Ухвала суду № 32658211, 17.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2257/13-а

17.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

при секретарі судового засідання Єрохіної Д.Д.

за участю сторін:

представник, Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України - Сулейманов Наріман Ресутович, довіреність № 1594 вих-13 від 14.06.13

представник позивача, Військової частини 3058- Плітка Віктор Іванович, довіреність № 172 від 12.03.13

представник позивача, Міністерства внутрішніх справ України- Мельник Юрій Васильович, довіреність № 69/2012 від 12.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- Кірюшкіна Кристина Олександрівна, довіреність № 658/9/10 від 12.02.13

розглянувши матеріали справи № 801/2257/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 28.03.13

за позовом Севастопольського прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, буд.27,Севастополь,99011)

діючого в інтересах держави в особі:

Військової частини 3058 (Алупкінське шосе, 8,Гаспра,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98662)

Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01024)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання незаконним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, діючи в інтересах держави в особі Міністерства внутрішній справ України, Військової частини 305, звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просив визнати незаконним та скасувати акт Державної податкової інспекції у м. Ялті по результатам позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 07.12.2012 р. № 2657/22-01/24520810/252 та податкове повідомлення - рішення відповідача №0006272301 від 20.12.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 0006272301 від 20.12.2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що відповідач провів документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою "Капітель Плюс" за період часу з 01.03.2010 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 07.12.2012 р. склав акт № 2657/22-01/24520810/252 .

У зазначеному акті зафіксоване порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на 3669 грн.

На думку апелянта, матеріалами справи підтверджено заниження ПДВ,в результаті чого, прийняте податкове повідомлення - рішення №0006272301, є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач провів документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою "Капітель Плюс" за період часу з 01.03.2010 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 07.12.2012 р. склав акт № 2657/22-01/24520810/252 . У зазначеному акті зафіксоване порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на 3669 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 20.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0006272301, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 3669грн. , застосовані штрафні санкції у розмірі 917 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідач в акті перевірки № 2657/22-01/24520810/252 від 07.12.2012 р. зазначив, що позивач зависив податковий кредит березень, жовтень 2010р. на 3669грн. в наслідок безпідставного віднесення до його складу сум податку, сплаченого під час проведення розрахунків за товари, придбані у Фірми "Капітель Плюс" та ПП "Кримспецтехнолоджи" . Зазначені висновки ґрунтуються на тому ,що на думку податкового органу діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, не спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального товарного характеру.

Позивачем надані копії оформленої Фірмою "Капітель Плюс" податкової накладної № 360 від 31.03.2010 р. та оформленої ПП "Кримспецтехнолоджи" податкової накладної № 972 від 07.09.2010р. , яки підтверджують придбання ним у вказаних суб'єктів господарювання будівельним матеріалів відповідно на 11662,13 грн. ( в тому числі ПДВ 1943,69 грн.) та на 10350 грн. ( в тому числі ПДВ 1725 грн.) .

Надані позивачем документи свідчать про те, що в подальшому придбані ним у Фірми "Капітель Плюс" та ПП "Кримспецтехнолоджи" будівельні матеріали були використані для ремонту військових об'єктів.

На час формування податкового кредиту за березень, жовтень 2010р. , позивачем отриманий товар та сплачена його вартість.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ , сплачені Фірми "Капітель Плюс" та ПП "Кримспецтехнолоджи".

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 2657/22-01/24520810/252 від 07.12.2012 р. про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв в період часу, за який був сформований податковий кредит по ПДВ, та ПК України не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 у справі № 801/2257/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко