Постанова № 32671168, 22.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 5011-4/4557-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року (повний текст складено 04.04.2013 року)

у справі №5011-4/4557-2012 (головуючий суддя Борисенко І.І., судді Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.)

за позовом заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

до приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

третя особа: Чернігівський філіал державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Чернігів-цивільреконструкція»

про внесення змін до договору №148-08 від 31.12.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-4/4557-2012 позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №148-08 від 31.12.2008 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та приватним акціонерним товариством «МТС Україна», пункт 3.1 договору викладено в новій редакції. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «МТС Україна» у дохід Державного бюджету України 1 073, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне акціонерне товариство «МТС Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-4/4557-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-4/4557-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду від 14.03.2013 року у справі №5011-4/4557-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Прокурор приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «МТС Україна» - без задоволення.

Проте представник відповідача приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №148-08.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам, державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення площею 217,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 21-А, на 1-му поверсі восьмиповерхового блоку адмінбудинку, що перебуває на балансі Чернігівського філіалу Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувального інституту «НДІПросктреконструкція», вартість якого визначена за звітом про оцінку майна на 15.10.2008 року і становить за незалежною оцінкою 912 144,65 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 з урахуванням змін і доповнень і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2008 року 23 191,28 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад - грудень 2008 року, січень 2009 року.

Сторонами в п. 3.5 договору погоджено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін та за погодженням з балансоутримувачем. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Строк дії договору сторонами в пункті 10.1 договору визначено тривалістю в один рік до 31.12.2009 року.

Додатковою угодою від 03.12.2009 року сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2010 року (а.с. 15).

Додатковою угодою від 03.12.2010 року сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2012 року (а.с. 16).

При укладенні договору оренди сторонами було підписано розрахунок орендної плати до договору оренди (а.с. 13), що є додатком до договору, із якого вбачається застосування орендної ставки у розмірі 30%.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 217,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 21-А, на 1-му поверсі восьмиповерхового блоку адмінбудівлі, що перебуває на балансі Чернігівського філіалу Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектре-конструкція», що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передавання від 01.01.2009 року.

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 14.09.2011 року постанови №961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року №629 та від 04.10.1995 року №786» та зміною (збільшенням) розміру орендних ставок, позивачем на адресу відповідача направлено лист №18.4.03333 від 24.10.2011 року про перерахунок орендної плати згідно умов договору. Зі змістом додаткової угоди відповідач не погодився та не підписав її.

У квітні 2012 року заступник прокурора міста Чернігова звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про внесення змін до договору оренди №148-08 від 31.12.2008 року, укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та приватним акціонерним товариством «МТС Україна», а саме до п. 3.1 договору: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) - вересень 2011 року 40 924,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на наявність підстав для внесення змін до договору.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про внесення змін до договору оренди №148-08 від 31.12.2008 року - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не зазначено та не надано належних доказів на підтвердження змін стану об'єкту оренди, як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до п. 10.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди в силу статті 10 вказаного Закону. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Пунктом 3.1 Типового договору, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774, встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Ставки за використання нерухомого державного майна встановлені постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року №629 та від 04.10.1995 року №786» внесено зміни, зокрема, у п. 3 додатку 2 до вказаної вище Методики та змінено (збільшено) розмір орендних ставок за використання нерухомого державного майна за розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого мобільного зв'язку до 40%.

Виходячи з даної ставки позивачем запропоновано змінити за спірною додатковою угодою розмір орендної плати за договором за розміщення оператора телекомунікаційного зв'язку на площі 217,9 м.кв.

В пункті 3.4 Типового договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаний пункт Типового договору відповідає статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до вимог статті 21 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з неналежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також і в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що пунктом 3.5 укладеного між сторонами договору оренди передбачено перегляд розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, слід визнати правомірним ініціювання позивачем внесення запропонованих змін до договору оренди у зв'язку із внесеними змінами до зазначеної Методики.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодекс України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем безпідставно за спірною угодою запропоновано змінити розмір орендної плати починаючи з вересня 2011 року.

Враховуючи зазначене, відсутні підставі для зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди від 31.12.2008 року №148-08 шляхом зміни тексту п. 3.1 на запропонований позивачем, оскільки цим пунктом передбачено нарахування орендної плати у збільшеному розмірі починаючи з вересня 2011 року, тобто за період, який минув, що не узгоджується з висновком колегії суддів апеляційного господарського суду щодо початку дії таких змін.

Згідно із ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Під час розгляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що договір оренди від 31.12.2008 року №148-08 припинив свою дію, а нерухоме майно передано орендарю за актом приймання-передачі від 31.03.2013 року, про що сторони у справі не заперечують.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом вказані вище обставини безпідставно не прийнято до уваги та не надано їм належної оцінки.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог заступника прокурора міста Чернігова звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про внесення змін до договору оренди №148-08 від 31.12.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - ПАТ «МТС Україна» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 14.03.2013 року.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «МТС Україна» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-4/4557-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-4/4557-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 43, ідентифікаційний код 14243893) в дохід Державного бюджету України 1 073,00 грн. судового збору за розгляд справи в господарському суді міста Києва.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Миру, 43, ідентифікаційний код 14243893) на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу №5011-4/4557-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.