Постанова № 32668977, 19.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 р. Справа №805/4811/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:50

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

до відповідача: Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління

про: визнання нечинною Постанови № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Ковальова Ю.В. - за довір.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління про визнання нечинною Постанови № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті постанови № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн., зроблені безпідставні висновки, без урахування всіх обставин, що мають значення для оскаржуваної постанови.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні та заперечення які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні в якості свідків були допитані в.о. начальника поїзду ОСОБА_2, провідники вагону ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ

22.02.2013 року Харківським прикордонним загоном прийнята постанова № 510128 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою накладено на перевізника Державне підприємство «Донецька залізниця» штраф у розмірі 8500 грн.

У зазначеній постанові встановлено, що 12.04.2013 р. о 22 год. 20 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 78 сполученням «Маріуполь - Москва» у вагоні № 1 було виявлено громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який на паспортний контроль пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане МРЕВ м. Краматорськ 14.04.2006 р., тобто намагався перетнути державний кордон України без встановлених документів.

ДП «Донецька залізниця» - перевізник своїми діями не виконав обов'язок передбачений ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт», а саме під час перевезення пасажирів у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених ст. 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявності у нього документів, зазначених у частині другій ст. 22-1 Закону, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так частиною 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» (далі по тексту Закон № 2920) передбачено, що підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Відповідно до ст. 2 Закон № 2920 справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Статтею 3 Закону № 2920 передбачено, що посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім'я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Протокол складається у двох примірниках. Перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надсилається протягом трьох робочих днів з дня вчинення правопорушення посадовій особі, уповноваженій накладати штраф. Другий примірник вручається особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2920 справа про правопорушення розглядається в присутності представника перевізника. В разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення представника про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Відповідачем надано суду копію протоколу № 510128 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, в якому представником перевізника зазначено ОСОБА_3. У протоколі зазначено, що перевізником не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира (пасажирів) документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до спроби перевезення через державний кордон України 12 лютого 2013 р. о 22 год. 20 хв. рейс № 78 за маршрутом Маріуполь - Москва вагон № 1 у пункті пропуску «Козача Лопань» Україна одного пасажира, а саме громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який намагався перетнути Державний кордон України по посвідченню водія серії НОМЕР_1, тобто без паспортного документу або документу, що дає право на перетинання кордону. У протоколі про правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться 22.02.2013 р. о 11 год. 00 хв. та адреса де відбудиться розгляд справи про правопорушення. А також у графі підпис представника перевізника є підпис особи про ознайомлення з протоколом та про отримання протоколу.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 12.02.2013 р. Харківським прикордонними загоном не складався та не вручався представникам перевізника, також не було повідомлено відповідачем про дату та час розгляду справи про правопорушення. Відмітки у рейсовому журналі про складання протоколу про правопорушення немає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що 12.02.2013 р. під час зміни у рейсі за маршрутом Маріуполь - Москва вона, як провідник у вагоні № 1, при посадці у гр. ОСОБА_5 був в наявність паспорт, вона допомагала йому заповнити міграційну картку. Також ОСОБА_4 зазначила, що протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень не складався.

Також свідок ОСОБА_3 надала пояснення стосовно того, що 12.02.2013 р. під час зміни у рейсі за маршрутом Маріуполь - Москва вона, як провідник у вагоні № 1 при посадці пасажирів на станції Краматорськ перевірила у пасажирів наявність паспортів. ОСОБА_3 зазначила, що громадянин ОСОБА_5 який прямував на 27 місці до Москви при посадці у поїзд мав паспорт, ним було заповнено міграційну картку, але перед початком проходження прикордонного контролю виявилось, що паспорт зник. Також ОСОБА_3 зазначила, що протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень не складався та вона нічого не підписували, копію протоколу про правопорушення яка надана відповідачем бачила вперше у судовому засіданні.

Під час огляду копії протоколу про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510128 від 12.02.2013 р. та копії паспорту ОСОБА_3, судом встановлено, що підпис ОСОБА_3 у протоколі та паспорті різниться. В зв'язку з чим суд робить висновок, що підпис у протоколі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 510128 від 12.02.2013 р. зроблено не ОСОБА_3 а не невідомою особою.

Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що 12.02.2013 р. виконувала обов'язки начальника поїзду № 78 сполученням Маріуполь - Москва, під час проходження прикордонного кордону їй стало відомо, що пасажир з 27 місця 1 вагону не мав паспорту. Зазначений пасажир не мав наміру покидати поїзд, в зв'язку з чим був викликаний наряд міліції та був складений Акт про затримку поїзда на станції пограничного - таможеного контролю, в якому зазначено, що провини проїзної бригади у затримці поїзду немає. Також була зроблена відмітка у рейсовому журналі про затримку поїзду на 28 хвилин, вини проїзної бригади немає.

З огляду на вищевикладене суд не приймає, як належний доказ складання протоколу про правопорушення до вручення його представнику перевізника відповідачем на підставі якого була прийнята спірна постанова.

З урахуванням вищевикладеного суд, зазначає, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» в частині складання протоколу про правопорушення та вручення особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.

Також в постанові № 510128 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 22 лютого 2013 р., яку оскаржує позивач, зазначено, що події які стали підставою для накладання штрафу відбулися 12 квітня 2013 р. після спливу двох місяців з дати її прийняття.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

Представником позивача у судовому засіданні а також свідками які були допитані у судовому засіданні зазначено, що перед посадкою провідником було перевірено наявність у пасажира ОСОБА_5 паспорту, оскілки зазначена особа прямувала зі станції «Краматорськ» до станції «Москва» перетинаючи кордон України.

Крім того ОСОБА_2, зазначила, що перед кожним рейсом з провідниками потягу проводяться заняття, щодо роз'яснення посадки пасажирів у потяг та на підставі яких документів.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що він діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління про визнання нечинною Постанови № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління про визнання нечинною Постанови № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн. - задовольнити.

Визнати нечинною Постанову № 510128 від 22.02.2013 року про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладення штрафу в розмірі 8500 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк судові витрати в розмірі 149,11 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 19 липня 2013 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 24 липня 2013 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.