Ухвала суду № 3267784, 11.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                             Суддя 1 інстанції – Галатіна О.О.

                                                                                                                                             Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2009 року                                                                          справа № 2-а-12458/08/0570

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Василенко Л.А., Старосуда М.І.                       

При секретарі судового засідання

За участю представників :

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Чуріковій Я.О.

------------

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецькана постанову Донецького

окружного адміністративного судувід 7 жовтня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-12458/08 (суддя Галатіна О.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»  ДоДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.ДонецькаПро

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року (том 8, арк. справи 123-135) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2008 року № 0001742340/0. В наслідок чого визнано частково недійсним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька від 23 травня 2008 року № 0001742340/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2347180 грн. В задоволенні іншої частини  позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі (том 8, арк. справи 140-142) відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. 

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового засідання технічними засобами відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачем до відповідача надані декларації з податку на додану вартість за  жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, заявами про повернення сум бюджетного відшкодування (том 1, арк. справи 13-30).

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період жовтень-грудень 2007 року, січень 2008 року (по деклараціям за листопад, грудень 2007 року та січень 2008 року), за наслідками якої складено акт від 12 травня 2008 року № 884/23-7-20335263(том 2, арк. справи 30-89).

В ході перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем у порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1, пункту 7.5, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 3 квітня 1997 року № 168\97-ВР) (надалі - Закон № 168/97) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме: за листопад 2007 року - на 372636 грн., за грудень 2007 року - на 883986 грн., за січень 2008 року - на 1097594 грн.; завищено суму від′ємного значення ПДВ по декларації за січень 2008 року у розмірі 995612 грн.

За результатами перевірки відповідачем на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов′язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 2181) прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2008 року № 0001742340\0 про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад 2007 року на 372636,00 грн., грудень 2007 року на 883986,00 грн., січень 2008 р. на 1097594,00 грн., що разом складає 2354216,00 грн.

Підставою для висновку відповідача, щодо зазначених порушень, виявлених у ході перевірки позивача, стала неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача по всьому ланцюгу до виробника, у зв'язку з незнаходженням продавців за юридичними адресами, нікчемністю правочинів купівлі-продажу вугілля, невикористання у власній господарській діяльності нерухомої споруди, яка використовується позивачем на умовах оренди.

Позивачем укладені господарські договори на поставку вугілля марки «А» з наступними підприємствами: Приватне підприємство «ВКФ «Еквілунс» (договір № 23/10-1 від 23 жовтня 2007 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК» (договір № 17/10-07 від 17 жовтня 2007 року), Приватне підприємство «Миромаркет-07» (договір № 25\04 від 25 квітня 2007 року), «Юніон-вугіллягазодобича» (договір № 01-11\01 від 1 листопада 2007 року), Приватне підприємство «НВО «Вугілляресурс» (договір № 10\07 від 10 липня 2007 року), Приватне підприємство «Промтехніка» (договір № 18\12 від 18 грудня 2007 року). Поставка вугілля на адресу позивача по зазначеним договорам здійснюється на умовах ГСА (станція відправлення) згідно вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2000 року», на постачальника покладено обов’язок здійснити відвантаження вугілля у залізничні вагони. Доказом поставки у такому випадку є квитанція про приймання вантажу, яка виписується на станції відправлення та надається вантажовідправнику. (том 2, арк. справи 90-146, 173-183).

Колегія суддів вважає, що Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що продавець повинен бути власником товару, що підлягає продажу, жодних посилань на необхідність бути виробником такого товару діюче законодавство не містить.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищевказані договори поставки були виконані обома сторонами, а саме - передплата та подальша оплата товару (вугілля) була здійснена покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», що підверджується відповідними платіжними документами, які є у матеріалах справи. Поставку вугілля контрагенти позивача - постачальники здійснили відповідно до вантажних митних декларацій.

Таким чином, відповідно до умов договорів позивачем здійснено оплату, а підприємства - контрагентами - поставку вугілля, що свідчить про вчинення сторонами угоди дій, направлених на її виконання. Таким чином, кошти, які були отриманими постачальниками від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс», є одержаними на законних підставах у якості оплати вугілля.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо не прийняття до уваги доводів відповідача щодо підстави нікчемності правочинів - фактичної відсутності підприємств-контрагентів позивача за юридичними адресами.

У відповідності до частини  2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідачем у акті перевірки позивача не зазначено, яким саме чином вищевказані договори поставки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Законодавством України не встановлено такої підстави для визнання правочину нікчемним як незнаходження за юридичною адресою.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання вищевказаних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчить про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненням) (надалі - Закон № 168/97). Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою  податку  на додану  вартість,  у тому  числі  за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, однією з підстав для висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за даними декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, є відсутність можливості здійснення перевірок по всьому ланцюгу до виробника та неможливістю у зв'язку з цим дослідити та встановити походження вугілля.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності включення до складу податкового кредиту спірних періодів сум податку на додану вартість, що сформовані на підставі податкових накладних, виписаних Відділом освіти Слов’янської міської ради згідно договору оренди групи інвентарних об’єктів будівель і споруд загальною площею 2253,2 кв. м від 27 вересня 2007 року № 377 (на підставі рішення міської ради від 23 березня 2006 року). (том 2, арк. справи 147-172).

Як вбачається з цього договору нежилі будівлі та споруди надаються в оренду для розміщення лікувально-оздоровчого центру. Орендна плата становить 13384,01 грн., в тому числі ПДВ-2230,67 грн.

У листопаді 2007 року в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2007 року відображена сума у розмірі 2295,36 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту листопада 2007 року. До складу податкового кредиту грудня 2007 року включені суми ПДВ, сформовані на підставі податкових накладних, виданих Відділом освіти Слов'янської міської ради у сумі 2346,00 грн. Також у січні 2008 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту 2395,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним віднесення вказаних вище сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту жовтня-грудня 2007 року, січня 2008 року, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення щодо розміщення лікувально-оздоровчого центру прийнято засновниками позивача в усній формі, ніяких документів, що свідчать про їх намір створити лікувально-оздоровчий центр, про економічне обґрунтування такого проекту не існує. В період з вересня 2007 року по січень 2008 року будівельні роботи на зазначеному об’єкті оренди не відбувались, мається заборгованість з орендної плати перед Відділом освіти Слов′янської міської ради. Зазначені обставини свідчать про те, що вказані нерухомі споруди не призначалися для їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що позивачем була завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні-грудні 2007 року, січні 2008 року, а відтак, є правомірним спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі  м. Донецька від 23 травня 2008 року № 0001742340/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у цій частині.  

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецькького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 2-а-12458/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 2-а-12458/08 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 лютого 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 лютого 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Л.А. Василенко

                                                                                                                М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                              Р.Ф. Ханова