Ухвала суду № 3265684, 23.09.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                  Головуючий у 1 інстанції – Бахар С.В.

                                                                                                Суддя-доповідач -  Нікулін О.А.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                    УХВАЛА  

                Іменем України

23   вересня   2008 року                                                             справа № 22-а- 9518/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     судді:Нікуліна  О.А.суддів:

при секретарі

за участі

представника   позивача

представника відповідача Василенко  Л.А., Дяченко С.П.

Денисенко  К.С. 

Лонської   Ю.В.

не з*явивсярозглянувши у відкритому

апеляційну скаргу    судовому засіданні

Державної  податкової  інспекції    у Волноваському районі  Донецької  області на постанову             Донецького   окружного  адміністративного судувід26  червня   2008  року по справі№ 2-а-11931/2008 року за позовом

доТовариства  з обмеженою відповідальністю  «Производственно - коммерческий  центр   «Оптима, ЛТД» 

Державної  податкової інспекції  у Волноваському районі  Донецької  області проВизнання частково недійсним  податкового   повідомлення – рішення   від  31 травня  2008 року №0000402310/0,-

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою  Донецького  окружного  адміністративного  суду від    26    червня   2008 року    задоволено  позовні  вимоги   товариства  з обмеженою відповідальністю «Производственно -  коммерческий  центр  «Оптима, ЛТД»  про визнання    частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

            Зазначеною постановою   суд  першої інстанції  визнав частково недійсним      повідомлення – рішення     ДПІ  у  Волноваському районі  Донецької  області   від 31 травня    2008 року    №0000402310/0  про  стягнення  сум    податку на додану вартість  в сумі  680  000  гривень та   штрафні (фінансові)   санкції на суму  340000  гривень.

            З постановою суду першої  інстанції не погодився відповідач  по  справі та звернувся з   апеляційною  скаргою  на неї. В скарзі  ДПІ  у  Волноваському районі  Донецької  області      вказала, що  суд першої  інстанції  порушив  норми матеріального    права,   внаслідок чого   неправильно  вирішив  справу, вважає, що     постанова  суду  першої   інстанції  підлягає  скасуванню з наступною відмовою у задоволенні  позовних вимог у  повному  обсязі.

            Заслухавши доповідь  судді-доповідача,   обговоривши    доводи  апеляційної  скарги,  колегія  суддів  встановила наступне.

            Суд,   задовольняючи     позовні вимоги    товариства  з обмеженою відповідальністю «Производственно-коммерческий центр «Оптіма,   ЛТД»  виходив з наступного.

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13501821, є платником податку на додану вартість з 11 травня 2000 року, свідоцтво № 06940448, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Волноваському районі  Донецької  області.

            З 25 березня по 13 травня 2008 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі   Донецької  області  здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23 травня 2008 року№ 1105/2310/13501821 (надалі - акт перевірки).

            За результатами перевірки  31 травня 2008 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402310/0, згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 -III(надалі - Закон України № 2181), яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1041251 грн., у тому числі 694167 грн. основного платежу та 347084 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 1020000 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 680000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 340000 грн.

            Визначаючи   податкове зобов*язання   позивача,   відповідач послався на  підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97.

           Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт  17.1.3 пункту  17.1  статті  17 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

              З   матеріалів    справи випливає, що між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос» 29 жовтня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу № 29-10/07-1, предметом купівлі-продажу була цегла у кількості 2000000 шт. за ціною 2,04 грн. на загальну суму 4080000 грн. За умовами пункту 3.2 договору строк передання товару - протягом 10 днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати, пунктом 2.1 договору строк оплати визначений - протягом 5 банківських днів з моменту отримання від продавця рахунку на оплату.

            На виконання зазначених умов договору позивач як покупець здійснив перерахування грошових коштів 30 та 31 жовтня 2007 року платіжними дорученнями № 4178 та № 4180 на загальну суму 4080000 грн., в тому числі податок на додану вартість 340000 грн.

              По факту отримання коштів у розрізі двох господарських операцій контрагентом позивача (продавець за договором) складені та надані позивачу дві податкові накладні від 30 та 31 жовтня 2007 року № 0000268 та № 0000269, які прийняті позивачем до податкового обліку у жовтні 2007 року.

              Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

            За приписами вищенаведеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем сформований податковий кредит жовтня 2007 року.

             У листопаді 2007 року сплачені попередньо кошти були повернуті позивачу його контрагентом внаслідок розірвання договору, що посвідчується листами від 1 листопада 2007 року. Повернення коштів позивачу підтверджується платіжними дорученнями від 1 листопада 2007 року № 2095 на суму 700000 грн., від 2 листопада 2007 року на суму 600000 грн., від 5 листопада 2007 року № 2100 на суму 600000 грн., від 6 листопада 2007 року № 2102 на суму 600000 грн., від 7 листопада 2007 року № 2107 на суму 500000 грн., від 8 листопада 2007 року № 2109 на суму 400000 грн., від 9 листопада 2007 року № 2110 на суму 300000 грн., від 12 листопада 2007 року № 2114 на суму 200000 грн., від 14 листопада 2007 року № 124 на суму 30000 грн., від 14 листопада 2007 року № 2119 на суму 70000 грн., від 16 листопада 2007 року № 2125 на суму 30000 грн., від 16 листопада 2007 року № 2124 на суму 50000 грн.

             Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

           За приписами вищенаведеної норми Закону України «Про податок на додану вартість» продавець склав та надав у листопаді 2007 року 11 розрахунків корегування до податкових накладних. На підставі зазначених розрахунків був зменшений податковий кредит листопада 2007 року, що підтверджується кодом рядка 16.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

          Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

             Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних, операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Висновок податкового органу, що  фінансово-господарська діяльність позивача є  придбання та торгівля транспортними засобами  не  відповідає  фактичним обставинам справи,  оскільки серед видів діяльності позивача зазначена оптова та роздрібна торгівля.

            З   урахуванням викладеного  колегія суддів  вважає, що    суд  першої інстанції  дотримався  норм  матеріального  та процесуального  права   під час вирішення   справи, тобто відсутні  підстави для скасування  або  зміни  судового  рішення.

            Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1  ч. 1  ст. 198, 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  Державної  податкової  інспекції   у  Волноваському  районі  Донецької  області – залишити  без  задоволення.

Постанову Донецького  окружного  адміністративного  суду   від  26   червня    2008 року у справі № 2-а-11931/08 за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю «Производственно-коммерческий центр «Оптіма,   ЛТД»     до Державної  податкової  інспекції   у  Волноваському  районі  Донецької  області про визнання    частково недійсним податкового повідомлення-рішення  від   31   травня  2008  року  №  0000402310/0– залишити  без  змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали  прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23   вересня    2008 року. Ухвала   у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 24   вересня  2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

             Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий:                                                                                   О.А.Нікулін

                                                       /підписи/

            Судді:                                                                                                Л.А.Василенко 

                                                                                                                       С.П.Дяченко

З  оригіналом  згідно.

                          Суддя: