Ухвала суду № 3267184, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-2972/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                     26  лютого  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника– Островського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Арка»

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року

у справі№ 28/188-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Арка»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року ТОВ «Юридична фірма «Арка» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000342310/3 від 05 липня 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000342310/3 від 05 липня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юридична фірма «Арка» 3, 40 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року постанову господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Юридична фірма «Арка» в доход Державного бюджету України 1, 70 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

В касаційній скарзі ТОВ «Юридична фірма «Арка», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції та грубе порушення норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року прийнята з дотриманням вимог матеріального і процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, просить залишити касаційну скаргу ТОВ «Юридична фірма «Арка» без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Юридична фірма «Арка» за період з 01 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 5/23-03/31808566 від 06 грудня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 ТОВ «Юридична фірма «Арка» занизила податкові зобов’язання з єдиного податку на суму 1057, 00 грн., в тому числі за ІІІ кварталі 2004 року – 232, 00 грн., за IV квартал 2004 року – 213, 00 грн., за I квартал 2005 року – 127, 00 грн., II квартал 2005 року – 307, 00 грн., за III квартал 2005 року – 178, 00 грн. внаслідок невключення до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми відсотків, нараховані банком по депозитному рахунку в розмірі 14170, 26 грн., в тому числі в ІІІ кварталі – 2319, 90 грн., в ІV кварталі 2004 року – 2132, 38 грн., в І кварталі 2005 року – 2549, 13 грн., в ІІ кварталі 2005 року – 4197, 42 грн., в ІІІ кварталі 2005 року – 2971, 43 грн.

14 грудня 2005 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 00042310/0, яким ТОВ «Юридична фірма «Арка» визначила суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 1907, 00 грн., у тому числі 1057, 00 грн. – основний платіж та 858, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000342310/3 від 05 липня 2006 року, яким ТОВ «Юридична фірма «Арка» визначила суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 1375, 50 грн., у тому числі 1057, 00 грн. – основний платіж та 318, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсотки, нараховані банком по депозитному рахунку позивача, не належать до виручки відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що розміщення коштів на депозитному рахунку є платною послугою позивача, а тому відсотки, нараховані банком по депозитному рахунку, відносяться до виручки відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п. 2., п. 5 Порядку введення Книги доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477, п. 3 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно п. 4 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 був прийнятий протягом трирічного строку після набуття чинності Конституцією України Президентом України з економічних питань, не врегульованих законами, і він діє до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування».

Згідно ст. 1 Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», який визначає підстави та порядок переходу на спрощену систему оподаткування, її особливості, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (положення ст. 3 вищезгаданого Указу).

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ст. 1 цього ж Указу).

Таким чином, в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», який має силу Закону з питань оподаткування, чітко передбачено, що об’єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто сума коштів, яка надійшла на розрахунковий рахунок або (та) в касу за продані товари, роботи, послуги.

В той же час, положення Порядку введення Книги доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477, який відповідно до ч. 8 ст. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» визначає лише порядок ведення Книги доходів і витрат суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, і не може змінювати положення Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», зокрема щодо об’єкта оподаткування єдиним податком, зобов’язують відображати в Книзі обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи не лише виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.

В графі 5 Книги доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») (п. 5 Порядку введення Книги доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477).

Форма Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою та положення п. 3, п. 5 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98, передбачають віднесення до виручки від реалізації, як об’єкта оподаткування, суми коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб’єкта малого підприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів, тобто всіх надходжень на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб’єкта малого підприємництва.

Однак ці положення мають застосуватись в рамках положень Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», тобто з урахування визначення виручки, наведеному в Указі.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, проценти на банківський вклад, отримані позивачем, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка і є об’єктом оподаткування єдиним податком.

Отже, донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з єдиного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних та скасував рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Арка» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року скасувати, а постанову господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ Н.Є. Маринчак

                                                        ______ О.М. Нечитайло

                                                        ______ О.І. Степашко

                                                        ______ Т.М. Шипуліна