Постанова № 32662603, 25.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 5023/5314/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Савченко О.А. - дов. від 19.11.12, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуПриватного підприємства "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" на постановуХарківського апеляційного господарського судувід27.05.13у справі№5023/5314/12за позовомМіністерства оборони Українидо Приватного підприємства "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд"простягнення 63531,84 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.07.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" 49696,96 грн. штрафу і 13834,88 грн. пені. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції за договором №308/11/35 від 29.11.11, а відтак вважав підставним стягнення спірних сум штрафних санкцій з відповідача.

Господарський суд Харківської області рішенням від 06.03.13 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задовольнив. Місцевий господарський суд виходив з факту порушення відповідачем строків поставки продукції, що згідно з пунктами 7.3, 7.4 спірного договору є підставою для стягнення з нього штрафних санкцій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.13 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Приватне підприємство "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами статей 203, 215, 216, 229, 530, 626 Цивільного кодексу України, статей 207 Господарського кодексу України. Товариство не погоджується з висновком господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій та наголошує на тому, що він у відповідності з 5.1, 5.2 договору повинен був поставити спірну продукцію до 30.12.11. Крім того, скаржник зазначає про те, що одночасне стягнення пені і штрафу за одне й те ж правопорушення не ґрунтується на законі.

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що Міністерство оборони України - замовник та Приватне підприємство "Торговий Дім "Укртехбаза-трейд" - виконавець уклали договір на поставку продукції (за кошти державного бюджету України) № 308/11/35, котрий був підписаний сторонами 26.11.11 (а.с.15 І т.с.). За умовами цього договору, виконавець зобов'язався у 2011 році поставити замовнику товари, у асортименті, кількості та за цінами зазначеними у специфікації товарів, а замовник, в свою чергу, прийняти і оплатити такі товари. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору поставка товарів за загальним фондом здійснюється у строк до 30 календарних днів з дати підписання договору, силами і засобами виконавця, але не пізніше 30.11.11; поставка товарів за спеціальним фондом здійснюється у строк до 30 календарних днів, силами і засобами виконавця після одержання від замовника письмового повідомлення про надходження коштів за спеціальним фондом державного бюджету України, але не пізніше 30.11.11. Господарські суди також установили, що строк поставки спірної продукції (до 30.11.11) визначений і документацією конкурсних торгів (а.с. 26-50 І т.с.), котрі були підставою для укладання договору. Відповідальність сторін обумовлена у розділі 7 спірного договору. Зокрема, договором (пункти 7.3, 7.4) передбачені санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати пені та штрафу. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що відповідач повинен був поставити фарби та ґрунтовку в строк до 30.11.11 (кінцевий термін), як то передбачено спірним договором. Проте, поставив спірну продукцію у період з 16.12.11 до 30.12.11, тобто з простроченням. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Міністерства оборони України про стягнення з Приватного підприємства "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" 63531,84 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором №308/11/35. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про обґрунтованість позову. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України. Статтею 267 Господарського кодексу України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, з підтвердженням матеріалами справи, Приватне підприємство "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" повинно було виконати свої зобов'язання з поставки фарб та ґрунтовки (відповідно до умов договору і конкурсної документації) до 30.11.11. Між тим, судами було встановлено, що свої договірні зобов'язання відповідач виконав з простроченням. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання. Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Отже, наведене не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Така позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 09.04.12 у справі №20/246-08, від 27.04.12 №06/5026/1052/2011. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, сторони в спірному договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, що є одним видом відповідальності. З огляду на встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки продукції в обумовлені спірним договором строки, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про підставність стягнення з відповідача штрафних санкцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановленого судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.13 у справі №5023/5314/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Дім "УкрТехБаза-Трейд" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова