Рішення № 32671617, 26.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

26.07.2013

Справа № 127/13276/13-ц

Провадження № 2/127/4460/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

26 липня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишен С. А. ,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору.

Позов мотивовано тим, що 31.07.2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №579, згідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 76000 гривень на споживчі потреби, терміном на 5 років, зі сплатою 18% річних зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 30.07.2011 року.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 31.07.2006 року.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором 31.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки. Предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позичальник, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності, систематично порушував свої договірні зобов'язання (пункти 1.5. 1.6.3. 1.6.4, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 кредитного договору), щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, у зв'язку з чим позивач в 2009 році звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки.

11.02.2010 р. Липовецьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення про стягнення з позичальника на користь Банку кредитної заборгованості в сумі 110 866,32 гривень, яка мала місце станом на 29.01.2010 рік. Судом, в рахунок погашення боргу позичальника звернуто стягнення па предмет іпотеки. Рішення набрало законної сили 22.02.2010 року.

На виконання вказаного рішення ВДВС Липовецького РУЮ було реалізовано предмет іпотеки, від реалізації якого до позивача 23.05.201 2 року надійшли кошти в сумі 70 204, 27 гривень, які в цей же день були зараховані Банком в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника. Кошти, які надійшли від продажу предмета іпотеки не покрили кредитної заборгованості боржника.

В подальшому, позичальник продовжив ухилятись від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором (пункти 1.5. 1.6.3. 1.6.4. 4.3.1, 4.3.2. 5.2) щодо повернення кредиту, процентів за його користування, пені та жодних коштів на погашення кредитної заборгованості до банку не сплатив. Також не надходило більше коштів з органів ДВС, які виконують рішення суду від 11.02.2010 р. по справі №2-14/10 в примусовому порядку.

Згідно пункту 8.1 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору і тому позивачем після 30.07.2011 року продовжено нарахування пені за несвоєчасно сплачені основний борг та проценти.

Станом на 16.05.2013 рік заборгованість позичальника перед кредитором за кредитним договором становить: 19134,53 гривень - проценти; 47288,58 гривень - пеня за простроченими основним боргом та процентами, загальна сума заборгованості становить 66423,11 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на їх користь.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначив, що в разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам, про день. час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином через оголошення в пресі, враховуючи згоду позивача, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.07.2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №579, згідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 76000 гривень на споживчі потреби, терміном на 5 років, зі сплатою 18% річних зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 30.07.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 31.07.2006 року (а.с. 12).

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором 31.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки. Предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно пунктів 1.5 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 25 числа місяця проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 1267 гривень та сплачувати проценти, нараховані позивачем на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 25.09.2006 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у банку. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих процентів має здійснитися не пізніше 30.07.2011 року.

Пунктом 1.6.1 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щомісячно на рахунок відкритий в банку за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який видано кредит.

Згідно пунктів 4.3.1, 4.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, повернути кредит в сумі 76000 гривень, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 5.2. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу , за кожний день прострочення.

Судом з'ясовано, що позичальник, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності систематично порушував свої договірні зобов'язання (пункти 1.5, 1.6.3, 1.6.4, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 кредитного договору), щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, у зв'язку з чим позивач в 2009 році звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки.

11.02.2010 року Липовецьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення про стягнення з позичальника на користь Банку кредитної заборгованості в сумі 110 866,32 гривень, яка мала місце станом на 29.01.2010 рік. Судом, в рахунок погашення боргу позичальника звернуто стягнення па предмет іпотеки. Рішення набрало законної сили 22.02.2010 року (а.с.13-14).

На виконання вказаного рішення ВДВС Липовецького РУЮ було реалізовано предмет іпотеки, від реалізації якого до позивача 23.05.201 2 року надійшли кошти в сумі 70 204, 27 гривень, які в цей же день були зараховані Банком в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника. Кошти, які надійшли від продажу предмета іпотеки не покрили кредитної заборгованості боржника.

В подальшому, позичальник продовжив ухилятись від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором (пункти 1.5. 1.6.3. 1.6.4. 4.3.1, 4.3.2. 5.2) щодо повернення кредиту, процентів за його користування, пені та жодних коштів на погашення кредитної заборгованості до банку не сплатив. Також не надходило більше коштів з органів ДВС, які виконують рішення суду від 11.02.2010 р. по справі №2-14/10 в примусовому порядку, що вбачається із розрахунку суми боргу (а.с. 16-18).

Згідно пункту 8.1 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору і тому позивачем після 30.07.2011 року продовжено нарахування пені за несвоєчасно сплачені основний борг та проценти.

Станом на 16.05.2013 рік заборгованість позичальника перед кредитором за кредитним договором становить: 19134,53 гривень - проценти; 47288,58 гривень - пеня за простроченими основним боргом та процентами, загальна сума заборгованості становить 66423,11 гривень.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно п.4.2.1 кредитного договору позивач має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому договору.

На адресу позичальника кредитором неодноразово направлялися вимоги щодо повернення кредитного боргу, погашення кредитної заборгованості, що вбачається із листів від 25.02.2013 року №343, від 22.01.2013 року №219, від 15.06.2012 року №0884. Дані вимоги, як поянив представник позивача, залишилися без належного реагування та задоволення.

В ч.2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав для задоволення позову, розірвання кредитного договору №579 від 31.06.2006 року та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 3, 525, 526, 626, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати кредитний договір №579 від 31.07.2006 року, укладений між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер якої: НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №579 від 31.07.2006 року, станом на 16.05.2013 рік в розмірі 66423,11 гривень, з яких 19134,53 гривень - проценти за користування кредитними коштами; 47288,58 гривень - пеня за простроченими основним боргом та процентами, а також судовий збір в розмірі 778,93 гривень, та 420 гривень - витрати за публікацію оголошення в пресі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: