Постанова № 32664892, 10.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р. Справа № 2а-3198/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Сорокіна В.В.,

представників відповідача Корж О.А., Олешка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод», яке в судовому засіданні було замінено правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод» (далі - ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, яку в судовому засіданні замінено правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, відповідач). В позовній заяві ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 0000588812/0 від 13.10.2009 року, № 0000588812/1 від 04.11.2009 року, № 0000588812/2 від 08.12.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 1515-08-02/2-05393122 від 30.09.2009 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В акті перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань на 15 906,90 грн. Позивач зазначає, що при розрахунку комунального податку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» керується наказом ДПА України № 625 від 24.12.2003 року «Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку», яким встановлений порядок розрахунку зазначеного податку. Розмір нарахованого податку визначався позивачем шляхом множення ставки комунального податку на розмір річного фонду оплати праці, як це й передбачено Наказом ДПА. Порівняння фактично нарахованого та сплаченого ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» податку з розміром податку, який мав нараховуватись при застосуванні ставки, встановленої рішенням органу самоврядування приводить до висновку, що позивачем не занижено податок, як вважає перевіряючий, а сплачено податок у подвійному розмірі. Виходячи з зазначеного, у податкового органу відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, надали суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. До набуття чинності ПК України, порядок справляння місцевих податків і зборів встановлювався Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (далі - Декрет № 56-93). Статтею 18 Декрету № 56-93 визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Керуючись зазначеними нормами, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від 30.07.2003 року № 6/11 про запровадження на території міста комунального податку із затвердженням Положення про комунальний податок. Перевіряючими обчислення комунального податку здійснено згідно з Положенням про комунальний податок, затвердженим рішенням міської Ради. Чинні рішення місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та органами виконавчої влади, зокрема, державними податковими інспекціями в межах своїх повноважень та компетенції.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» зареєстровано 09.11.1993 року виконавчим комітетом Ленінської районної ради, перебуває на обліку платників податків у СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» по комунальному податку за ІІ квартал 2009 року. За наслідком перевірки відповідачем 30.09.2009 року складено акт № 1515/08-02/2-05393122, в якому встановлено, що розмір податкового зобов'язання з податку або збору (обов'язкового платежу), зазначеного платником такого податку або збору (обов'язкового платежу) у податковій декларації за ІІ квартал 2009 року є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 15 906,90 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі акту № 1515/08-02/2-05393122 від 30.09.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000588812/0 від 13.10.2009 року, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 16 702,25 грн., в тому числі за основним платежем 15 906,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 795,35 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 04.11.2009 року № 34550/10/08-15-24, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 04.12.2009 року № 32891/10/25-008, Державної податкової адміністрації України від 23.02.2010 року № 1718/6/25-0215 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

За наслідком адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську винесено податкові повідомлення-рішення № 0000588812/1 від 04.11.2009 року та № 0000588812/2 від 08.12.2009 року, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 16 702,25 грн., в тому числі за основним платежем 15 906,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 795,35 грн.

Судом встановлено, що у податковому розрахунку комунального податку за ІІ квартал 2009 року позивачем було нараховано податку за базовий звітний період у розмірі 15 906,90 грн.

При розрахунку комунального податку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» керувалось наказом ДПА України № 625 від 24.12.2003 року «Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (далі - Закон № 1251), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, комунальний податок належить до місцевих податків. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначені Декретом № 56-93, статтею 15 якого визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств і його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно ст. 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок», яким затверджено Положення про комунальний податок.

Пунктами 1.1, 2.1 і 3.2 зазначеного Положення встановлено, що платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, суб'єктів малого підприємництва відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», які перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, неприбуткових і організацій, які не мають в обліковому складі штатних працівників. Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 10 % від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Податкові декларації (розрахунки) надають до державної податкової інспекції за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року № 4/4 «Про рішення міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок», були внесені зміни до рішення від 30.07.2013 року №6/11, відповідно до яких починаючи з 01.01.2007 року обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 % від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.02.2008 року № 35/28 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» встановлено, що розмір комунального податку за базовий (звітний) період за одного працівника дорівнює 10,20 грн., що становить 5 % від річного фонду оплати праці обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стало порушення порядку нарахування позивачем комунального податку, яке здійснювалось відповідно до Декрету № 56-93 та рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» із змінами, внесеними рішеннями Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року № 4/4 та від 13.02.2008 року № 35/28, та якими керувалось СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську під час розрахунку комунального податку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за ІІ квартал 2009 року.

Правомірність внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» було предметом розгляду у цивільній справі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

18.12.2008 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

09.04.2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008 року - без змін.

Згідно ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На підставі ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на час розгляду цієї справи є така, що набрала законної сили, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008 року, якою визнано правомірними внесені до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» змін.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), який діяв на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час розрахунку комунального податку за ІІ квартал 2009 року позивач мав керуватись рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 «Про комунальний податок» із змінами, внесеними рішеннями Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року № 4/4 та від 13.02.2008 року № 35/28, які є чинними та обов'язковими для виконання позивачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 червня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар