Постанова № 32658104, 17.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2013 року 810/3245/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0001101702/409.

3 липня 2013 року від представника позивача до суду надійшла письмова заява про зміну предмета позову, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 № 0002671702/779.

Ухвалами суду від 21.06.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 09.07.2013.

9 липня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.07.2013, у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових доказів. 16 липня 2013 року у судовому засідання було оголошено перерву до 17.07.2013.

17 липня 2013 року, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, визнаючи матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті, а також враховуючи те, що від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, - вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі відповідача та позивача та у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із сум доходу отриманого від здійснення підприємницької діяльності, прийнято відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, а відтак є протиправним, у зв'язку з чим позивач просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач у письмових запереченнях вказав, що позивачем було порушено норми податкового законодавства під час здійснення господарських операцій між позивачем та ПМП «СВА», а відтак рішення прийняте відповідачем є правомірним, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.

За наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 11.03.2013 № 368/1702/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» (надалі - Акт перевірки від 11.03.2013).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат за 2010 - 2012 роки на загальну суму 344901,15 грн., у результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 - 2012 роки в загальній сумі 51735,17 грн.;

- п. 185 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ та п. 4.1 ст. 40, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податкове зобов'язання декларації з ПДВ на загальну суму - 74765,45 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у результаті чого завищено податковий кредит декларації з ПДВ за 2010 - 2012 роки на загальну суму - 68980,23 грн.

В Акті перевірки від 11.03.2013 відповідач зазначає, що підставою для віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 413881,38 грн. стали взаємовідносини позивача з ПМП «СВА», щодо продажу останнім товарів, відповідно до договорів поставки, віднесення даних витрат до валових на думку податкового органу суперечить статтям 3, 7, 42 Господарського кодексу України, оскільки податковий орган вважає безтоварними господарські операції між позивачем та ПМП «СВА».

Вказаного висновку відповідач дійшов на підставі Акту ДПІ в Обухівському районі Київської області від 11.10.2012 № 3191/220/13708255 «Про результати документальної позапланової перевірки ПМП «СВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012», яким встановлено, що підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, які не несуть за собою мети їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства та не мають на меті настання реальних наслідків, у зв'язку з укладеним правочином з ознаками нікчемності. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів від постачальника до покупця з метою настання реальних наслідків, відсутність бази та об'єкту оподаткування.

На підставі вказаного Акта перевірки від 11.03.2013, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 № 0002671702/779, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 56 850,05 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям договорів;

- копіям видаткових накладних;

- копіям податкових накладних;

- копіям товарно-транспортних накладних.

Із вищезазначених документів слідує, що між позивачем та ПМП «СВА» протягом 2010 - 2012 років укладались договори купівлі продажу (договір від 03.01.2010 № 8-с та від 05.01.2011 № 5-с).

Виконання вказаних договорів підтверджується наступними документами:

- податковими накладними від 30.12.2010 № 459, від 15.12.2010 № 390, від 08.12.2010 № 384, від 08.12.2010 № 430, від 16.11.2010 № 372, від 18.11.2010 № 405, від 29.10.2010 № 363, від 20.09.2010 № 296, від 16.09.2010 № 287, від 15.09.2010 № 285, від 30.07.2010 № 235, від 16.04.2010 № 117, від 31.03.2010 № 99, від 26.03.2010 № 89, від 19.01.2010 № 15, від 26.01.2011 № 23, від 21.02.2011 № 21, від 18.01.2011 № 11;

- видатковими накладними від 19.01.2010 № В-0015, від 26.03.2010 № В-0089; від 31.03.2010 № 96, від 16.04.2010 № В-0112, від 30.07.2010 № В-0230, від 15.09.2010 № В-0276, від 16.09.2010 № В-0278, від 20.09.2010 № В-0288, від 29.10.2010 № В-0354, від 16.11.2010 № РН-00000364/гк, від 18.11.2010 № В-0399, від 23.11.2010 № РН-0000363/гк, від 03.12.2010 № В-0421, від 08.12.2010 № В-0426, від 08.12.2010 № РН-0000375/гк, від 15.12.2010 № РН-0000381/гк, від 22.12.2010 № В-0442, від 28.12.2010 № В-0453, від 30.12.2010 № В-0455, від 18.01.2011 № В-0011, від 26.01.2011 № В-0023, від 21.02.2011 № В-0050, від 14.03.2011 № 50/3.

Як слідує із матеріалів справи, для транспортування товару за укладеними договорами позивач винаймала відповідні автопідприємства, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а саме: від 18.01.2011, від 27.01.2011, від 21.02.2011, від 26.03.2010, від 16.04.2010, від 30.07.2010, від 15.09.2010, від 16.09.2010, від 20.09.2010, від 28.10.2010, від 18.11.2010, від 03.12.2010, від 28.12.2010.

Також, позивачем надано суду копію реєстру виписок із банківський рахунків позивача, які свідчать про перерахування коштів позивачем контрагенту - ПМП «СВА».

Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що в подальшому позивач реалізував товар придбаний у контрагента ПМП «СВА», а саме, картон та вироби з картону наступним контрагентам-покупцям - ПП «Гіфт-К», ПП «Тріада Люкс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Лата», ТОВ «Ельграф», ВКФ «Колорит», ТОВ «Графо Пак», ТОВ «Укртехпапір», ПМП «Продюсерський центр «Матвей», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Ірбіс», ТОВ «Аір-принт». На підтвердження реалізації позивачем товару, придбаного у ПМП «СВА» контрагентам-покупцям позивач подав до суд копії податкових та видаткових накладних, копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, копії товарно-транспортних накладних та копії банківських виписок.

Як слідує із Акту перевірки, позивачем надавались до перевірки належним чином засвідчені копії вказаних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач заперечень проти позову до суду не подав.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем із контрагентом - ПМП «СВА», суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з податку з доходів фізичних осіб.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність господарських операцій між позивачем та ПМП «СВА», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та має лише інформативний характер.

Суд звертає увагу, що із Акту перевірки слідує, що відповідач у зв'язку з діями виключно контрагента позивача, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, договори, укладені між цим підприємством та позивачем вважає нікчемними. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем безтоварність господарських операцій, проведених на виконання господарських операцій позивачем з ПМП «СВА» фактично не досліджувалась, а висновки представника відповідача про таку безтоварність ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки контрагента позивача.

Натомість суд, вивчивши первинні бухгалтерські документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій між позивачем та ПМП «СВА».

Дійсність господарської операції підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_5, який був директором ПМП «СВА» та в судовому засідання виступив як свідок.

За умов відсутності належних доказів безтоварності господарських операцій проведених на виконання договорів, укладених позивачем з ПМП «СВА», суд вважає нарахування відповідачем позивачу сум податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - неправомірним та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 № 0002671702/779, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 № 0002671702/779, прийняте Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп.

4.Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.