Ухвала суду № 3267202, 17.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року № К-10489/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р.

та постановугосподарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р.

у справі№ 2-27/17665-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомДжанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

доДжанкойської обєднаної державної податкової інспекції

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р.у справі № 2-27/17665-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р., задоволено позовні вимоги Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (далі в тексті Джанкойське ВП ВКГ) та скасовано податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 1549/15-3 від 06.07.2006 р. та № 1550/15-3 від 06.07.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. держмита.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що Джанкойською ОДПІне доведено факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобовязання та безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Джанкойська ОДПІоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановугосподарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р.та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р., у позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу податкової інспекції без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Джанкойською ОДПІбуло проведено невиїзну документальну перевірку Джанкойського ВП ВКГз питання сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, по термінах сплати 19.02.2003 року, 20.05.2003 року, збору за спеціальне використання водних ресурсів по термінах сплати 19.11.2003 року, 19.02.2004 року, 20.05.2004 року, 19.11.2004 року, 21.02.2005 року, 20.05.2005 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2006 р. № 1328/15-3/03348100.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та збору за спеціальне використання водних ресурсівпо вищевказаних термінах сплати.

На підставі висновків даного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.07.2006 р. № 1549/15-3 на суму 49429,85 грн. та № 1550/15-3 на суму 19207,57 грн., всього на суму 68637,42 грн.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В ході розгляду справи, судами попередніх інстанцій були досліджені особові рахунки по розрахунках штрафних санкцій і платіжні доручення, а також розшифровки сум штрафних санкцій по спірних податкових повідомленнях-рішеннях із зазначенням номеру, дати, суми платежу, призначенням платежу та встановлено, що в багатьох випадках відповідач, ігноруючи призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях, зараховував суми збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету, і збору за спеціальне використання водних ресурсів не в рахунок поточних платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Податкова інспекція вважає, що зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобовязаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше, було зроблено правомірно у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні», дійшли до обґрунтованого висновку, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, без згоди платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України № 37 від 12.05.1994 р. (чинної на час сплати позивачем узгоджених сум податкових зобовязань), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи (п. 5.3 даної Інструкції).

Наведене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення заборгованості, яка виникла раніше. А відтак факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобовязань є недоведеним, а нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків їх сплати на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської обєднаної державної податкової інспекціївідхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р.залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.