Ухвала суду № 32655500, 25.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції: Любчик В.М.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія: 26

________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Папченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля», про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ДП «Добропіллявугілля» приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне дослідження доказів по справі та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не досліджені обставини нещасного випадку, який стався з позивачем та не врахував, недоведеність факту спричинення моральної шкоди потерпілому з боку та вини підприємства. Умови праці на шахті незалежно від бажання та можливостей підприємства з об'єктивних причин є небезпечними та шкідливими, про що позивач був повідомлений під розписку при укладенні трудового договору.

Представник відповідача ДП «Добропіллявугілля» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про свідчить рекомендоване повідомлення про отримання судової повістки( а.с.48).

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. ( а.с.46).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за відсутності обов'язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі правил ст.237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок пошкодження його здоров'я.

Суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 12 червня 2000 року працював у відповідача на різних посадах з повним робочим днем в шахті, звільнений 08 листопада 2008 року за власним бажанням (а.с. 27-33). 21 квітня 2008 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого отримав травму у вигляді струсу головного мозку, забій, підшкірну гематому потиличної області голови, забій носа, про що на підприємстві було складено акт розслідування нещасного випадку, що ставня 21 квітня 2008 року за формою Н-5 від 23 квітня 2008 року (а.с. 7) та акт за формою Н-1 № 20 від 21 квітня 2008 року про нещасний випадок на виробництві (а.с.6), з яких вбачається, що причинами нещасного випадку є невиконання вимог інструкції по охороні правці потерпілим (не обірвав найвищі куски породи, небезпечні прийоми праці) та невиконання посадових обов'язків. Висновком МСЕК від 19 серпня 2008 року позивачу при первинному огляді встановлена втрата професійної працездатності у 60 % та третя група інвалідності (а.с. 8). Отримана виробнича травма завдає позивачу моральні і фізичні страждання, обмежують можливість вести активний спосіб життя, що створює додаткові незручності і змушує приймати додаткові зусилля для організації свого життя.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок отримання травми на виробництві заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивача заподіяну моральну шкоди.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-ІV зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47 ( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов'язок Фонду, передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а тому суд обґрунтовано, виходив з положень ст. 237-1 КЗпП України і дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок отриманої виробничої травми та стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд враховував фактичні обставини справи, ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значене погіршення стану здоров'я позивача, що він на 60 % втратив професійну працездатність та з принципи справедливості і розумності, визначив розмір моральної шкоди в сумі 24 000 грн.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували його моральні страждання, є безпідставними, оскільки моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з отриманням професійного захворювання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо, сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди, додаткові висновки законом не передбачені.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального закону або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційного порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: