Ухвала суду № 32663586, 23.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/800/15118/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Концерну "СоюзЕнерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі №2а-6710/10/0470 за позовом Концерну "СоюзЕнерго" до Дніпропетровської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року Концерн "СоюзЕнерго" звернувся в суд з позовом до Дніпропетровської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. за 6 методом та повернути з державного бюджету на розрахунковий рахунок позивача надміру сплачені кошти з податку на додану вартість у сумі 72094грн. 93коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. необґрунтовано визначена митна вартість товару на підставі 6-го резервного методу за інформацією ЄАІС ДМСУ всупереч вимогам ст.266 Митного кодексу України. Відповідачем була безпідставно завищена ціну товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року заявлений позов задоволений частково. Визнане протиправним та скасоване рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. про визначення митної вартості товарів. Стягнуто з Державного бюджету на користь Концерну „СоюзЕнерго" (51200, м.Новомосковськ, вул.Спаська,8, р/р 26007122897001 в КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31965106) надміру сплачений платіж з податку на додану вартість у розмірі 72094грн.93коп. (сімдесят дві тисячі дев'яносто чотири грн. 93коп.). В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Дніпропетровська митниця просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 08.02.2010 року подав до Дніпропетровської митниці вантажні митну декларацію № №110040000/2010/000407 щодо митного оформлення засувок чавунних виробництва "Черняховський авторемонтний завод Росія" за ціною договору на суму 264 700,8 грн. При цьому декларантом були надані наступні документи: договір поставки №11/10 від 02.02.2010р., рахунок-фактура/invoice №101 від 04.02.2010р. (а.с.9), облікова картка №11004/1/09/000161 від 18.02.2009р.; СМR б/н від 04.02.2010р. експортна ВМД №10226040/050210/0000143 від 05.02.2010р.; сертифікат походження RU UA 0003300181 від 04.02.2010р.; повідомлення про намір увезення 110000005/2010/900158.001 від 05.02.2010р.; зовнішньоекономічний договір №11/10 від 02.02.2010р.; рішення ННЦ "Інститут метрології" №33/0403 від 08.02.2010р.; акт експертизи 282-10-Э. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів у Дніпропетровської митниці виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у митній декларації митної вартості та уточнити їх. Посадовою особою митного органу при проведенні консультації з декларантом витребувані додаткові документи: прас-лист виробника товару; підтвердження суми транспортних витрат, врахованих у вартість товару; калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, поставлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Декларант вказав на неможливість надання додаткових документів, у зв'язку з чим відповідачем винесене рішення №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. про визначення митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ) здійснене коригування митної вартості товару на суму 2379195,00рублів РФ (еквівалент 627423грн.30коп.) з розрахунку 3,73дол.США за 1 кг. виробу, що більше ніж заявлено декларантом: 1008000,00 рублів РФ (еквівалент 264700грн.80коп.) з розрахунку 1,59дол.США за 1 кг. виробу.

Дніпропетровська митниця 11.02.2010р., розглянувши вантажну митну декларацію від 08.02.2010р. № 110040000.2010.000407, товаросупровідні та інші документи, склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110040000/0/000037 з підстав відсутності витребуваних додаткових документів.

З метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.02.2010р. про надання дозволу подання вантажно-митної декларації під гарантійне зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків з більшим розміром митної вартості товару, в тому числі сплатою позивачем надмірно сплаченої суми ПДВ.

Вантажно-митною декларацією від 11.02.2010 року №110040000/2010/000480 товар (засувки паралельні двохдискові з висувним шпинделем, чавунні: 30ч6бр DN-80, виробник ВАТ "Черняховський авторемонтний завод", Росія, марка невідома) випущений у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачу довелося вказати митну вартість товару, визначену відповідачем у сумі 627423грн.30коп., та сплатити державне мито у розмірі125484грн.66коп., що на 72094грн.93коп. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

Не погоджуючись з висновком відповідача позивач 18.03.2010р. звернувся із листом до Дніпропетровської митниці в якому зазначив, що на виконання вимог законодавства, згідно рішення Дніпропетровської митниці надав відповідачу додаткові необхідні відомості для підтвердження митної вартості товару а саме: копію рішення Дніпропетровської митниці (вих. №17-34-2/2/887 від 11.02.2010р.); виробничу калькуляцію підприємства-виробника; прайс підприємства-виробника згідно умов поставки; висновок ДП "Держзовнішінформ"(вих. №9/172 від 15.02.2010р.). Однак, відповідач відмовив у перегляді рішення про визначення митної вартості товару з посиланням на невідповідність оформлених документів. Позивач не погоджуючись з рішенням митного органу про визначення митної вартості товару звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що митному органу були надані відповідні документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, крім того, при визначенні митної вартості товару відповідачем не доведена правомірність застосування 6 резервного методу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з того, що позивачем не надані витребувані додаткові документи, тому відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, обґрунтовано застосував 6 метод та мотивував неможливість застосування 1 - 5 методів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення відповідача №110040000/2010/900023/2 від 10.02.2010р. про визначення митної вартості товарів за 6 методом. Позивач вважає вказане рішення прийняте з порушеннями законодавства, оскільки ним були надані при митному оформленні та витребувані митним органом додаткові документи, які підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару за першим методом.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначене ст. 259 Митного кодексу України, діючої на час спірних правовідносин.

Відповідно до вказаної статті митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п.11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Як встановлює ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій у митного органу були об'єктивні сумніви та підстави для витребування додаткових документів. За наявності не поданих додаткових документів у митного органу були підстави для вирішення питання про визначення митної вартості товару у відповідності з вимогами митного законодавства.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за наявності підстав відповідач вправі витребувати додаткові документи, визначені п.11 Порядку

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом відповідач застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару. Проте, такий висновок митного органу є необґрунтованим, оскільки згідно з п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176,. якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч.4 ст.266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.4 ст.267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач при прийняті оскаржуваного рішення не зазначив у вказаному рішенні обставин, які виключають використання першого методу та не встановив і не зазначив жодної із вказаних обставин, які згідно ст.267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом, а також неможливості застосування послідовно наступних 2-5 методів.

Виходячи з наведеного відповідач, в порушення вимог ст.266 МК України, необґрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товару, не даючи належної мотивації послідовного не застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене митний орган при прийнятті оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару за 6 методом порушив вимоги вищенаведеної законодавчої норми, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про його протиправність та наявність підстав для скасування спірного рішення про визначення митної вартості товару. При цьому суд першої інстанції обґрунтував законність вимог позивача, посилаючись на протиправність прийнятого рішення відповідачем про визначення митної вартості товару щодо надмірно сплачених податку на додану вартість та за наявності його сплати і підстав для стягнення надмірно сплачених коштів. Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на мотивацію відповідачем щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товару, оскільки наведених відомостей спірне рішення не містить, та помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, як законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Концерну "СоюзЕнерго" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року скасувати, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: