Рішення № 32652149, 24.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р.Справа № 922/2614/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків до ТОВ "Ра Атол", м. Харків про стягнення 5147,31 грн. за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., довіреність № 613 від 01.03.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АТОЛ", в якій просить суд стягнути грошові кошти у загальній сумі 5147,31 грн., в т.ч. заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 388 від 03.04.2013 року у розмірі 1479,95 грн.; пеню за неповну сплату платежів за договором № 388 від 03.04.2012 року у розмірі 34,38 грн.; неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором № 388 від 03.04.2013 р. за період з 03.04.2013 р. по 29.05.2013 р. у розмірі 3632,98 грн., мотивуючи порушенням з боку відповідача умов договору від 03.04.2013 р. № 388 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2614/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року розгляд справи було відкладено на 24 липня 2013 року.

23 липня 2013 року позивач за вх. № 26948 через канцелярію суду надав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ та копію акту звірки взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем станом на 10.07.2013 р., який підписано та скріплено печатками зі сторони позивача та відповідача. Надані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24 липня 2013 року заявлений позов підтримує і просить суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24 липня 2013 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, яка направлена на адресу, по якій відповідач зареєстрований та яка підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами і документами справи на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

03 квітня 2013 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РА АТОЛ" (відповідач) було укладено договір № 388 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. (далі - договір).

Відповідно до договору та Акту прийому-передачі від 03 квітня 2013 року до договору позивач надав в користування відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (6,00х3,00х2) за адресою: м. Харків, вул. Барабашова - вул. Героїв Праці строком з 03 квітня 2013 р. по 30 червня 2014 р. (п.1.4 договору).

На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 03.04.2013 р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (6,00х3,00х2) за адресою: м. Харків, вул. Барабашова - вул. Героїв Праці на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

27 березня 2013 року відповідач встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (6,00х3,00х2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Барабашова - вул. Героїв Праці, що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції від 03.04.2013 р., який підписано та скріплено печатками зі сторони позивача та відповідача.

Згідно до умов договору № 388 від 03.04.2013 р., а саме: п.п. 3.4.6, 4.1, 4.5 договору та додатку № 1 до договору № 388 від 03.04.2013 р. відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 1944 грн. 00 коп. з врахуванням 20% ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору № 388 від 03.04.2013 р, якщо на момент укладання договору "користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим договором (в період дії пріоритету на місце), "користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями у розмірі 25% відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої додатком № 1 цього договору, що складає 486,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору № 388 від 03.04.2013 р., плата за фактичне користування місцями, зазначеними у додатку № 1, до укладення цього договору за період з 27.03.2013 р. по 02.04.2013 р. здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення договору та складає 443,15 грн. (з ПДВ).

Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, повністю не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього договору, у зв'язку з чим, за період з 03 квітня по 07 червня 2013 року утворилась заборгованість у загальній сумі 1479,95 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума у розмірі 1479,95 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тому, згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нарахована пеня в сумі 34,38 грн. Розрахунок пені зроблений позивачем з врахуванням чинного законодавства, за період, протягом якого існувала заборгованість, наданий розрахунок приймається судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 34,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.4.2 відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Згідно п. 6.3. договору відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п. 3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої додатком №1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції від 03.04.2013 р., відповідачем було встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування за договором, ще 27 березня 2013 року, проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав.

У відповідності до п.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п. 3.4.2 п. 3.4. договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, позивачем обґрунтовано нараховано неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 03.04.2013 р. по 29.05.2013 р. у розмірі 3632 грн. 98 коп., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1. договору № 388 від 03.04.2013 р.: "Цей договір припиняє свою дію за згодою сторін".

07 червня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 про припинення дії договору № 388 від 03.04.2013 р. з 07 червня 2013 року.

Таким чином, станом на 07.06.2013 року договір № 388 від 03.04.2013 р. вважається таким, що припинив свою дію.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витраті по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АТОЛ", 61003, м. Харків, пров. Плетнівський,10 (в тому числі з р/р № 26002210185120 в ПАО "КредитПромбанк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 37365933) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", 61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618 (р/р 2600030114375 в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 388 від 03.04.2013 р. за період з 03 квітня по 07 червня 2013 р. в розмірі 1479,95 грн., пеню за неповну сплату платежів у розмірі 34,38 грн., неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором № 388 від 03.04.2013 р. за період з 03.04.2013 р. по 29.05.2013р. у розмірі 3632,98 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/2614/13