Ухвала суду № 32661808, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.справа № 2а-0870/1708/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Денисенко О. В. (дов. від 08.03.13)

відповідача: - Косицький С. В. (дов. від 03.05.12 за № 915/8/10-011)

відповідача: - Міщенко О. В. (дов. від 15.03.13 за № 3567/10/10-017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

у справі № 2а-0870/1708/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя , Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у сумі 781 982,00 грн.,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕРДЕМ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області заборгованість з податку на додану вартість в сумі 781982,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю дій відповідача-1 щодо ненадання висновку про відшкодування заявленої позивачем суми податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року з тих підстав, що неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування, що пов'язано з проведенням зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2011 адміністративний позов задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕРДЕМ" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 781982,00 грн.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу (т.2 а.с.55), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та постановити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що за інформацією, отриманою від податкових органів, контрагент позивача ТОВ "Аскет Шиппінг" не є безпосереднім виконавцем послуг, одним з постачальників послуг з перевезення вантажів ТОВ "Аскет Шиппінг" протягом березня, липня 2009 року є ПП «Максима», місцезнаходження якого не встановлено, що стало причиною неможливості проведення перевірки постачальника контрагента позивача. За таких обставин неможливо підтвердити відшкодування заявленої позивачем суми податку на додану вартість, оскільки не встановлена сплата податку до бюджету.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином. Від відповідача-2 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника. Одночасно просить у зв'язку з реорганізацією органів державного казначейства провести процесуальну заміну відповідача-2 його правонаступником - Управлінням Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя. Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів у відповідності із ст.55 КАС України вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінити відповідача-2 Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області правонаступником Управлінням Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, діючим на час їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього ж Закону надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, - податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 01.04.2010 позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій зазначено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в установі банку, в розмірі 781982,00 грн.

За даними Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 781982,00 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), - 781982,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 781982,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивачем подана також довідка щодо залишку суми від'ємного означення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в якому зазначено, що сума 781982,00 грн. виникла в квітні, серпні 2009 року.

Відповідачем-1 здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень, серпень 2009 року, за результатами якої складена довідка від 28.05.2010 №1182/23-08/36358857 (т.1 а.с.16).

В ході перевірки встановлено, що відхилення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства та його контрагентів відсутні, інших порушень не виявлено. Одночасно зазначено, що тимчасово неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 781982,00 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки у повному обсязі матеріалів зустрічних перевірок по контрагентам позивача.

Разом з тим, в установленому порядку висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування або відсутність права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року в сумі 781982,00 грн. відповідачем-1 за результатами проведеної 28.05.2010 перевірки не зроблений.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем-1 не доведена правомірність його дій щодо відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно із пп. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону).

За правилами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача-1 про неможливість повернення позивачеві суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року мотивована неможливістю підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з тих підстав, що основним постачальником позивача в періоді, що перевірявся, було ТОВ «Аскет Шиппінг», який не є безпосереднім виконавцем послуг, наданих позивачу, проте провести зустрічні перевірки по ланцюгу постачання неможливо.

Судом встановлено, що між позивачем та «Аскет Шиппінг» укладені договори: № 7 від 12.03.2009, предметом якого є забезпечення експедитором - ТОВ «Аскет Шиппінг» за дорученням та за рахунок замовника ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» транспортно-експедиційного обслуговування експортного вантажу замовника - жмих соняшника в Бердянському морському порту, а також надання інших послуг.

№ 02/03/09 від 24.03.2009 - договір доручення, за умовами якого ТОВ «Аскет Шиппінг» - повірений зобов'язувався за винагороду здійснювати подачу належним чином заповненої вантажної митної декларації та пакету супровідної документації в митні органи України на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, які належать довірителю (ТОВ «АГРО ЕРДЕМ»).

Факт виконання вказаних договорів підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, відповідачем-1 не заперечується. Із змісту первинних, та інших документів, які свідчать про надання позивачеві обумовлених вказаними договорами послуг, не вбачається, що контрагент ТОВ «Аскет Шиппінг» не був безпосереднім виконавцем цих послуг, зокрема, в вантажних митних деклараціях на експортований позивачем товар, товарно-транспортних накладних, приймальних актах (картках обліку експортного вантажу) в якості експедитора, декларанта (представника) зазначений саме ТОВ «Аскет Шиппінг».

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем-1 надано матеріали зустрічної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Аскет Шиппінг», а саме: акт від 18.01.2011 № 002/23/108/35355771 (т.2 а.с.27), згідно якому перевіркою ТОВ «Аскет Шиппінг» порушень чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» не встановлено. Одночасно повідомлено, що одним з постачальників послуг з перевезення вантажів ТОВ «Аскет Шиппінг» протягом березня, липня 2009 року є ПП «Максима», проте докази, які з свідчили про знаходження ПП «Максима» в ланцюгу взаємовідносин ТОВ «АГРО ЕРДЕМ» з ТОВ «Аскет Шиппінг» з надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування та представництва інтересів позивача в митних органах, податковим органом не подані, із наявних в матеріалах справи документів не вбачаються.

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності вбачається, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 781982,00 грн., підтверджена належним чином складеними первинними документами. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності під час перевірки у податкового органу не виникало.

Докази позбавлення контрагентів позивача, в т.ч. ТОВ «Аскет Шиппінг», в установленому порядку цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних пакових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані. Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 781982,00 грн., як зазначено в Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за березень 2010 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем-1 не спростований.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару (послуг) у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Такі висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 19.07.2011 № К-28756/10, Верховного Суду України в постанові від 19.03.2012 у справі за позовом ТОВ "Інтербіс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування, заявленого за березень 2010 року в розмірі 781982,00 грн., позивачем дотримані.

Складеною відповідачем-1 довідкою від 28.05.2010 № 1182/23-08/36358857 підтверджується правомірність визначення та декларування позивачем податкових зобов'язань, правомірність формування податкового кредиту та достовірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та, враховуючи, що позивачем обраний спосіб захисту його інтересів відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи, передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі № 2а-0870/1708/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко