Постанова № 32668746, 24.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2013 р. Справа № 802/2744/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Побережської В.В.,

представників позивача: Ковальчука В.О., Тимчишиної І.Ю.,

представників відповідача: Мусіровського О.А., Вишневської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: комунального закладу "Вінницький обласний Центр профілактики та боротьби зі СНІДом"

до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 року комунальний заклад "Вінницький обласний Центр профілактики та боротьби зі СНІДом" (далі - Центр СНІДу") звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - ДФІ у Вінницькій області) № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі проведеної ДФІ у Вінницькій області ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності Центру СНІДу за період з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року відповідачем виявлено ряд порушень чинного законодавства, які зафіксовано в акті від 26.04.2013 року № 04-13/07. Вказаний акт ревізії 30.04.2013 року був підписаний посадовими особами позивача із застереженнями щодо наявності заперечень. У відповідності до п. 42 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 року, Центр подав письмові заперечення на акт ревізії, які однак не були прийняті відповідачем з підстав, викладених у висновках на заперечення. В подальшому вимогою ДФІ у Вінницькій області за № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року позивача зобов'язано у строк до 14.06.2013 року усунути виявлені ревізією порушення, зокрема згідно з пунктом 2 цієї вимоги - забезпечити стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплат, кошти в сумі 395 376,50 грн., а також провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів соціального страхування і повернути зайво сплачені кошти в сумі 143 521 грн. (або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів). Зазначений пункт вимоги Центр СНІДу вважає неправомірним і таким, що не підлягає виконанню. При цьому вказує на те, що висновки акту ревізії стосовно порушення позивачем порядку нарахування та виплати окремим працівникам закладу підвищення до заробітної плати є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства, а відтак не можуть бути підставою для направлення вимоги в частині оскаржуваного пункту. Просить суд врахувати, що спірне підвищення посадових окладів в розмірі 60 % посадового окладу працівникам Центру СНІДу було надано згідно з пунктом 1 додатку 4 до наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519 "Про впорядкування умов праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення", яким передбачено підвищення посадових окладів на 60 % медичному персоналу, керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам Центрів профілактики та боротьби зі СНІДом, характером роботи яких є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих. На виконання вищезазначеного Наказу та з дотриманням вимог Закону України "Про колективні договори і угоди" Центром СНІДу був підготовлений перелік підвищень, доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників (додаток 2 до Колективного договору на 2009-2012 рр.), в якому серед інших правомірно вказані також посади головного бухгалтера, бухгалтера, економіста, соціального працівника, завідувача господарством, прибиральника службових приміщень, робітника з обслуговування електроустаткування, електромеханіка, водія спеціалізованого автотранспортного засобу, оператора комп'ютерного набору, лікаря-епідеміолога, помічника лікаря-епідеміолога, лікаря-методиста, лікаря-статистика, медичного статистика, інженера з метрології, інспектора з кадрів, інженера з охорони праці. Крім того, наказом головного лікаря Центру СНІДу від 04.01.2012 року за погодженням з профспілковим комітетом було затверджено Перелік робіт, що виконують окремі працівники Центру для надання їм права на підвищення посадових окладів на 60 %, в якому чітко визначено роботи, які виконуються цими працівниками, що додатково свідчить про відсутність підстав для висновку про незаконність встановлення такого підвищення. Також позивач просить врахувати, що на виконання листа управління охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА № 11/3232 від 29.08.2012 року наказом головного лікаря № 145/1 від 31.08.2012 року з працівників, які займають перераховані вище посади було знято підвищення посадового окладу на 60 %. Проте, виплата цього підвищення у подальшому була відновлена зі сплатою працівникам компенсації за попередні місця, оскільки листом за № 11-4355 від 19.11.2012 року згадане управління, посилаючись на лист-роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України від 30.10.2012 року, запропонувало здійснити донарахування підвищення посадових окладів працівникам, яким тимчасово відповідна виплата була призупинена. При вирішенні справи позивач просить суд не брати до уваги лист Міністерства праці України № 06/1-4088 від 04.12.1996 року, про який йдеться в акті ревізії ДФІ у Вінницькій області, адже у ньому розглядаються питання, пов'язані з визначенням пільгових пенсій середньому і молодшому медичному персоналу, тоді як спірні посади Центру СНІДу відносяться до інших категорій працівників. До того ж у цьому листі вказано, що остаточне рішення стосовно переліку місць і посад приймає адміністрація медичної установи, що також спростовує посилання відповідача на даний лист. Крім того, позивач просить врахувати, що згідно із постановою КМУ № 1290 від 17.11.1997 року робота усіх без винятку працівників Центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом належить до роботи в умовах підвищеного ризику для здоров'я і дає право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 18 календарних днів за особливий характер праці. За наведених обставин вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню пункт 2 вимоги ДФІ у Вінницькій області № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, додатково зазначивши, що цьогоріч Вінницький обласний Центр СНІДу святкує десяту річницю з часу заснування. Спірне підвищення у розмірі 60 % посадового окладу всім працівникам Центру виплачується вже більше семи років, а саме відколи 05.10.2005 року було прийнято Наказ № 308/519 "Про впорядкування умов праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення". Разом із тим, попередні перевірки контрольно-ревізійного управління будь-яких порушень в частині виплати вказаної доплати не виявили, хоча законодавство у цій сфері регулювання залишається незмінним. Тому вважають незрозумілим, чому дане питання порушується відповідачем тільки зараз. Просять суд задовольнити заявлений адміністративний позов.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 96-99), та у своїх поясненнях звертають увагу на те, що окремі працівники Центру СНІДу, зазначені у пункті 2 вимоги № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень", не здійснюють безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, а виконувані ними роботи свідчать про побутовий контакт з такими хворими. Тому вони не мають права на отримання підвищення до посадових окладів у розмірі 60 %, яке передбачене Наказом № 308/519. Вважають, що зазначена доплата може виплачуватися виключно медичним працівникам, які проводять діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, а також контактують з кров'ю та іншими біологічними матеріалами від ВІЛ-інфікованих осіб. Просять суд врахувати, що офіційне роз'яснення поняття "безпосереднє обслуговування хворих" міститься у листі Міністерства праці України № 06/1-4088 від 04.12.1996 року, де зазначено, що це "робота, виконання якої здійснюється в умовах контакту медичного працівника і пацієнта: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів по догляду за хворим, створювання відповідного лікувально-оздоровчого режиму". Отже, вказані в акті ревізії працівники Центру СНІДу не є такими, що безпосередньо обслуговують хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію. Крім того, у їх посадових інструкціях та Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 336, не передбачено завдань і обов'язків цих працівників з діагностики, лікування і безпосереднього обслуговування хворих, що також підтверджено листом територіальної Державної інспекції з питань праці у Вінницькій області № 01-08/570 від 12.04.2013 року.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є в справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що комунальний заклад "Вінницький обласний Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом" (код ЄДРПОУ 26285843) знаходиться у с. Березина Вінницького району Вінницької області та є самостійним обласним спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, управління яким здійснює Вінницька обласна рада.

Центр створено за рішенням 4-ої сесії обласної Ради 4-го скликання від 07.11.2002 року № 152 "Про створення обласного комунального закладу "Вінницький обласний Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом".

Рішенням 19-ої сесії обласної Ради 5-го скликання від 18.09.2008 року № 622 "Про перейменування Вінницького обласного Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом" Центр перейменований у комунальний заклад "Вінницький обласний Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом".

Центр СНІДу здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджений рішенням 19-ої сесії Вінницької обласної ради 5-го скликання від 18.09.2008 року № 622, із змінами, внесеними рішенням 33-го скликання Вінницької обласної ради 5-го скликання від 03.09.2010 року № 1107, зареєстрованими державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації 15.09.2010 року за № 11491050005000718.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Статуту Центр створений з метою здійснення медичної практики щодо профілактики і боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, діагностики і лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, що проживають на території Вінницької області.

Основними завданнями Центру є виконання Національної програми профілактики та боротьби зі СНІДом, розроблення обласної програми профілактики цього захворювання, контроль за її виконанням, лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД та проведення епідемічного нагляду.

В розумінні вимог Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Центр СНІДу є підконтрольною установою, яка фінансується з обласного бюджету та підлягає інспектуванню органами державного фінансового контролю, зокрема у формі ревізії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у Вінницькій області на І квартал 2013 року та згідно з направленнями на проведення ревізії від 25.02.2013 року № 261, 262, 263, 264 у період з 25.02.2013 року по 19.04.2013 року головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Вишневською М.В., провідними державними фінансовими інспекторами цього ж відділу Красиковим О.В., Кондратюком В.В. та Нікітчук Т.І. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 року по 01.02.2013 року, за результатами якої складено акт № 04-13/07 від 26.04.2013 року (а.с. 11-41).

Проведеною перевіркою серед іншого виявлено, що в порушення пп. 2 п. 2.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, до переліку посад працівників, яким підвищуються посадові оклади на 60 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, включені посади працівників Центру, характером роботи яких не є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Як наслідок, протягом ревізійного періоду окремим працівникам Центру, а саме головному бухгалтеру, бухгалтеру, економісту, соціальному працівнику, завідувачу господарством, прибиральнику службових приміщень, робітнику з обслуговування електроустаткування, електромеханіку, водію спеціалізованого автотранспортного засобу, оператору комп'ютерного набору, робітнику з комплексного обслуговування ремонту будинків, лікарю-епідеміологу, помічнику лікаря-епідеміолога, лікарю-методисту, лікарю-статистику, медичному статистику, інженеру з метрології, інспектору з кадрів, інженеру з охорони праці безпідставно нараховано та виплачено підвищень до заробітної плати на загальну суму 395 376,50 грн., в тому числі у 2010 році - 100 478,01 грн., в 2011 році - 115 387,12 грн., в 2012 році - 163 203,50 грн. та у 2013 році - 16 307,84 грн., а також сплачено нарахувань до фондів в загальній сумі 143 521,66 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) обласному бюджету в сумі 538 898,13 грн.

Зазначені порушення, на думку органу державного фінансового контролю, допущено головним лікарем ОСОБА_8 та головою профкому ОСОБА_9, які затверджували і погоджували відповідний перелік посад (стор. 24-27 акту перевірки).

31.05.2013 року за наслідками проведеної ревізії та у зв'язку з відхиленням заперечень Центру на висновки акту в цій частині, відповідачем ДФІ у Вінницькій області направлено лист-вимогу № 02-04-28-14/3765, пунктом 2 якої у строк до 14.06.2013 року позивача зобов'язано усунути виявлені порушення, а саме стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 395 376,50 грн., провести перерахунок і відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернути зайво сплачені кошти в сумі 143 521 грн. або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів (а.с. 52-54).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначаються Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (Закон № 2939-XII).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (з наступними змінами і доповненнями), акт ревізії - це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Пунктом 40 вказаного Порядку передбачено, що у разі наявності заперечень щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.

Згідно із приписами п. 42 Порядку у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення контролюючого органу акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то контролюючий орган має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії.

Судом встановлено, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності Центру СНІДу № 04-13/07 від 26.04.2013 року був підписаний його посадовими особами із застереженнями. Заперечення на нього подані позивачем з дотриманням вимог п. 42 Порядку, однак відхилені ДФІ у Вінницькій області з підстав, викладених у висновках на заперечення (а.с. 42-51).

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Водночас згідно із ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Позивач не погоджується із пунктом 2 вимоги ДФІ у Вінницькій області від 31.05.2013 року № 02-04-28-14/3765 і вважає її такою, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність вказаної вимоги суб'єкта владних повноважень, яка є предметом спору у цій справі, суд керується наступними мотивами.

З метою упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519 затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Умови).

Відповідно до п. 1.3 Умов визначені згідно з Умовами посадові оклади (тарифні ставки) є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я та установами соціального захисту населення всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків (норм праці).

Конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати (п. 1.7 Умов).

Пунктом 2.4.5 Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року передбачено, що посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів), які працюють з вірусом імунодефіциту людини, підвищуються на 60 відсотків (додаток 4).

Водночас додатком 4 до цього Наказу затверджено Перелік закладів та їх підрозділів, а також посад, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 відсотків.

Пунктом 1 до Переліку включено Центри з профілактики та боротьби зі СНІДом та визначено, що підвищення у розмірі 60 відсотків посадового окладу виплачується посадам медичного персоналу, керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам Центрів з характером роботи, що виконується, - "діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих".

При цьому згідно із приміткою 2 до додатку 4 зазначеного вище Наказу у кожному закладі на підставі даного додатка керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом затверджується Перелік посад працівників, яким з урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі, на відповідній посаді посадовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 відсотків.

Отже, змістовний аналіз вказаних нормативних положень дає підстави для висновку, що право на отримання підвищення до посадового окладу у розмірі 60 відсотків мають ті працівники Центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, які за характером виконуваної роботи беруть участь у діагностиці, лікуванні та безпосередньому обслуговуванні хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих. Також важливо наголосити, що можливість виплати цього підвищення передбачена не лише медичному персоналу відповідних Центрів, але й іншим категоріям їх працівників, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам, перелік яких затверджується керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом з урахуванням конкретних умов праці.

Як встановлено судом та повністю підтверджується матеріалами справи, 30.06.2009 року загальними зборами працівників Вінницького обласного Центру СНІДу затверджений Колективний договір між адміністрацією та первинною профспілковою організацією Центру на 2009-2012 рр., який у подальшому зареєстровано в УПСЗН Вінницької РДА за № 44 від 22.07.2009 року (а.с. 55-62).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

В силу приписів ст. 5 цього Закону умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і включати їх до договорів і угод забороняється.

З умов вищезгаданого Колективного договору на 2009-2012 рр. вбачається, що праця працівників Центру СНІДу оплачується за тарифними розрядами і посадовими окладами відповідно до виконуваної роботи, займаної посади, в залежності від професії, кваліфікації працівника. Конкретні розміри тарифних ставок і окладів визначаються цим договором згідно з додатком № 2 (пункт 5.1 Колективного договору).

Крім того, пунктом 5.3 зазначеного Договору передбачено встановлення для працюючих Центру (додаток № 1) підвищений схемний посадовий оклад на 60 відсотків згідно з Наказом № 308/519 від 05.10.2005 року, на виконання якого затверджено Перелік підвищень, доплат, і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників Вінницького обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДом (а.с. 65).

В даному переліку серед інших вказані наступні посади, посадовий оклад яких збільшується на 60 відсотків: головний бухгалтер, бухгалтер, економіст, соціальний працівник, завідувач господарством, прибиральник службових приміщень, робітник з комплексного обслуговування і ремонту будівель, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, електромеханік, водій спеціалізованого автотранспортного засобу, оператор комп'ютерного набору, лікар-епідеміолог, помічник лікаря-епідеміолога, лікар-методист, лікар-статистик, медичний статистик, інженер з метрології, інспектор з кадрів, інженер з охорони праці.

Таким чином, позивач з дотримання встановленого порядку затвердив Перелік посад Центру СНІДу, робота на яких дає право на підвищення посадового окладу на 60 відсотків у відповідності з Наказом № 308/519 від 05.10.2005 року.

При цьому суд вважає помилковими висновки акту ревізії ДФІ у Вінницькій області від 20.04.2013 року № 04-13/07 про те, що окремі працівники Центру, а саме ті, які зазначені у пункті 2 вимоги № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року, не здійснюють безпосереднього обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, а тому не мають права на отримання підвищення до посадових окладів у розмірі 60 %.

Оскільки чинним законодавством не передбачено визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих" в розумінні положень додатку 4 до Наказу № 308/519, на переконання суду, для з'ясування питання про те, чи охоплюється цим поняттям робота того чи іншого працівника Центру СНІДу необхідно надати оцінку завданням та обов'язкам відповідного працівника, а також його функціями за посадою і умовам виконуваної праці.

Водночас аналіз посадових інструкцій спірних категорій працівників Центру СНІДу та затвердженого керівником даного закладу Переліку робіт, виконання яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 % (а.с. 82-84, 104-130), не дає підстав для висновку про те, що такі працівники Центру не беруть участь у безпосередньому обслуговуванні хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, як стверджує відповідач.

Також варто наголосити, що за змістом положень Наказу № 308/519 у кожному закладі Перелік посад працівників, яким з урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі чи на відповідній посаді посадовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 відсотків затверджується саме керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом. Отже, прерогатива щодо визначення таких посад і їх включення до відповідного переліку належить саме керівникові закладу з обов'язковим погодженням цього питання з профспілковим комітетом. Дотримання позивачем такого порядку у ході судового розгляду справи повністю підтвердилося і відповідачем не спростовано.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд не приймає до уваги доводи представників відповідача про те, що виконувана спірними категоріями працівників Центру робота за своїм характером свідчить про побутовий контакт з хворими на СНІД та ВІЛ-інфекцію, оскільки в дійсності контакт таких працівників з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими пов'язаний саме з виконанням службових обов'язків, а їх робота виконується в умовах підвищеного ризику для здоров'я, на що вказують численні законодавчі акти, зокрема Закон України "Про відпустки", Закон України "Про пенсійне забезпечення", постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від 17.11.1997 року тощо.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що підвищення до посадового окладу на 60 відсотків може виплачуватися виключно медичним працівникам, адже пунктом 1 додатку 4 до Наказу № 308/519 прямо передбачено право на отримання такого підвищення як посадам медичного персоналу, так і іншими категоріям працюючих, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам.

Як вже зазначалося, чинне законодавство не надає визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих", яке вжито у додатку 4 до Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року.

У зв'язку з цим суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03) перевіряючи відповідність дій державних органів статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод застосовував принцип пропорційності, який є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Також у своєму рішенні у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини констатує, що говорячи про "закон", стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним в своєму застосуванні.

Отже, за відсутності правової визначеності окремих питань у спірних правовідносинах, суд вважає недопустимим довільне трактування відповідачем як суб'єктом владних повноважень зазначеного вище поняття, оскільки у такому разі є усі підстави стверджувати про підміну фактичного зміст правової норми і порушення справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб.

Обґрунтовуючи правомірність висновків акту ревізії, ДФІ у Вінницькій області також посилається на лист Міністерства праці України від 04.12.1996 року № 06/1-4088 "Про деякі питання, пов'язані з визначенням пільгових пенсій" (а.с. 203-204), вважаючи його офіційним роз'ясненням поняття "безпосереднє обслуговування хворих".

Проте суд не погоджується з наведеними доводами відповідача та зазначає, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом, покликаним регулювати суспільні відносини, а його положення мають лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

До того ж у цьому листі розглядаються питання, пов'язані з призначенням пільгової пенсії середньому і молодшому медичному персоналу, тоді як спірні посади Центру СНІДу відносяться до інших категорій працівників. Крім того, він не стосується Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року, не спрямований на роз'яснення його положень та містить визначення загального поняття безпосереднього обслуговування хворих, а не обслуговування такої особливої категорії хворих, як хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 336, в якому не передбачено віднесення до завдань та обов'язків спірних категорій працівників Центру СНІДу діагностики, лікування і безпосереднього обслуговування хворих.

Згідно із п. 1 Загальних положень вказаного Довідника Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників є систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Класифікаторі професій (ДК 003:2005).

У свою чергу пунктом 6 встановлено, що Довідник визначає перелік основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді, виходячи із встановленого в галузях економіки поділу і кооперації праці.

Конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Таким чином, за своїм змістом Довідник є примірним документом, який покликаний визначати загальний перелік робіт для певної галузі економіки. Водночас конкретні завдання та обов'язки працівників визначаються саме роботодавцем з урахуванням як вимог Довідника, так і конкретних завдань, функцій і обов'язків працівника за певною посадою, а також специфіки роботи підприємства, установи чи організації в цілому.

Тому відсутність у Довіднику чіткої вказівки на віднесення до посадових обов'язків спірних категорій працівників Центру СНІДу обов'язків з безпосереднього обслуговування хворих, на переконання суду, не може свідчити про фактичне невиконання ними таких обов'язків та бути підставою для позбавлення їх права на отримання підвищення до посадового окладу в розмірі 60 відсотків.

При вирішенні даної адміністративної справи суд додатково враховує те, що Міністерство охорони здоров'я України у своєму листі від 30.10.2012 року № 10.03.67/3049/16958 підтвердило прерогативу керівника закладу щодо затвердження за погодженням з профспілковим комітетом переліку працівників Центру СНІДу, яким належить виплачувати підвищення посадового окладу на 60 відсотків згідно з додатком 4 до Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року (а.с. 87, зворот).

Крім того, управління охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА, посилаючись на вищезазначені роз'яснення МОЗ України, своїм листом № 11-4355 від 19.11.2012 року рекомендувало головному лікарю ОСОБА_8 здійснити донарахування спірного підвищення, виплата якого була тимчасово призупинена, тим самим підтвердивши правомірність нарахування цього підвищення усім працівникам Центру СНІДу (а.с. 85-87).

Також судом досліджено акти КРУ у Вінницькій області № 04/23-9 від 31.03.2006 року та № 04-07/23 від 27.08.2009 року щодо ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за попередні періоди, а саме з 01 березня 2003 року по 01 липня 2009 року, і встановлено, що будь-яких порушень в частині виплати працівникам Центру СНІДу підвищення посадового окладу на 60 відсотків виявлено не було, хоча з матеріалів справи вбачається, що таке підвищення виплачувалося починаючи з 2006 року (а.с. 136-194).

З огляду на викладене суд приходить до переконання про помилковість висновків акту ревізії від 26.04.2013 року № 04-13/07 в частині порушення позивачем приписів Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року внаслідок виплати окремим працівникам Центру СНІДу підвищення у розмірі 60 відсотків посадового окладу та відповідно безпідставного нарахування і виплати таким працівникам заробітної плати на загальну суму 395 376,50 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги ДФІ у Вінницькій області № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-04-28-14/3765 від 31.05.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального закладу "Вінницький обласний Центр профілактики та боротьби зі СНІДом" (ідентифікаційний код 26285843) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Державної фінансової інспекції у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 29.07.2013 року.

Суддя Сало Павло Ігорович