Ухвала суду № 32683877, 30.07.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа №435/1392/13к

Провадження №11кп/782/868/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Стороженко С.О.,

суддів - Запорожченко О.О., Рябчун О.В.,

з участю секретаря Дорошенко Ю.Б.., прокурора Тімошевскої Л.В., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року, яким

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті

Луганську, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого,

раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ст.121 ч.1 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 тримання під вартою залишено без змін, початок строку відбування покарання ухвалено з 10 грудня 2012 року, тобто з моменту затримання.

Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до ст.ст.100,124 КПК України.

Цивільний позов прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської багатопрофільної лікарні № 3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Луганської міської багатопрофільної лікарні № 3 (р/р 35414001001325 УГКСУ Луганської області МФО 804013 ОКПО 01984719) витрати на лікування ОСОБА_2 947 гривень 40 копеек.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому що він 10 грудня 2012 року близько 21годині 30 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв, між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв з журнального столу кухонний ніж, яким умисно наніс ОСОБА_2 один удар в область грудної клітини, завдавши останній тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різаної рани грудної клітини з ушкодженням середньої та нижньої долі правової легені, правосторонній гемапневматоракс, тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Після цього ОСОБА_1 вийшов з вказаної квартири, спустився на перший поверх будинку та попросив вахтера викликати «швидку допомогу», якою ОСОБА_2 було доставлено до Луганської міської багатопрофільної лікарні № 3.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, ОСОБА_1, вважає вирок суду надто суворим, вказує на наявність пом'якшуючих його покарання обставин, які не були враховані судом при призначенні покарання, а саме: він повністю визнав свою провину, щиро розкаюється в скоєнні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, проживає далі з дружиною, яка не має до нього претензій, він єдиний годувальник. Просить врахувати зазначені обставини і призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_1 який просив задовольнити його апеляційну скаргу та пом'якшити йому покарання, потерпілу ОСОБА_2 яка підтримала доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1, вважала за можливе звільнити обвинуваченого від подальшого відбування покарання, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав себе винним в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, дав свідчення по суті висунутого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений, прокурор зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що в такому випадку учасники процесу будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

В апеляції та в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 доведеність вини та кваліфікацію його дій не заперечує, суд повно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину і правильно кваліфікував його дії за ст.121 ч.1 КК України, що не оспорюються в апеляції обвинуваченим.

Апеляційним судом вказані обставини дослідження доказів також не перевіряється згідно зі ст.404 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, ч.1 ст.121 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу, негативно характеризується за місцем проживання, ніде не працює, обставини що пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - скоєння кримінального правопорушень у стані алкогольного сп'яніння і призначив ОСОБА_1 за ст.121 ч.1 КК України мінімально можливе покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років, що на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння з його боку нових злочинів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в питанні визначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі на зазначений у вироку термін, оскільки обставини, на які засуджений посилався в апеляції і при розгляді справи було враховано судом при призначенні покарання, не рахуючи таке покарання суворим, в той же час само по собі думка потерпілої про не строге покарання, відсутність вимог матеріального і морального характеру, не є підставою для застосування до призначеного покарання ст.ст.69, 75 КК України у зв'язку з чим і в цій частині апеляція обвинуваченого є необгрунтованою.

Колегія суддів не має підстав змінити обвинуваченому покарання, призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України про що просив обвинувачений, як не мав таких підстав суд першої інстанції при розгляді справи по суті.

Колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції відповідним вимогам кримінального та кримінального-процесуального закону, матеріалам кримінального провадження і визнає його таким, що не підлягає скасуванню, або зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року, щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: