Постанова № 32654419, 11.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 р. Справа № 804/6107/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Бідник М.В., за участю: позивача - ОСОБА_1,, представника відповідача - Грицай А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 13658 грн. 77 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. залишено без розгляду.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач 31.05.2012 року був звільнений зі служби наказом № 81-ос від 30.05.2012 року. При цьому, у день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем, у зв'язку з чим, позивач вважає, що у відповідності до ст. 47,116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 13658 грн. 77 коп.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 13658 грн. 77 коп. Проте, дана виплата передбачена Кодексом законів про працю України, дія якого не поширюється на осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту. З огляду на зазначене, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, що наказом № 81-ос від 30.05.2012 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступника начальника відділу нагляду за новобудовами м. Дніпропетровська управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області, звільнено зі служби у запас Збройних сил України за пп. 5 п.99 (через сімейні обставини), з 31.05.2012 року.

Позивач зазначає, що в день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем, тобто не виплатив належну грошову допомогу у розмірі 13603 грн. 81 коп. та інші виплати, чим порушив вимоги ст. 47, 116 Кодексів законів про працю України.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію техногенної безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 392 «Питання Державної інспекції техногенної безпеки України», Державна інспекція техногенної безпеки України (Держтехногенбезпеки України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах пожежної і техногенної безпеки, здійснення державного нагляду (контролю) у цих сферах, а також щодо контролю за станом цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно з Положенням про Головне управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держтехногенбезпеки № 10 від 26.07.2011 року ГУ ДІТБ у Дніпропетровській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства надзвичайних ситуацій, наказами Держтехногенбезпеки, дорученнями Голови Держтехногенбезпеки, а також місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та положенням.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з розрахунково - платіжної відомості на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було нараховано 20.08.2012 року - 850 грн., 20.09.2012 року - 850 грн., 20.10.2012 року -10129 грн. 40 коп. Загальна сума нарахування склала - 11829 грн. 40 коп. З цієї суми має бути здійснена оплата податку на дохід, у зв'язку з чим, під час замовлення коштів у Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки, кошти були зумовлені в сумі 13603 грн. 81 коп. з урахуванням компенсації податку на дохід (15 % - 1774 грн. 41 коп.).

Таким чином, датою звільнення позивача зі служби було 31.05.2012 року, а остання дата нарахування грошової допомоги при звільненню 20.10.2012 року.

Проте, всі виплати в Головному управлінні Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області проводяться в межах бюджетних асигнувань, про що позивач був повідомлений листами Головного управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області № 7/8/3350 від 13.07.2012 року, № 7/8/4025 від 23.08.2012 року. При цьому, під час судового розгляду справи судом встановлено, що всі кошти були нараховані на рахунок відповідача після надходження коштів від головного розпорядника коштів.

Суд вважає помилковим твердження позивача відносно того, що відповідач у відповідності до ст. 47,116, 117 Кодексу законів про працю України повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 13658 грн. 77 коп., з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу.

Відповідно п.1 ст. 42 цього Закону «Порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №629затверджено «Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».

Відповідно до п.2 ст. 90 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 7 листопада 2007 року № 1294 визначений порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Наказом МНС України від 10.06.2008 року №447 затверджена Інструкція про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі Інструкція).

Тобто порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту та грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу визначається виключно вищезгаданими нормативно-правовими актами.

Таким чином, положення Кодексу законів про працю України до осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту не застосовується.

Крім того, роз'ясненням Верховного Суду України № 1-4/83 від 23.03.1998 року та листа Міністерства праці та соціальної політики України № 22-1558 від 17.04.1998 року встановлено, що на осіб, які мають спеціальні звання дії Законів України «Про охорону праці» та Кодексу законів про працю України не поширюються.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 16.07.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 16.07.13 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв