПС (станом на 09.08.12) мало стан платника „9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Станом на 30.04.2013 року стан платника -30 «в стані переходу до іншої ДПІ».

ВПМ Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області ДПС надано висновок, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Праксет-Харків». За результатами проведених заходів відносно діяльності ТОВ «Праксет-Харків» співробітниками відділу податкової міліції Основ'янської МДПІ м. Харкова ДПС у Харківській області ДПС встановлено, що в період з 01.01.2011 по 01.07.2012 підприємством сформовано податковий кредит для суб'єктів господарської діяльності реального сектору економіки на загальну суму 211,4 тис.грн.

З метою з'ясування реальності правочинів, здійснених ТОВ «Праксет-Харків» у період 2011-2012 р., до відділу податкової міліції Основ'янської МДПІ м. Харкова був запрошений засновник, директор та головний бухгалтер у одній особі - гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Останній письмово підтвердив, що він за власною ініціативою і на свій розсуд став засновником і посадовою особою зазначеного підприємства, всі проведені господарські операції нібито мають реальний та законний характер.

Відповідно до поданої звітності, ТОВ «Праксет-Харків» основних фондів, складських приміщень не має, відомості про використання власного чи орендованого транспорту відсутні.

Розглянувши матеріали вказаних перевірок, відповідач дійшов висновку про те, що усі операції купівлі ТОВ «Рілекс Лімітед» товарів у ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет - Харків» по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0001812203/1096, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69705,00 грн., з них 55764,00 грн. за основним платежем і 13941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про те, що укладені між позивачем і ТОВ «Інтако і ТОВ «Праксет-Харків» не спричинили настання наслідків і є безтоварними, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з даними підприємствами предметом яких була поставка обладнання для доукомплектування зерносховищ.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Рілекс Лімітед» і ТОВ «Інтако», ТОВ «Праксет-Харків» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- за договором поставки від 27.04.2012 № 270412 - специфікації від 27.04.2012 № 1, видаткової накладної від 27.04.2012 № РН 2704-1, рахунку фактури від 27.04.2012 № СФ-270412-3, податкової накладної від 27.04.2012 № 200, виписки по рахунку, товарно-транспортної накладної від 27.04.2012 № 2704-1, подорожнього листа від 27.04.2012 № 34/М;

- за договором поставки від 15.05.2012 № 15/05 - видаткової накладної від 25.05.2012 № РН 2505-03, рахунку - фактури від 25.05.2012 № СФ-250512-2, виписки по рахунку, податкової накладної від 25.05.2012 № 153, товарно-транспортної накладної від 25.05.2012, подорожнього листа службового легкового автомобіля від 25.05.2012 № 36/М .

З наданих документів вбачається, що позивачем придбаного у даних контрагентів ущільнювач, віддушники дахові, люк ЛВС-15, впуск повітря, драбину, вентилятор, підсилювачі, захист трапу, підпору, драбину, площадки ПБК-7, люк ЛВД-10 та інше.

Також, позивач на підтвердження реальності придбання зерносховищ надав суду копії:

- договору на постачання обладнання від 27.03.2012 № 17/03-12, укладений з ТОВ «Стратіївський Агроресурс» на покупку зерносховища BIN 1001, видаткову накладну від 27.04.2012 № РН-000000000003, довіреності на отримання зерносховища від 27.04.2012 № 41, договору транспортного експедирування від 17.04.2012 № 16, укладеного з ПП «Компанія Унітранс» з метою перевезення зерносховища, товарно-транспортної накладної від 27.04.2012 № РН-000000000003/1, замовлення на надання послуг по організації вантажних перевезень автомобільним транспортом, Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), остаточної калькуляції вартості виробництва продукції від 27.04.2012 № КА-0000006;

- договору на постачання обладнання від 27.03.2012 № 17/03-12, укладеного з ТОВ «Стратіївський Агроресурс» на поставку зерносховища FSL 6,7/9, видаткову накладну від 28.05.2013 № РН-000000000004, довіреності на отримання зерносховища від 28.05.2012 № 69, остаточної калькуляції вартості виробництва продукції від 28.05.2012 № КА-0000009, товарно-транспортної накладної від 28.05.2012 № РН-0000027/1, видаткової накладної від 28.05.2012 № РН-0000027.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання у ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет - Харків» обладнання. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані у запереченнях на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, підприємством надано фотокартки, в яких позначено зображення обладнання придбане у контрагентів.

При цьому, позивач надав суду докази використання придбаного обладнання у господарській діяльності.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет - Харків» правочинів без мети настання наслідків.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про те, що укладені між позивачем і ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет - Харків» правочини не спричиняють настання наслідків і є безтоварними на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет - Харків» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Суд звертає увагу, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 у справі № 2а-11181/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Праксет - Харків» до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року адміністративний позов ТОВ «Праксет - Харків» - задоволено. Визнано протиправними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС по проведенню зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю «Праксет-Харків» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 - 2012 років, про що складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки № 572/222/30137712 від 09.08.2012 і № 802/222/30137712 від 21.09.2012.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-10863/12/2070 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтако» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними задоволено. Визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтако» код ЄДРПОУ 36371642 щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками і покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року, за наслідками якої складено акт № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 дана постанова залишена без змін.

Таким чином, постановами суду, які набрали законної сили визнано неправомірними дії податкових органів щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Інтако» і ТОВ «Праксет-Харків», за наслідками яких складені Акти на які посилається Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби як на підставу висновків про без товарність господарських відносин між позивачем і даними підприємствами.

Враховуючи викладене, висновки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби викладені в Акті перевірки є безпідставними і необґрунтованими.

Відносно твердження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі первинні документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні.

За наведених обставин і враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0001812203/1096 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.05.2013 № 0001812203/1096.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед» судовий збір у сумі 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.