Ухвала суду № 32654407, 25.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 червня 2013 р. Справа № 804/6107/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Грицай А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 13658 грн. 77 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

Ухвалою суду від 30.04.2013 року по даній справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що листом Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області № 7/8/3350 від 13.07.2012 року позивача було повідомлено про те, що Наказом МНС України від 10.06.2008 року № 447 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» грошова компенсація за невикористану відпустку не передбачена. Таким чином, про порушення своїх прав щодо невиплати компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., позивач дізнався 13.07.2012 року, та мав можливість починаючи з цього часу звернутися до суду за захистом своїх прав.

Щодо невиплати компенсації у розмірі 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., суд звертає увагу позивача на наступне.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що за весь час служби позивачу жодного разу не були надані пільги, гарантовані ст. 59 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», ст. 20 Закону України «Про пожежну безпеку», а саме, 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу, комунальні послуги. Таким чином, суд доходить висновку, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще під час проходження служби, проте жодного разу із заявою або скаргою до відповідача не звернувся. При цьому, позивача було звільнено зі служби 31.05.2012 року.

Частиною 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позивач зауважує на тому, що ним приймалися спроби вирішити даний спір в порядку досудового провадження. Так, він неодноразово звертався до відповідача з письмовими зверненнями та скаргами, проте у відповідь надавалася неповна інформація. Тому, остаточно про порушення своїх прав позивач дізнався з отриманням листа відповідача № 7/1/М-94 від 29.10.2012 року, у зв'язку з чим позивач вважає, що строк звернення до суду повинен обчислюватися саме з 29.10.2012 року. При цьому, позивач вважає , що в даному випадку повинен бути застосований загальний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Суд не погоджується з вищевказаними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що даний спір спір, пов'язаний з проходженням та звільненням з публічної служби позивача.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, ч.3 ст.99 КАС України передбачено спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який становить однин місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх справ.

Крім того, судом встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, а тому, у відповідності до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Отже, суд доходить висновку, що в даному випадку позивач повинен був звернутися до суду у місячний строк.

Як стверджує позивач, про порушення своїх прав та інтересів, він дізнався 29.10.2012 року, при цьому звернувся до суду із даним позовом 29.04.2013 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України.

У зв'язку з чим, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до адміністративного суду, та на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом

строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлений 01.07.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв