Ухвала суду № 32658216, 17.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/429/13-а

17.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

при секретарі судового засідання Єрохіної Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей"- Борзова Марина Вікторівна, довіреність № б/н від 02.07.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Євсєєв Павло Олександрович, довіреність № 2639/9/10-039 від 03.12.12

розглянувши матеріали справи № 827/429/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 01.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" (вул. М. Геловані, буд. 18 - Б, Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтей" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року № 0000400223, від 30.11.2012 року № 0000410223, від 18.01.2013 року № 0000110223.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.04.13 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000400223, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 193938,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000410223. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 158598,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 18.01.2013 року № 0000110223. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення грошового зобов'язання у вигляді нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість товариства обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 10776,25 грн.

Стягнуто з державного бюджету України на користь товариства з обмежені відповідальністю "Алтей" (99040. м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, 18Б) суд витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що перевіркою позивача встановлені порушення TOB "Алтей" вимог частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Правочини, укладені з постачальниками ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у результаті чого, як наслідок, ТОВ "Алтей" порушено вимоги Податкового кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтей" зареєстроване у Ленінській районній державній адміністрації у м. Севастополі з 03.02.1999 р., як юридична особа, про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації під № 10771200000003028 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 17.02.1999 р. за № 4657.

Встановлено, що з 19.11.2012 р. по 23.11.2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підставі наказу № 1318 від 15.11.2012 року, направлення від 16.11.2012 року № 662/01-057 проведено позапланову документальну виїзну перевірку TOB "Алтей" з питань взаємовідносин з постачальниками - ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 42/22-306/30120740/9117/10 від 26.11.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення TOB "Алтей" вимог частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з постачальниками ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у результаті чого, як наслідок, ТОВ "Алтей" порушено: п. п. 7.4.5 п. 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР, (далі - Закон № 168/97), п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України у результаті чого, занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" всього в сумі 135500,00 грн., в тому числі по періодах в жовтні 2009 р. у розмірі 44908,00 грн., в грудні 2009 р. - 47483,00 грн., в липні 2011 р. 11737,00 грн., в серпні 2011 р. - 20884,00 грн., у вересні 2011 р. - 10488,00 грн.;

- п. п.5.2.1. п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР) в результаті чого завищена сума валових витрат за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" у загальній сумі 461955,00 грн. в тому числі за 2009 р. в сумі 461955,00 грн.;

- п. п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України із змінами і доповненнями у результаті чого завищена сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. всього в сумі 215551,00 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 р. в сумі 215551,00 грн.;

- п. 3.1. статті 3, п. 10.1 статті 10 Закону № 283/97-ВР, п. п.134.1.1 п. 134.1 статті 134, статті 149, п. 152.1 статті 152 розділу III Податкового кодексу України, у результаті чого, занижена сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до місцевого бюджету по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. всього в сумі 165066,00 грн., в тому числі за 2009 р.- в сумі 115489,00 грн., за 2-3 квартали 2011 р. - 49577,00 грн.

На підставі акту № 42/22-306/30120740/9117/10 від 26.11.2012 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000400223 яким ТОВ "Алтей" визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 193938,25 грн., у тому числі основний платіж - 165066,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28872,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000410223, яким ТОВ "Алтей" збільшена сума податкового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 158598,75 грн., у тому числі за основним платежем 135500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23098,75 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями від 30.11.2012 року № 0000400223, від 30.11.2012 року № 0000410223, ТОВ "Алтей" оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в м. Севастополі.

Відповідно до рішення Державної податкової служби в м. Севастополі від 28.01.2013 р. № 161/10/10.2-21, заява позивача була залишена без задоволення. За наслідками розгляду скарги сума зобов'язань з податку на додану вартість збільшена на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10776,25 грн., у зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000110223 на суму 10776,25 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки позивачем були надані первинні документи, зокрема - податкові накладні, виписані ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", що підтверджують право ТОВ "Алтей" на податковий кредит в повному обсязі. Будь-яких порушень, пов'язаних з оформленням податкових накладних перевіркою не встановлено.

Також, ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" на момент здійснення господарських операцій були повноважними особами щодо випису податкових накладних, оскільки, відповідно до Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України, були особами, зареєстрованими в установленому порядку платниками ПДВ.

Отримання ТОВ "Алтей" від постачальників робіт, підтверджене належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку. Оплата податку на додану вартість у складі ціни підтверджується банківськими документами (платіжними дорученнями, виписками банку), що підтверджується матеріалами справи.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що висновки відповідача щодо відсутності у ТОВ "Алтей" права на податковий кредит у зв'язку з фіктивністю операцій, відсутності постачань робіт є необґрунтованими, не відповідними фактичним обставинам, що підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку.

Оскільки податковим органом перевірені належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують право ТОВ "Алтей" на податковий кредит, висновки відповідача про порушення ТОВ "Алтей" п. п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та п. 198.6 статті Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 135500,00 грн., є необґрунтованими.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія, відносно доводів апеляційної скарги, щодо встановлення фіктивності угод позивача з контрагентом вироком Київського районного суду по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні Трещової О.Р., зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що вирок по кримінальній справі № 123/3318/13-к від 10.04.2013 року у відношенні Трещової О.Р. не може встановлювати фактичних обставин відносно операцій позивача з контрагентом.

Окрім того, судова колегія зазначає, що безтоварність операцій позивача взагалі не була предметом розгляду по зазначеній кримінальній справі.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.04.13 у справі № 827/429/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко