Постанова № 32661482, 26.07.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2а/263/178/2013

Справа № 263/3936/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя в складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Марцині Д.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чіканенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про зобов'язання провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради (далі - Управління) про зобов'язання провести доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 33920 грн. 68 коп. В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що вона знаходиться на обліку як отримувач допомоги по догляду за дитиною до трьох років, у зв'язку із чим отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 130 грн. Вважала, що повинна отримувати зазначену допомогу в більшому розмірі, оскільки відповідач повинен був керуватися статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що має трьох дітей, знаходиться на обліку як отримувач допомоги по догляду за дитиною до трьох років з квітня 2009 року стосовно дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Пояснила, що вона отримує допомогу на дітей у сумі 260 грн., але з якого числа, пояснити не могла, вважала, що їй не доплачують вказану допомогу. У якому розмірі отримувала допомоги раніше, не пам'ятає. Також раніше вона не зверталася до суду, оскільки не знала законодавства, але у березні 2-13 року вона дізналася про порушення своїх прав. З січня 2013 року за судовим рішенням отримує 500 грн. щомісячно аліменти на утримання дитини. Вважала, що повинна отримувати допомогу у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину. Просила зобов'язати відповідача зробити перерахунок допомоги з 20.04.2009 року.

У судовому засіданні представник відповідача Управління заперечував проти позовних вимог в повному обсязі про що також подав заперечення на позовну заяву та розрахунок наданої позивачу допомоги. Вказав, що виплати позивачці в оскаржуваний нею період було здійснено у встановленому законом розмірі відповідно до Законів України Про державний бюджет на відповідний рік та ст. 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", якою передбачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Позивачка зверталася до відповідача у квітні 2012 року, для нарахування їй допомоги з урахуванням доходу сім'ї, отриманого за останні шість місяців, але оскільки не підтвердила розмір свого доходу та не надала довідку з виконавчої служби про розмір отриманих аліментів за попередні 6 місяців, то допомога по догляду за дитиною їй була призначена без урахування сукупного доходу сім'ї, а саме у сумі 130 грн. на кожну дитину. Вдруге позивач звернулася до відповідача у лютому 2013 року, але у зв'язку із тим, що позивачем не було підтверджено факту зайнятості її цивільного чоловіка, то також допомога була їй призначена без урахування сукупного доходу сім'ї.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги за період з 01.04.2011 року по 16.10.2012 року підлягають залишенню без розгляду, а за період з 17.10.2012 року - частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку.

Позивач звернулася до суду 16.04.2013 року, згідно його розрахунку, заявляє вимоги щодо проведення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною за період з 01.04.2011 року, вказуючи на свою необізнаність, одночасно з цим не просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

У зв'язку із чим, суд вважає можливим розглянути позовні вимоги за період з 17.10.2012 року.

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради як одержувач допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 22.03.2010 за 22.07.2013.

Як вбачається з довідки-розруханку від 14 червня 2013 року, державна соціальна допомога позивачу була надана відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

На підставі розпорядження управління, позивачці, згідно її звернення була призначена і виплачена допомога у вигляді різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, а саме до квітня 2012 року.

Згідно рішення управління на підставі протоколу № 415261 від 28.05.2012 року позивачу було відмовлено в призначенні допомоги у зв'язку із неподанням в місячний термін довідки з виконавчої служби про розмір отриманих аліментів та з травня 2012 року позивачу сплачується допомога 130 грн. на дитину, без врахування сукупного доходу сім'ї.

У лютому 2013 року позивач вдруге звернулася до Управління з питання призначення їй допомоги з урахуванням сукупного доходу сім'ї, але рішенням управління на підставі протоколу № 415261 від 20.03.2013 року позивачу було відмовлено в призначенні допомоги у зв'язку із не підтвердженням факту зайнятості чоловіка заявниці.

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 08.02.2013 року серед зареєстрованих також вказаний ОСОБА_4, як чоловік позивача, але згідно копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача від 11.03.2013 року, складеного працівникамиУправління, ОСОБА_4 не проживає в сім'ї протягом останніх п'яти місяців.

Як пояснила позивач, ОСОБА_4 не проживає в сім'ї, домашнє господарство вона з ним не веде, в офіційному шлюбі з ним не перебуває.

Доказів на підтвердження сімейних стосунків між позивачем та ОСОБА_4 відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ОСОБА_1 мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач незаконно відмовив позивачу у призначенні йому допомоги у зв'язку із не підтвердженням факту зайнятості ОСОБА_4 та оскільки позивач звертався до відповідача у лютому 2013 року та саме у лютому позивач надав відповідачу довідку з виконавчої служби про розмір отриманих аліментів, то саме з лютого 2013 року відповідач повинен перерахувати та доплатити позивачу допомогу з урахуванням сукупного доходу сім'ї.

Що стосується дій відповідача по виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до трьох років за період з 17.10.2012 року по 31.01.2013 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тобто цей Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 даного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Згідно п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка викладена у наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" викладений у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп. 2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пунктів 24-34 розділу ІІ Закону № 107-VI. При цьому пункт 23 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", не визнаний неконституційним, тому суд вважає, що дії відповідача з 17.10.2012 року є правомірними та виплати позивачу допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим, на момент виплати, законодавством України.

При цьому суд в цій частині не приймає до уваги, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп був визнаний неконституційним п. 25 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», яким вносились зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і з 22.05.2008 року відновилась дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, оскільки за діючим законодавством питання призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною відносяться до компетенції Управління ПСЗН, а не Фонду, який з 01.01.2007 року вказані виплати не здійснює. Відповідач УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської Ради не має жодних повноважень щодо встановлення розміру допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також розпорядження коштами Фонду, у зв'язку з чим суд вважає необхідним в позовних вимогах щодо зобов'язання УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської Ради перерахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною з 17.10.2012 року відмовити.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, то суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити за період з 01.02.2013 року по час закінчення виплати допомоги, а саме до 22.07.2013 року, оскільки на час розгляду справи, права позивача також продовжувалося порушуватися з боку відповідача виплатою допомоги у розмірі, що не відповідає діючому законодавству.

На підставі ст. 19, 92 Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 99, 100, 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про зобов'язання провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною за період з 01.04.2011 року по 16.10.2012 року залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про зобов'язання провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради у відмові ОСОБА_1 згідно протоколу № 415261 від 20.03.2013 року в призначенні допомоги по догляду за дитиною до трьох років за період з 01.02.2013 року до 22.07.2013 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням сукупного доходу сім'ї, без врахування як члена сім'ї позивача ОСОБА_4 за період з 01.02.2013 року по 22.07.2013 року.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя С.В. Степанова