Рішення № 32683202, 30.07.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6166/13-ц

Номер провадження 2/404/2533/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Тендюк К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради треті особи Реєстраційна Служба Кіровоградського міського управління юстиції та Головне Управління Держземагенства у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету у Кіровоградській міській раді народних депутатів, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації актів на земельну ділянку ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду до відповідач про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів № 911 від 27.10.1993 року в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_2 , від 30.09.1997 року № 4392 серії КР №00001081 на 13/50 частини земельної ділянки загальною площею 0,1246 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_3 , від 30.09.1997 року № 4393 серії КР№00001083, на 3/10 частини земельної ділянки загальною площею 0,1246 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка), скасування державної реєстрації Державних актів серії КР №00001081 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, виданого на імя ОСОБА_2, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №4392 та серії КР №00001083 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виданого на імя ОСОБА_3, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 4393.

В обґрунтування позову зазначено, що є власником 41/200 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування №595 від 15.06.2009 року . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 1246,12 м.кв.

Володіння та користування належною частиною будинку та надвірних споруд нерозривно пов'язане з можливістю володіти та користуватися земельною ділянкою необхідною для розміщення та обслуговування цього майна. Після отримання в дар частини домоволодіння та реєстрації права власності на неї, у відповідності до приписів земельного законодавства до неї перейшло право користування земельною ділянкою, що необхідна для обслуговування будинку та господарських споруд. Прийняла частину домоволодіння в дар, зареєструвала її на своє ім'я, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності № 23197943 від 03.07.2009 року, користується нею та земельною ділянкою, що необхідна для обслуговування частини домоволодіння та господарських споруд.

13.02.2012 року звернулася до Держкомзему з заявою про надання у приватну власність земельної ділянки для обслуговування частини домоволодіння, якою користується, що знаходиться в АДРЕСА_1. В листі-відповіді від 28.02.2012 року повідомили про те, що відповідно земельно-кадастрових даних управління за земельною ділянкою у АДРЕСА_1 зареєстроване право власності за гр. ОСОБА_2(13/50 частин), гр. ОСОБА_3 (3/10 частин), та гр. ОСОБА_4 (11/25 частин).

Однак при укладанні договору дарування частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель сторони договору про наявність цих актів на право приватної власності на земельну ділянку не знали, про що було вказано в договорі дарування.

Як стало відомо Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4392 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_2 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26.06.1997 року. Також Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4393 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_3 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 26.04.1997 року.

Так як подія у вигляді рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №911 від 27.10.1993 року та виготовлення і реєстрації державних актів в 1997 році , на підставі цього рішення, значно розірвані у часі, то виготовлення актів та їх реєстрація відбулася вже після смерті власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Отже на момент виготовлення актів на землю цивільна правоздатність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинилася у зв'язку з їх смертю ( ст.25 ЦК України).Тому до складу спадщини, яка відкрилася та була прийнята спадкоємцями в день смерті спадкодавця , земельні ділянки не увійшли, і не можуть спадкуватися за законом.

Отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку без визнання недійсним Державних актів, виданих на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має можливості.

Оскільки державні акти на землю від 30.09.1997 року № 4392 та від 30.09.1997 року № 4393 зареєстровані за особами, правоздатність яких припинилася в звязку зі смертю, на момент виготовлення та реєстраці актів, і порушують права дійсного власника, просить суд задоволити позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлено рекомендованим листом , суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника та визнання зазначеного позову повністю ( а.с. 27).

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явилися, належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, поважні причини неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України , суд ухвалює провести розгляд справи за даної явки і наявних матеріалів у справі.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником 41/200 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування №595 від 15.06.2009 року . Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 1246,12 м.кв, що підтверджується договором дарування від 15.06.2010 року (а. с. 6-8).

Позивач прийняла частину домоволодіння в дар, зареєструвала її на своє ім'я, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності № 23197943 від 03.07.2009 року, користується нею та земельною ділянкою, що необхідна для обслуговування частини домоволодіння та господарських споруд. (а. с. 9)

13.02.2012 року позивач звернулася до Держкомзему з заявою про надання у приватну власність земельної ділянки для обслуговування частини домоволодіння , що знаходиться в АДРЕСА_1.

В листі-відповіді від 28.02.2012 року позивача повідомили про те, що відповідно земельно-кадастрових даних управління за земельною ділянкою у АДРЕСА_1 зареєстроване право власності за гр. ОСОБА_2(13/50 частин), гр. ОСОБА_3 (3/10 частин), та гр. ОСОБА_4 (11/25 частин) (а. с. 10)..

Однак при укладанні договору дарування частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель сторони договору про наявність цих актів на право приватної власності на земельну ділянку не знали, про що було вказано в договорі дарування.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4392 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_2 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 26.06.1997 року. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4393 був виготовлений та зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_3 вже після його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 26.04.1997 року .

Так як подія у вигляді рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №911 від 27.10.1993 року та виготовлення і реєстрації державних актів в 1997 році , на підставі цього рішення, значно розірвані у часі, то виготовлення актів та їх реєстрація відбулася вже після смерті власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Отже на момент виготовлення актів на землю цивільна правоздатність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинилася у зв'язку з їх смертю ( ст.25 ЦК України).Тому до складу спадщини, яка відкрилася та була прийнята спадкоємцями в день смерті спадкодавця , земельні ділянки не увійшли, і не можуть спадкуватися за законом.

В данний час вказана частина домоволодіння належить позивачу, тому позивач має право на користування земельною ділянкою, що відповідає частці у власності на домоволодіння. Однак з вказаних вище причин позивач фактично позбавлена можливості скористатись своїм правом на приватизацію земельної ділянки.

Отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку без визнання недійсним Державних актів, виданих на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має можливості.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення . У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається

пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Дана норма права кореспондується з ст. 377 ЦК України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, діючий Земельний кодексу України не передбачає набуття права власності або користування на земельні ділянки, на яких розташовані будівлі або споруди, за іншими особами, окрім власників цих будівель та споруд.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи, зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.З ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , передбачені Конституцією і законами України , та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України , Кабінету Міністрів України, а в Автономній республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селещних, міських рад. Такі питання вирішуються на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади , органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, але якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю , навіть якщо ці порушення не пов»язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюєтся шляхом : визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав , і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №911 від 27.10.1993 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1246 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позову повністю. Оскільки державний акт на землю від 30.09.1997 року № 4392 та акт на землю від 30.09.1997 року № 4393 зареєстровані за особами, правоздатність яких припинилася в зв»язку зі смертю, на момент виготовлення та реєстрації актів, і порушують права дійсного власника, тому є всі підстави для задоволення позову часткового скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №911 від 27.10.1993 року та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4392 серії КР №00001081 та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4393 серії КР№00001083.

Згідно з положенням ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» ( в редакції статті , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд скасовує державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4392 серії КР №00001081 та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1997 року № 4393 серії КР№00001083.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати залишити по фактичному їх понесенню сторонами.

Керуючись ст.ст. 15, 16,21, 377 Цивільного Кодексу України, ст.ст.120, 152,155 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», ст.24,26,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст.11, 88, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради треті особи Реєстраційна Служба Кіровоградського міського управління юстиції та Головне Управління Держземагенства у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету у Кіровоградській міській раді народних депутатів, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації актів на земельну ділянку, задовільнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів № 911 від 27.10.1993 року в частині передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_2 , від 30.09.1997 року № 4392 серії КР №00001081 на 13/50 частини земельної ділянки загальною площею 0,1246 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виготовлений на ім'я ОСОБА_3 , від 30.09.1997 року № 4393 серії КР№00001083, на 3/10 частини земельної ділянки загальною площею 0,1246 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка).

Скасувати державну реєстрацію Державного акту серії КР №00001081 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, виданого на імя ОСОБА_2, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №4392.

Скасувати державну реєстрацію Державного акту серії КР №00001083 на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виданого на імя ОСОБА_3, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 4393.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда