Постанова № 32652125, 29.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013р. справа №905/2992/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддівМарченко О.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:Третульницький С.С. за довіреністю б/н від 01.04.2013р.від відповідача:Михайлова В.М. за довіреністю б/н від 13.05.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дімітріус», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від28.05.2013р. (повний текст підписано 03.06.2013р.)у справі№905/2992/13 (суддя Сгара Е.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька областьдо Приватного підприємства «Дімітріус», м. Маріуполь, Донецька область простягнення заборгованості у сумі 339364,20грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Регалс», м. Маріуполь, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області, з позовом, до відповідача, Приватного підприємства «Дімітріус», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 339364,20грн. з орендної плати за вересень 2012 року по лютий 2013 року за договором оренди споруди від 06.09.2012р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. (повний текст підписано 03.06.2013р.) у справі №905/2992/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 339364,20грн., судовий збір у сумі 6787,28грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач довів факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення орендних платежів і, відповідно, факт наявності заборгованості у сумі 339364,20грн. з орендної плати за вересень 2012 року по лютий 2013 року за договором оренди споруди від 06.09.2012р., тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. у справі №905/2992/13 позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що його було позбавлено можливості надати відзив на позовну заяву та представити докази відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим копії договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 28.02.2013р., актів звірки від 28.02.2013р., підписаних між ТОВ СП «Регалс» та ПП «Дімітріус», податкових накладних за січень, лютий 2013 року, додаткової угоди від 01.01.2013р. до договору оренди споруди від 06.09.2012р. відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України подані з апеляційною скаргою у якості доказів, що свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Регалс-С» було укладено договір відступлення права вимоги від 28.02.2013р., за яким ТОВ СП «Регалс» відступив ТОВ «Регалс-С» своє право стягнення боргу з орендної плати з боржника ПП «Дімітріус» згідно акту звірки від 28.02.2013р. Крім того, 01.01.2013р. між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода, згідно якої внесено зміни у договір оренди споруди від 06.09.2012р. та орендна плата за один місяць складає 16160,20грн., що не було досліджено судом, внаслідок чого він дійшов помилкового висновку про те, що орендна плата за місяць оренди становила 56560,70грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №905/2992/13 та призначено розгляд скарги на 24.07.2013р., явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 15.06.2013р., 18.06.2013р., 19.06.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 24.07.2013р. пояснив, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості подати обґрунтований відзив на позов, внаслідок чого при винесенні рішення не з'ясував обставин, які мають значення у справі. Просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін; письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 14.05.2013р. Вказана ухвала отримана відповідачем завчасно, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 30.04.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що позовна заява та ухвала суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відтак відповідач, навіть у разі неотримання ним поштового відправлення з позовною заявою, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу (ч.2 ст.22 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Донецької області було розглянуто та задоволено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату та надання його представнику можливості ознайомитись з матеріалами справи, у зв'язку з чим ухвалою від 14.05.2013р. відкладено розгляд справи на 28.05.2013р. об 11год.00хв., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Згідно протоколу судового засідання від 28.05.2013р. судове засідання було розпочато об 11год.00хв. та закінчено об 11год.10хв., за результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частину рішення за відсутності представника відповідача.

Як вбачається з телеграми, на яку посилається відповідач як клопотання про відкладення судового розгляду, вона надійшла на адресу господарського суду Донецької області за вх.№02-18/292 28.05.2013р. об 11год.14хв., тобто після оголошення судом рішення, про що головуючим у справі суддею зроблено помітку на телеграмі.

Таким чином, враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

З огляду на викладене, заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також не довів, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом йому не було і не могло бути відомо про існування договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 28.02.2013р., актів звірки від 28.02.2013р., підписаних між ТОВ СП «Регалс» та ПП «Дімітріус», податкових накладних за січень, лютий 2013 року, додаткової угоди від 01.01.2013р. до договору оренди споруди від 06.09.2012р., тому копії цих документів не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості доказів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ СП «Регалс» (орендодавець) та ПП «Дімітріус» (орендар) укладено договір оренди споруди б/н від 06.09.2012р., за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування наступні нежитлові будівлі: адміністративна будівля з прибудовами, Н-4, Н1-1, Н3-1, загальною площею 8080,1 кв.м. по вул. Фонтанній, 70, м. Маріуполь. Об'єкт оренди передається орендарю з метою його подальшої передачі в суборенду. (п.п.1.1., 2.1.договору).

Строк дії договору встановлено до 31.12.2014р. (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому визначається сторонами у сумі 56560,70грн., у т.ч. ПДВ - 9426,78грн.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на підставі рахунку, виставленого орендодавцем протягом 10 днів з моменту його отримання. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі (п.п.4.2., 6.1., 6.1.2. договору).

Згідно ч.1, 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В матеріалах справи відсутня копія акту приймання-передачі об'єкта оренди відповідачу.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У п.п.6.1., 6.1.1. договору передбачено обов'язок орендаря використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням у відповідності до п.2 договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до п.2.1. договору передав орендовані приміщення в суборенду та здійснив дії направлені на виконання умов договору, а саме відповідно до п.п.4.2., 6.1., 6.1.2. договору частково сплатив за оренду за квітень 2013 року (арк. спр.7-10, 38). Отже, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору об'єкт оренди передано відповідачеві.

Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач у відповідності до умов договору виставив відповідачу рахунки на сплату за оренду протягом вересня 2012 року - лютого 2013 року на загальну суму 339364,20грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії рахунків №9/2012 від 01.03.2013р., №10/2012 від 01.03.2013р., №11/2012 від 01.03.2013р., №12/2012 від 01.03.2013р., №01/2013 від 01.03.2013р., №02/2013 від 01.03.2013р. та опису вкладення у цінний лист від 13.03.2013р.

Згідно копії поштового конверту (арк. спр. 14) поштове відправлення з вказаними вище рахунками було повернуто позивачеві з адреси відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 87501, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Котовського, 202, з відміткою працівника відділення пошти: «повертається за закінченням строку зберігання».

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, проте, її поведінка повинна бути добросовісною та розумною. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Чинне законодавство, зокрема ст.ст.759, 762 ЦК України, покладає на орендаря обов'язок розрахуватися за користування майном орендодавця. В свою чергу, передбачений у п.4.2. договору рахунок призначений для інформування орендаря про суму до сплати, розрахункові реквізити орендодавця коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Як вбачається з позовної заяви, визначені у договорі розрахункові реквізити позивача не змінювались, поряд з цим, розмір щомісячного орендного платежу встановлений у п.4.1. договору.

Отже, відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 56560,70грн., в свою чергу, рахунки на сплату повернуті підприємством зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання, тобто згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 через неможливість вручення одержувачу поштового відправлення.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 339364,20грн., та необхідність стягнення з відповідача суми боргу у вказаному розмірі.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дімітріус», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. (повний текст підписано 03.06.2013р.) у справі №905/2992/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. (повний текст підписано 03.06.2013р.) у справі №905/2992/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лавицького, 15/18); 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС