Ухвала суду № 32661611, 22.07.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 437/8173/13-ц

Провадження № 22ц/782/2931/13

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів - Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.,

при секретарі: Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року

за заявою ОСОБА_2 про встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні заінтересовані особи ОСОБА_3, Ленінський ВДВС Луганського МУЮ, Сихівський ВДВС Львівського МУЮ, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні зазначивши, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08 вересня 2010 року збільшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 до 1/3 часток усіх видів доходів та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 4400,92 грн., моральну шкоду та судові витрати, що разом складає 5871,92 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/4 частину вартості квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2600 грн., 1/2 частину вартості автомобіля «Таврія» ЗАЗ-1102 в розмірі 3000 грн. та судові витрати, що загалом складає 5922,07 грн.

Підставою для встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні заявник вказує, що до теперішнього часу вказані судові рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконані та різниця в сумах, що підлягають стягненню з них складає 50,15 грн. Також, заявник зазначає, що стягнута з неї за рішенням суду сума в розмірі 5922,07 грн. є суттєвою, оскільки вона не працює та має на утриманні неповнолітню дитину, що практично унеможливлює виконання рішення суду від 30 квітня 2010 року. Відповідно до відповіді Сихівського ВДВС Львівського МУЮ стягнення по виконавчих провадженнях в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів не проводилось, рішення суду виконується лише в частині стягнення з останнього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заявник просив суд встановити порядок виконання рішень Ленінського районного суду м. Луганська 08 вересня 2010 року та від 30 квітня 2010 року шляхом проведення взаємного заліку суми в розмірі 5871,92 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, та суми в розмірі 5922,07 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3; визнати суму в розмірі 50,07 грн. такою, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30 квітня 2010 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 про встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення способу виконання рішення у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив із того, що цивільний процесуальний кодекс не дає можливості суду вирішувати питання про порядок виконання рішень, прийнятих у кількох різних справах, в тому числі шляхом взаємозаліку зустрічних вимог. Також, суд виходив з того, що за рішенням суду від 08 вересня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнута пеня за несвоєчасну сплату аліментів, проте ст. 602 ЦК України забороняє зарахування зустрічних позовних вимог про стягнення аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Встановлення способу та порядку виконання судового рішення - це визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду. Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти передбачення судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.

Із системного аналізу ст. 373 ЦПК України вбачається, що для встановлення способу і порядку виконання рішення мають реально виникнути чи існувати саме виняткові обставини, які сталися уже в ході виконання раніше укладеного рішення, і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, в строки та у порядку, визначених у ньому.

Таким чином, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено такої заміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, як проведення взаємозаліку заборгованостей за різними рішеннями суду.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 08 вересня 2010 року збільшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/3 часток усіх видів доходів та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 4400,92 грн., моральну шкоду та судові витрати, що разом складає 5871,92 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/4 частину вартості квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2600 грн., 1/2 частину вартості автомобіля «Таврія» ЗАЗ-1102 в розмірі 3000 грн. та судові витрати, що загалом складає 5922,07 грн. Рішення суду набрали чинності.

Заявник просив суд встановити порядок виконання рішень Ленінського районного суду м. Луганська 08 вересня 2010 року та рішення від 30 квітня 2010 року, тобто ОСОБА_2 просить встановити спосіб виконання рішення за різними судовим рішеннями по двом різним справам, що не передбачено діючим законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог заявниці про проведення грошових взаєморозрахунків за різними судовими рішеннями та виконавчими листами в порядку приписів статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303,312,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: