Постанова № 32662604, 25.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 905/1868/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В.,суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 рокуу справі№ 905/1868/13господарського судуДонецької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка в особі відокремленого підрозділу "Харцизькі електричні мережі" ПАТ "ДТЕК Донецькобленернго"провизнання недійсної угоди, стягнення збитків та моральної шкоди в судовому засіданні взяв участь представник відповідач Єпішев О.В. дов. № 359-13"Д" від 22.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" м. Горлівка в особі відокремленого підрозділу "Харцизькі електричні мережі" ПАТ "ДТЕК Донецькобленернго" (далі за текстом - ПАТ "ДТЕК Донецькобленернго") про визнання недійсної угоди, стягнення збитків та моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року у справі № 911/411/13-г у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року у справі № 905/1868/13 та прийняти нове рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі № 905/1868/13 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі № 905/1868/13, а матеріали справи передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 12, 69, 77, 83 господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року № 03-05/886 для перегляду в касаційному порядку справи № 905/1868/13 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. (доповідач).

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.2013 року № 03-05/919 для перегляду в касаційному порядку справи № 9105/1868/13 у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового (вбудованого) приміщення при приватизації шляхом викупу від 21.11.2012 року ФОП ОСОБА_4 придбав нежитлове (вбудоване) приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а 10.01.2013 року внесено запис про державну реєстрацію права власності за наступним параметрами: власник - ОСОБА_4, об'єкт нерухомого майна; нежитлове (вбудоване) приміщення при приватизації шляхом викупу; адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що станом на 25.01.2013 року в Харцизьких електричних мережах ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" договір на постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не укладався, що підтверджується довідкою відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 року позивач звернувся до головного інженера Харцизьких електричних мереж ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" із заявою про видачу технічних умов на електропостачання придбаного приміщення, яку підписав власноруч та заповнив опитувальний лист для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судами попередніх інстанції встановлено, що на запит про надання інформації від 22.02.2013 року позивач направив відповідачу розрахунок вартості розробки технічних умов на електропостачання електрообладнання споживачів прогнозуємої приєднаної потужності 4 кВт станом на 01.02.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до рахунку № 96/8 від 01.02.2013 року здійснив оплату вартості технічних умов у розмірі 1 699, 50 грн., що підтверджується банківською квитанцією № 15660.182.4 та 06.02.2013 отримав технічні умови № 35 на електропостачання офісу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить його підпис на зразку технічних умов відповідача.

Підставою звернення до суду стало те, що позивач не погоджується з рахунком на оплату технічних умов та вважає, що обов'язковість проведення такого дослідження невизначена нормативно.

Стаття 11 Цивільного кодексу України закріплює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема згідно положень ч. 1 вказаної статті цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідно об'єктивно виражену форму виявлення. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови надаються протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та протягом 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником (користувачем) магістральних інженерних мереж.

Частиною 6 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закріплено, що склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначено Законом України "Про електроенергетику"

Згідно положень ч. 6 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права відмовити замовнику, який має намір приєднати електроустановки до цих мереж, у наданні послуг з приєднання. Електропередавальна організація, що здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, не має права самостійно змінювати видані технічні умови на приєднання або скасовувати їх з підстав, які не передбачені договором про приєднання.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку видача технічних умов є фактично послугою, яка надається ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і пов'язана з його ліцензованою діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3. Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008 року N 1522 методика встановлює єдиний порядок розрахунку вартості виконання додаткових робіт (послуг).

Згідно п. 1.5. вказаної Методики перелік додаткових робіт (послуг) наведений в додатку 1 до цієї Методики.

В додатку 1 Методики до додаткових робіт (послуг) віднесено видачу технічних умов (ТУ) та погодження проектної документації на відповідність наданим технічним умовам.

Виконання додаткових робіт (послуг) здійснюється на підставі договору, який укладається між замовником і виконавцем згідно з чинним законодавством України (п. 1.4. Методики).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично договір між сторонами укладено не було.

При недосягненні сторонами згоди з усіх істотних умов договору не існує самого договору як юридичного факту, що виключає можливість застосування до нього правил про недійсність право чинів.

В той же час як спільний вольовий акт згода щодо істотних умов договору досягається або шляхом безпосереднього спілкування сторін, як це відбулося в даній справі, або вчинення ними роздільних у часі дій (направлення оферти і одержання акцепту).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, жодна з підстав щодо недійсності правочину, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, позивачем не наведено.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про електроенергетику" фінансування капітального будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів, призначених для спільних потреб підприємств електроенергетики та підприємств інших галузей, провадиться за рахунок замовників (власників) та користувачів цих об'єктів.

Ставки плати за стандартне приєднання затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2012 року № 1695 "Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на 2013 рік", яка набрала чинності 25.01.2013 року та розповсюджується на спірні правовідносини.

Відповідно до п. 1.6. вказаної Методики вартість додаткових робіт (послуг) не включається до складу витрат на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом і обліковується окремо від витрат з ліцензованої діяльності у випадку виконання зазначених робіт (послуг) виконавцем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем робота з видання технічних умов була проведена саме на підставі письмової заяви позивача та проведеної оплати, отже сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цього правочину, а тому висновок судів про відсутність підстав визнання недійсним правочину є обґрунтованим.

Також, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди з огляду на те, що вказані вимоги є похідними від основної, яка позивачем доведена не була.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі № 905/1868/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі № 905/1868/13 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Ф. Костенко О.В. Яценко