Ухвала суду № 3267182, 12.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-29446/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г, Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу споживчого товариства «Взаємодопомога»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2005

у справі № 1-1597/05 господарського суду Сумської області

за позовом споживчого товариства «Взаємодопомога»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення та розпорядження про зменшення суми бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.12.2004 позов задоволено: визнано недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 28.10.2002 № 3022/23-317/1/23998248/41046 про визначення споживчому товариству «Взаємодопомога» / СТ «Взаємодопомога» / податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 32041,10 грн., в тому числі 25950,00 грн. основний платіж та 6091,10 грн. штрафні / фінансові / санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; розпорядження ДПІ у м. Суми про зменшення сум бюджетного відшкодування від 28.10.2002:№ 145/23-317/1/23998248/41047 за червень 2001 року на 5891,00 грн., № 146/23-317/1/23998248/41048 за вересень 2001 року на 7700,00 грн., № 147/23-317/1/23998248/41049 за грудень 2001 року на 7870,00 грн., № 148/23-317/1/23998248/41050 за січень 2002 року на 2740,00 грн., № 149/23-317/1/23998248/41051 за червень 2002 року на 179,00 грн.

Рішення вмотивоване висновком суду першої інстанції про правомірне формування позивачем відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень грудень 2001 року, січень, березень, травень, червень 2002 року за рахунок включення сум податку, сплаченого / нарахованого / у звязку з придбанням двоокису титану у ВАТ «Сумихімпром», незалежно від співвідношення ціни, за якою був придбаний цей товар, та ціни, за якою він був проданий позивачем в подальшому.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 рішення суду першої інстанції скасоване, в позові відмовлено з тих підстав, що з огляду на те, що двоокис титану був придбаний позивачем не з метою використання у власній господарській діяльності, свідченням чого є продаж позивачем двоокису титану в тих же звітних податкових періодах за ціною, яка нижче ціни придбання.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, з приводу прав і обовязків в якому виник спір, податковий кредит складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва / обігу /, основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону дано визначення господарської діяльності з метою оподаткування як будь-якої діяльності особи, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення задекларованих ним до відшкодування з бюджету сум податку згідно оспорюваних податкового повідомлення-рішення та розпоряджень слугувала та обставина, що позивач включив до податкового кредиту суми податку, включені в ціну придбання двоокису титану у ВАТ «Сумихімпром», при подальшому продажу цього ж товару з незначною перервою у часі після придбання за значно нижчою ціною.

Будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач не навів, так само як і доводів щодо наявності обєктивних обставин, які вплинули на зниження ціни.

З огляду на відсутність таких обставин у справі суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що здійснення позивачем завідомо збиткових операцій з продажу двоокису титану виключає оцінку такого продажу з метою оподаткування як використання позивачем вказаного товару у власній господарській діяльності.

Оскільки обставини справи апеляційним судом встановлені повно і всебічно, а їх юридична оцінка відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

При відсутності у справі витягу з Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи СТ ««Взаємодопомога», на що є посилання в клопотанні, доданому до касаційної скарги, підстав для закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу споживчого товариства «Взаємодопомога» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис Н.Є.Маринчак

підпис Н.Г.Пилипчук

підпис Т.М.Шипуліна

З оригіналом згідно

Відп. секретар Н.В.Руденко