Постанова № 32657238, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 901/1032/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Фізична особа-підприємець Марченко Андрій Андрійович;

відповідача - не з`явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт",

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К. ) від 06 червня 2013 року у справі № 901/1032/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича (вул. Котовського, буд. 47, кв.291, Київ, 04136)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" (вул. Балаклавська, 68, Сімферополь, 95048)

про стягнення 341973,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Марченко Андрій Андрійович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" про стягнення 341973,44 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки та монтажу обладнання (ліфту), у зв'язку з чим він відмовився від договору та вимагає повернення передплати. За несвоєчасне виконання зобов'язання за договором позивач також нарахував штрафні санкції.

Позивач неодноразово звертався до суду із заявами про збільшення та зменшення позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 347285,07 грн., з яких: 323146,00 грн. - сума основного боргу, 24139,07 грн. - пеня та покладення на відповідача оплату 6945,70 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К. ) від 06 червня 2013 року у справі № 901/1032/13 у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" про стягнення 347285,07 грн. відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір на момент звернення позивача до суду, є не розірваним, зміна підстав позову після початку розгляду справи суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України, а позовна вимога про стягнення 347285,07 грн. в межах даної справи є передчасною та задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Марченко Андрій Андрійович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що він обрав два способи захисту свої порушених прав: відмову від договору та розірвання його в односторонньому порядку, які передбачають повернення грошових коштів у разі невиконання стороною (відповідачем) своїх зобов`язань за договором. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Також позивач зазначає, що ним не змінювались підстави позову, а вимога про повернення передплати за договором залишалась незмінною та пов'язана з невиконанням відповідачем умов договору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 липня 2013 року апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання 22.07.2013 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

08 червня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем Марченко Андрієм Андрійовичем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" (Виконавець) укладений договір № 39 на поставку та монтаж обладнання, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, поставити Замовнику, здійснити монтаж і пусконаладку одного ліфту, вказаного в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (Обладнання), а Замовник зобов'язується в порядку і на умовах, вказаних в договорі, прийняти та оплатити вартість (31190,00 євро, в т. ч. ПДВ 20%) Обладнання і виконаних робіт з його монтажу і пусконаладки (далі - Договір), (а.с. 34-37, т.1).

Відповідно до пунктів 3.2.1-3.2.3 Договору протягом 3-х днів з моменту підписання даного Договору Замовник зобов'язаний здійснити передплату (з урахування податку на додану вартість 20%) у розмірі 16000,00 євро, наступну передплату у розмірі 10000,00 евро, Замовник зобов'язується здійснити через 60 календарних днів після передоплати вказаної в п. 3.2.1. Договору та наступну передоплату у розмірі 20 % від загальної вартості Обладнання, що в еквіваленті складає 5190,00 євро, Замовник зобов'язується здійснити за 2 тижні до відвантаження Обладнання на Об'єкт Замовника. Оплата за Обладнання здійснюється в національній валюті України за офіційним курсом євро, який встановлений Міжнародним валютним ринком на день перерахування грошових коштів.

Згідно з п. 4.1 Договору строк поставки Обладнання складає 12 тижнів з моменту здійснення Замовником оплати, вказаної в п. 3.2.1 даного Договору.

Відповідно до п. 11.3 Договору за порушення строків поставки Обладнання, виконання робіт, виконання інших зобов'язань за даним Договором Виконавець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного в строк зобов'язання за весь період прострочки поставки Обладнання.

У випадку, якщо строк невиконання зобов'язань Виконавцем, безпосередньо не пов'язаного з порушенням Замовником даного договору, складає більш одного місяця, Замовник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку та вимагати повернення суми передплати (п.11.4 Договору).

Умови даного Договору мають обов'язкову однакову юридичну силу для обох сторін та можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням підписаного сторонами письмового документу (п. 12.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його повного виконання обома сторонами (п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем була здійснена передплата в розмірі 323146,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 108, 109, 117 (а.с. 39-41, т.1).

Відповідач взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної поставки та монтажу обладнання (ліфту) не виконав.

17 грудня 2012 за вих. № 67 відповідач направив на адресу позивача лист, відповідно до якого він зобов'язується у термін до 28 грудня 2012 року виконати усі взяті на себе зобов'язання за договором № 39 від 08.06.2012 (а.с. 43, т.1).

01 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом про відмову від Договору та вимогою повернути отриману передплату. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення (а.с.142-143, т.1).

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про повернення суми передоплати за договором та нарахованих санкцій за порушення зобов`язань.

Господарський суд Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є змішаними, стосуються поставки та монтажу обладнання та закріплені ними у договорі № 39 від 08.06.2012.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що умови Договору позивачем в частині здійснення передплати виконані в повному обсязі, що відповідачем не спростовується.

Свій обов`язок за Договором відповідач не виконав, доказів придбання та установки майна немає, суду не надав.

На підставі цього позивачем зроблений висновок, що Договір № 39 від 08.06.2012 відповідачем не виконаний, тому позивач, керуючись умовами п. 11.4 Договору, звернувся до суду з вимогами щодо стягнення суми в розмірі 347285,07 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в обґрунтування позовної заяви посилається на лист-відмову від Договору, але Договором (п. 11.4) встановлено його розірвання в односторонньому порядку. Позивачем була допущена помилка та він надіслав відповідачу лист щодо розірвання Договору в односторонньому порядку вже після початку розгляду справи судом по суті, відтак позивач фактично заявив про зміну підстав позову, тому позовна вимога про стягнення 347285,07 грн. в межах даної справи є передчасною та задоволенню не підлягає.

Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може виходячи з наступного.

Пунктом 11.4 Договору передбачено, що у випадку, якщо строк невиконання зобов'язань Виконавцем, безпосередньо не пов'язаного з порушенням Замовником даного договору, складає більш одного місяця, Замовник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку та вимагати повернення суми передплати.

Згідно статті 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Листом від 01.02.2013 № 39 позивач повідомив про відмову від Договору та заявив вимогу про повернення передплати.

16 травня 2013 року позивач звернувся з листом до відповідача відносно розірвання в односторонньому порядку Договору № 39 від 08.06.2012, що передбачено пунктом 11.4 цього Договору.

Предметом позову - це спосіб захисту права чи інтересу.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати. Підставою заявленого позову є невиконання відповідачем умов Договору в частині придбання та монтажу обладнання, що призвело до припинення умов Договору та виникнення у позивача права вимагати повернення коштів. Оскільки обов`язок повернути кошти виник у відповідача до порушення провадження у справі, на момент винесення рішення Договір припинив свою дію, у позивача виникло право на отримання від відповідача передплати.

У своєму листі від 01.02.2013 позивач повідомив відповідача про відмову від договору № 39 від 08.06.2012.

Згідно з вимогами статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Даним правом позивач і скористався у зазначеному вище листі.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки замовник на підставі статті 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим.

Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013.

На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок, що оскільки позивач звернувся до відповідача з листом про розірвання в односторонньому порядку Договору вже після розгляду справи судом по суті, він - Фізична особа-підприємець Марченко Андрій Андрійович - фактично змінив підстави позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про право позивача на отримання від відповідача суми передплати, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 24139,07 грн., судова колегія зауважує, що санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами Договору (п. 11.3) і що її розмір відповідає розміру, встановленому діючим законодавством. Судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 24139,07 грн. підлягає задоволенню. Рахунок перевірений судовою колегією та є вірним.

Таким чином, твердження позивача про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 323146,00 грн. та 24139,07 грн. пені за договором №39 від 08.06.2012 підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами та є обгрунтованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та дають підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3472,85 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року у справі № 901/1032/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" (вул. Балаклавська, 68, Сімферополь, МФО 321767, ЄДРПОУ 35228217, п/р 26007023001712 КФ ПАТ «ВБТ Банк» в м. Києві) на користь Фізичної особи-підприємця Марченко Андрія Андрійовича Андрійовича (вул. Котовського, буд. 47, кв. 291, Київ, ІПН 2674302194, відомості про рахунки не відомі) суму основної заборгованості в розмірі 323146,00 грн., пеню в розмірі 24139,07 грн. та судовий збір у розмірі 3472,85 грн.

Видати наказ.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Фізична особа-підприємець Марченко Андрій Андрійович (вул. Котовського, буд. 47, кв. 291, Київ, 04136).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована ліфтова компанія "Укрліфт" (вул. Балаклавська, 68, Сімферополь, 95048).