Рішення № 32659637, 23.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2013 р. Справа № 902/741/13

Провадження № 14/902/52/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представників сторін:

прокуратури м. Вінниці: Стецюк Н.Д., посвідчення,

у відсутності представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника прокурора м. Вінниці (вул. Ватутіна, 10; м. Вінниця, 21011) в інтересах держави в особі управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1882,31 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1882 грн. 31 коп. заборгованості за порушення останнім умов договору на централізовану охорону майна.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/741/13 з призначенням її до розгляду.

09.07.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 23.07.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів.

В судове засідання на визначену дату (23.07.2013р.) з'явився прокурор (Стецюк Н.Д.), яка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог №16/1-1-2012 від 05.07.2013 року (вх. №08-46/8416/13 від 09.07.2013р.), в якій останній зменшив ціну позову на 1183 грн. 66 коп. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 89 грн. 02 коп. пені, 591 грн. 83 коп. неустойки (штрафу) та 17 грн. 80 коп. 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зміну ціни позову в частинні стягнення основного боргу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність між сторонами спору щодо стягнення 1183 грн. 66 коп. основної заборгованості, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині.

Натомість, представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча повідомлявся належним чином, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 09.07.2013р.

Поряд з цим, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Про факт належного повідомлення відповідача свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вх. 6577 від 19.07.2013р., підписане представником останнього 16.07.2013р.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності.

При цьому суд констатує, що ним не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.02.2012 року між управлінням державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) укладено договір №5596 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом державної служби охорони при МВС України. (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник на умовах даного договору доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об'єкті, який входить до Дислокації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною договору та зобов'язується терміново направляти ГЗ в разі спрацювання сигналізації для відповідного реагування в дні та години зазначенні в дислокації.

Згідно із п. 3.1 Договору ціна охоронних послуг за договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (Додатки №2, 3 до Договору), які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що вартість охоронних послуг по договору на кожний місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місці та їх вартості. Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником по факту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, але не пізніше 15 числа кожного місяця.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу охоронні послуги, що підтверджується протоколом узгодження ціни (а.с. 13 зворот), дислокації-розрахунку (а.с. 14), актом обстеження стану технічної укріпленості об'єкта (а.с. 22-23) та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої Договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість станом на день звернення заступника прокурора м. Вінниці з позовом до суду в сумі 1183 грн. 66 коп.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №5596 від 14.02.2012р. на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом державної служби охорони при МВС України., між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Судом встановлено, що основний борг в сумі 1183 грн. 66 коп. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 29.05.2013р.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 1183 грн. 66 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 89 грн. 02 коп. пені, 591 грн. 83 коп. неустойки (штрафу) та 17 грн. 80 коп.- 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який нараховується пеня) від суми платежу за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Згідно із п. 8.4 Договору у разі порушення замовником зобов'язань, визначених у пункті 3.2 Договору, він сплачує виконавцю (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10% від суми не виконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, будуть систематичні (два і більше рази), замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми своєчасно не виконаного зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, неустойки (штрафу) та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, неустойки (штрафу) та 3% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, неустойки (штрафу), 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник по його вині.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР НОМЕР_1) на користь управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 08596825) 89 грн. 02 коп. пені, 591 грн. 83 коп. штрафу та 17 грн. 80 коп. - 3% річних.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР НОМЕР_1) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 1183 грн. 66 коп. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 29 липня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)