Рішення № 32655918, 29.07.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/778/13-ц

Провадження № 2/191/487/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.07.2013

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гречко Ю.В.

при секретарі - Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро Україна до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 05 квітня 2008 року о 09-30 годин у м.Полтаві на перехресті вул.К.Шоссе та вул.Грушевського з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода автомобіля «ВАЗ 21150», державний номер: НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «МАН 26403», державний номер: НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «ВАЗ-21150». Розмір завданої шкоди складає 31304,85 грн. ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України та отримав страхове відшкодування в розмірі 25500 грн. у відповідності до вимог п.9.2 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Постановою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року відповідач був визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. На даний час відповідач ОСОБА_1 позивачу страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., судовий збів в розмірі 255,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заперечення проти позову, де зазначив, що як вбачається з постанови судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року, на нього не було накладено жодного адміністративного стягнення, у зв'язку з чим позивач не позбавлений обов'язку доводити вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Також посилається на пропущення позивачем позовної давності, оскільки страхове відшкодування потерпілому було виплачено 11 лютого 2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 03 квітня 2013 року, тобто після спливу трирічного строку. Просить суд у задоволення позовних вимог відмовити.

До початку судового засіданні представник позивача надав суду письмову заяву, якою просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився по невідомим суду обставнам, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України втрок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З постанови судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2009 року вбачається, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, була встановлена, під час розгляду адміністративного матеріалу суддею були допитані свідки, оглянутий адміністративний матеріал і прийнято рішення про наявність в його діях складу вищезазначеного адміністративного правопорушення, однак адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суддею накладено не було у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення, хоча сам факт скоєння саме ним адміністративного правопорушення, що спричинило шкоду потерпілому, був встановлений.

Крім зазначеної постанови факт пошкодження транспортного засобу «ВАЗ 21150» внаслідок його зіткнення з транспортним засобом «МАН 26403» під керуванням відповідача ОСОБА_1 також підтверджується довідкою ДАІ від 16 грудня 2009 року, інформацією про обставини дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду транспортного засобу від 09 листопада 2009 року, звітом про оцінку майна, згідно якого було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 21150», розмір якого складає 31304,85 грн.

Згідно копії платіжного доручення від 11 лютого 2010 року потерпілий ОСОБА_2 отримав від Моторного (транспортного) страхового бюро України страхову відшкодування в розмірі 25500,00 грн.

Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, судом встановлено, що позивач, як страховик, сплатив частину страхового відшкодування ОСОБА_2, тому відповідно має право вимоги до відповідача ОСОБА_1, як до особи, відповідальної за завдані збитки, тому позовні вимоги щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 25500,00 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен довести суду обґрунтованість позовних вимог у даному випадку не є обґрунтованими, оскільки вина відповідача доведена матеріалами справи, а відповідач не надав суду жодного доказу щодо необґрунтованості вимог позивача.

Необгрунтованими є і посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності.

Так, згідно копії платіжного доручення ОСОБА_2 було сплачено страхове відшкодування 11 лютого 2010 року.

У відповідності до ст.253 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, перебіг позовної давності у даному випадку починається з наступного дня після виплати страхового відшкодування, тобто з 12 лютого 2010 року. Останнім днем для звернення позивача до суду з зазначеним позовом є 11 лютого 2013 року.

Як вбачається з конверту позовна заява до суду була надіслана 11 лютого 2013 року, тобто в останній день позовної давності, у зв'язку з чим позовна давність позивачем пропущена не була.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 25500,00 грн. підлягають задоволенню.

Підлягають також задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 255,00 грн., оскільки факт його сплати позивачем доводиться платіжним дорученням №27557 від 28 лютого 2013 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст.84 ЦПК України такі витрати повинні бути сплачені саме адвокату або іншому фахівцю у галузі права, однак доказів тому, що ОСОБА_3 є адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права позивач суду не надав.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою частково.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.625, ст.993 ЦК України, ст.ст.10, 60, 61, 88, 209, 212, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Україна, р/р: 2600202284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО: 322313, ідентифікаційний код: 21647131, витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Україна, р/р: 2600202284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО: 322313, ідентифікаційний код: 21647131, судовий збір в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області позивачем може бути подано апеляційну скаргу.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Ю. В. Гречко