Постанова № 32671892, 24.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013р. справа № 908/526/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівЛомовцевої Н.В. , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явивсявід відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г (К.В. Проскуряков)за позовомвідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжядодержавного підприємства "Підприємство Кам'янської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 101)" смт. Кам"яне Вільнянський район Запорізької області простягення 226 370,13грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (головуючий - Проскуряков К.В., судді - Горохов І.С., Соловйов В.М.) рішенням від 29.05.2013р. частково задовольнив позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжя (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") та стягнув з державного підприємства "Підприємство Кам"янської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 101)" смт. Кам"яне Вільнянського району Запорізької області (далі - ДП "Підприємство Кам"янської виправної колонії № 101") заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 219100,33грн., інфляційні витрати в сумі 217,47грн., 3% річних в сумі 1175,39грн., пеню у сумі 39,18грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4400,76грн. В частині стягнення пені у сумі 5837,76грн. судом відмовлено, з посиланням на абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г просить змінити в частині стягнення пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що при винесені рішення в частині стягнення пені судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки зазначена норма закону застосовується, якщо інший розмір пені не передбачено договором.

Заявник також посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимогу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме непропорційно покладено судовій збір на сторони.

Сторони своїх представників у судове засідання 24.07.2013р. не направили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення 01.07.2013р. та 03.07.2013р. Позивач доказів поважності причин своєї неявки суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 19.07.2013р. на адресу апеляційного суду направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ВАТ "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області до ДП "Підприємство Кам'янської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101)" про стягнення 180733,18грн., з яких: заборгованість у сумі 176770,88грн., інфляційні витрати в сумі 141,12грн., 3 % річних в сумі 636,86грн. та пеня у сумі 3184,32грн., посилаючись на порушення відповідачем умов Договору № 3702 від 01.09.2005р. щодо оплати спожитої активної електричної енергії в період з серпня 2012р. по грудень 2012р.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останньою заявою просив суд стягнути з відповідача 226370,13грн., з яких: заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 219100,33грн., інфляційні витрати в сумі 217,47грн., 3 % річних в сумі 1175,39грн. та пеня у сумі 5876,94грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник) та ДП "Підприємство Кам'янської виправної колонії №101" (Споживач) був укладений Договір № 3702 про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а останній оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. .1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 - 2.2.4 Договору Споживач, зокрема, зобов'язується: здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з Додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Пунктами 1, 3, 4, 5.1, 7 Додатку № 4 до Договору передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника, вказаний в п. 10 Договору.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника (п. 1).

Відповідно до п. 6.1. Додатку № 4, рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі.

Пунктом 7.1 Додатку № 4 передбачено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує п'яти операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимог-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляються йому Постачальником електричної енергії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на адресу відповідача направив платіжні вимоги-доручення № 7586 від 12.09.2012р., № 9349 від 09.11.2012р., № 10081 від 07.12.2012р., № 11378 від 14.01.2013р., № 844 від 11.02.2013р. та № 1634 від 11.03.2013р. про сплату заборгованості за договором № 3702 про постачання електричної енергії від 01.09.2005р. на загальну суму 338432,71грн. (а.с. 23 - 26, 74 - 75 том 1).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу 119332,38грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 219100,33грн.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 219100,33грн. за договором № 3702 від 01.09.2005р., оскільки останній не надав суду доказів оплати цієї суми за використану електричну енергію.

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 217,47грн. за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р. та 3% річних в сумі 1175,39грн. за період з 25.09.2012р. по 26.03.2013р. (а.с. 76-78, 141-142 том 1)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення в цій частині позовних вимог в зазначених сумах.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 5876,94грн. за період з 25.09.2012р. по 26.03.2013р.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача 39,18грн. пені, здійснивши її власний перерахунок у відповідності до абзацу 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

При вирішенні справи № 908/526/13-г судом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором № 3702 про постачання електричної енергії від 01.09.2005р. щодо оплати спожитої активної електричної енергії, тобто грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

Такий правовий висновок містить постанова Верховного суду України від 28 лютого 2011року у справі №23/225, яка відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов"язковою для всіх судів України.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у формі пені за весь період часу, протягом якого не було виконано зобов'язання по оплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо визначення розміру пені відповідно до умов п.п.2 ч.1 ст.231 Господарського кодексу України є помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 5 876,94грн. за період з 25.09.2012р. по 26.03.2013р., що не суперечить умовам п.4.2.1 Договору та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. (а.с.77 т.1).

Відповідачем розрахунок розміру пені не спростовано. Але під час розгляду справи в суді першої інстанції та в запереченнях на апеляційну скаргу Відповідач просить суд не стягувати пеню, посилаючись на норми Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України"; здійснення як казенним підприємством некомерційної господарської діяльності , без мети одержання прибутку; недостатнє бюджетне фінансування та відсутність коштів на своєчасну оплату отриманої електричної енергії за умовами Договору.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Таким чином, апеляційна інстанція має право на застосування п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінивши надані відповідачем докази, зокрема, аналіз результатів виробничо-господарської діяльності за 2012рік - 1 півріччя 2013року показники дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01 липня 2013року, сплату значної частини заборгованості під час розгляду спору в господарському суді та після прийняття рішення, а також відсутність значних інфляційних процесів в державі та недоведеність позивачем збитків від неналежного виконання відповідачем зобов"язань з оплати електричної енергії, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 90%. Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі - 587,69грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ "Запоріжжяобленерго" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г підлягає частковому скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача судового збору колегія суддів вважає їх частково обгрунтованими з врахуванням наступного.

Звертаючись з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3 614,67грн. (а.с.9 т.1).

В подальшому, заявою від 12.03.2013року позивач зменшив вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат та повідомив про сплату відповідачем після початку розгляду справи боргу в сумі 60 560,84грн. та про сплату 30 560,84грн.платіжним дорученням №7586 від 12.09.2012р., тобтодо звернення позивача до суду.

Господарським судом не було прийнято рішення щодо зазначених сум основного боргу.

В подальшому заявою від 29.03.2013р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути 253 100,33грн. боргу за спожиту активну електроенергію (січень-лютий 2013р.) та сплатив судовий збір 3141,99грн. платіжним дорученням №5571 від 26.03.2013р. (а.с.66-68, 82 т.1).

Відповідач протягом квітня - травня 2013р. сплатив суму боргу - 34000грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.155-161 т.1).

Відповідно до п.1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, зокрема, сплати боргу під час розгляду справи.

Таким чином, відносно позовних вимог в сумі 94 560,84грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Оскільки, сума 30 560,84грн. відповідачем була сплачена до звернення ВАТ "Запоріжжяобленерго" до суду - в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням викладеного, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А оскільки спір виник внаслідок заборгованості відповідача в частині сплаченого боргу під час слухання справи, суд покладає судовий збір в сумі 1891,22грн. на відповідача.

Заявником апеляційної скарги, при зверненні до апеляційного суду сплачено судовий збір в розмірі 3 378,33грн. Оскільки заявник оскаржує рішення суду лише в частині відмови у стягненні 5837,76грн. пені, він мав сплатити судовий збір в розмірі 860,25грн. Таким чином, надлишково сплачений судовий сбір в сумі 2518,08грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 860,25грн. за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м. Запоріжжя задовольни частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г скасувати частково.

Пункти 2-3-4 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. по справі № 908/526/13-г викласти у наступній редакції:

"Стягнути з державного підприємства "Підприємство Кам'янської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101)" (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена; р/р 26001320110361 в ЗОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 313010, код ЄДРПОУ 08680112) на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26, р/р № 260363141401 в філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 219100,33грн., інфляційні втрати у сумі 217,47грн., 3% річних у сумі 1175,39грн., пеню у сумі 587,69грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6418,62грн.

В частині стягнення заборгованості в сумі 94560,84грн. провадження у справі припинити.

У задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 30 560,84грн. відмовити".

Стягнути з державного підприємства "Підприємство Кам'янської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№101)" (70050, Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам'яне, вул. Зелена; р/р 26001320110361 в ЗОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 313010, код ЄДРПОУ 08680112) на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26, р/р № 260363141401 в філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.В. Ломовцева

О.В. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1 у справу

1.ДАГС

1. г/с Запор. обл.