Ухвала суду № 32669209, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц 775/7154/2013 року Головуючий у 1 інстанції Подолянчук І. М.

Категорія: 52 Доповідач Лісовий О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,

Суддів: КІЯНОВОЇ С. В., ГУСЄВА В.В.

При секретарі ЩЕРБЮК Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 19 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ік Мегабудінвест», третя особа: генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Ік Мегабудінвест» Чорний А.В., про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, індексації своєчасно невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

Рішеням Кіровського районного суду м. Донецька від 19 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест», третя особа: Чорний Андрій Володимирович про визнання незаконним та скасування наказу Генерального директора ТОВ «ІК Мегабудінвест» № 35 к від 13 серпня 2012 року про її звільнення, поновлення її на роботі, як інженера з охорони праці ТОВ "ІК Мегабудінвест", стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2012 року по день фактичного поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку за 2011-2012 роки, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, із змісту її апеляційної скарги вбачається, що суд під час розгляду справи та при ухваленні рішення грубо порушив вимоги матеріального та процесуального законодавства, не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які суд вважав встановленими.

ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом до ТОВ «ІК Мегабудінвест» про скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати і інших виплат за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням, зазначила, що з 24 листопада 2011 року по 13 серпня 2012 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала інженером з охорони праці ТОВ «ІК Мегабудінвест».

При прийомі її на роботу генеральний директор ТОВ «ПС Мегабудінвест» - третя особа по справі Чорний А.В. запевнив її в тому, що її щомісячний оклад становитиме 4 000 грн., в січні 2012 року відповідачем їй була виплачена заробітна пата за грудень 2011 року саме в розмірі 4 000 грн., в подальшому заробітну плату вона не отримувала.

26 березня 2012 року вона передала особисто в руки генеральному директору ТОВ «ІК Мегабудінвест» заяву про те, що вона призупиняє роботу у зв'язку з невиплатою їй заробітної плати.

Директор бурхливо та з погрозами відреагував на її заяву, а потім дав усну згоду на те, що вона може не виходити на роботу до того моменту, поки він не виплатить їй заборгованість по заробітній платі.

30 березня 2013року вона додатково підстрахувалась і рекомендованим листом направила на адресу відповідача заяву, у якій повідомила відповідача про те, що так як на підприємстві протягом 91 дня не виплачується заробітна плата то з 30 березня 2012 року вона по своїй ініціативі призупиняє роботу з 02 квітня 2012 року на період до виплати їй заборгованості по зарплаті.

Вважала вказану ситуацію на виробництві простоєм по причинам економічного характеру і попередила керівництво ТОВ «Ж Мегабудінвест» про те, що оплата простою повинна проводитись по правилам ст. 113 КЗпП України.

25 серпня 2012 року вона отримала листа №13/08-12 від 13 серпня 2012 року, в якому Генеральний директор ТОВ «ІК Мегабудінвест» повідомляв її про те, що з 13 серпня 2012 року вона звільнена за прогул за п.4 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення з роботи за прогул проведено незаконно і вона повинна бути поновлена на попередній роботі, також відповідачем їй повинен бути виплачений середній заробіток за весь час вимушегого прогулу та інші виплати.

Так як про порушення свого права вона дізналась 25 серпня 2013 року, то строк, встановлений для подачі позову до суду, вона вважає, що не пропустила.

Незаконне, з її точки зору, звільнення з роботи спричинило їй також моральні страждання, так як через втрату роботи погіршився стан її здоров'я.

Все це призвело до значних моральних страждань, потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя. Спричинену моральну шкоду вона оцінює в 60 000 грн.

Просила постановити судове рішення, яким:

-поновити її на роботі, як інженера з охорони праці ТОВ "ПС Мегабудінвест", МФО 380339, код ЄДРПОУ 36616482, ШН 366164805665, Свідоцтво № 100244329, визнавши наказ про звільнення №35к від 13 серпня 2012р. незаконним;

-стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2012р. по 31 березня 2012р. в розмірі 12000 грн.;

-стягнути з відповідача на її користь її середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2012р. по день фактичного поновлення на роботі;

-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку; -стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2011-2012 роки;

-стягнути з відповідача на її користь 60 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням;

-стягнути з відповідача на її користь відшкодування матеріальної шкоди;

-стягнути з відповідача на її користь 5 000 грн. в відшкодування витрат на правову допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка навмисно, самовільно, і незаконно тривалий час не виходила на роботу, безпідставно мотивуючи свої вимоги тим, що , що підприємство заборгувало їй заробітну плату за 91 день, тоб-то скоїла прогул без поважних причин.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, крім того від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, позивачку, яка підтримала доводи апеляційної скарги. Просила їх задовольнити, скасувавши рішення суду та повністю задовольнити її позовні вимоги, дослідивши матеріали справи. апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав:

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно наказу № 57-к від 24.10.2011 року позивачка прийнята на роботу на посаду інженера по охороні праці ТОВ «ІК Мегабудінвест» з 24 жовтня 2011 року, а не з 24 листопада 2011 року, як зазначено в позовній заяві /а.с.56/.

Наказом № 35-к від 13 серпня 2012 року трудовий договір між сторонами припинений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин /а.с.14/.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, остання пославшись на вимоги ст. 113 КЗпП України зазначила, що причиною її невиходу на роботу є невиплата відповідачем заробітної плати, яка за час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду /окладу/, тому із зазначеної причини з 02 квітня 2012 року по день звернення до суду вона на роботу до відповідача не виходить /том 1 а.с. 2-10/.

Стаття 34 КЗпП України передбачено, що простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що простоєм можуть бути кваліфіковані випадки тільки тоді, коли працівник приходить на роботу, але не працює із зазначених причин.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно актів / том 1 а.с. 57 - 85, 87 - 92/, комісією ТОВ «ІК Мегабудінвест» виявлена відсутність позивачки на своєму робочому місці.1

Позивачка відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 не надала до суду належних доказів того, що вона тривалий час була відсутня на робочому місці з поважних причин, до її звільнення за прогули позивачка не зверталася до суду за захистом своїх прав з приводу невиплати заробітної плати, на підприємстві де вона працювала був простій у розумінні вимог ст. 34 КЗпП України.

Відповідачем при звільненні позивачки не були порушені норми діючого трудового законодавства, оскільки як вбачається з матеріалів справи в день її звільнення останній був направлений лист з проханням з'явитися на підприємство для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку, а 16.08.2013 року трудова книжка була направлена позивачці поштою цінним листом з описом вкладення, а поштовим переказом була відправлена компенсація за невикористану відпустку / том 1 а.с.99-102, 104/.

Таким чином рішення суду законне і обгрунтоване. доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді