Ухвала суду № 32649688, 24.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/474/2012 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/3823/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 26 24.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Яворського М.А., Білоконь О.В.

за участю секретаря: Шаповалової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Броварського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестгруп", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки частково недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним договору іпотеки від 24 травня 2007 року, укладеного між ТОВ "Укрпромінвестгруп" та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершене.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 листопада 2005 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ "Укрпромінвестгруп" інвестиційний договір № 31/2 про будівництво житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1. Позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, набув право власності на майнові права на будинок та право вимоги до забудовника щодо передачі права власності та здачі в експлуатацію будинку, є власником об'єкту інвестування за вищезазначеною адресою. Згідно договору іпотеки від 24.05.2007 року ТОВ "Укрпромінвестгруп" передало в іпотеку ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" майнові права ОСОБА_2 на нерухомість, будівництво якої не завершено. Укладаючи договір іпотеки, ТОВ "Укрпромінвестгруп" не могло розпоряджатися цими правами, так як їх власником на момент укладення договору був позивач.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 24 травня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестгруп" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, а саме: житловий будинок, що будується на земельній ділянці АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що між ним та ТОВ "Укрпромінвестгруп" було укладено кредитний договір. Однак, взяті на себе зобов'язання позичальник не виконав. Суд першої інстанції помилково витлумачив норми Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують оплату об'єкту будівництва за інвестиційним договором.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем ТОВ "Укрпромінвестгруп" укладено інвестиційний договір № 31/2 на будівництво житлового будинку, згідно з яким забудовник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами збудувати будинок, розташований на ділянці № 31 загальною площею 400 кв. м згідно з умовами договору, проектно-кошторисної документації, яка входить до складу будинків, що будуються на території АДРЕСА_1 та передати його у власність на умовах даного договору.

ОСОБА_2 у передбачені п.п. 4.1, 4.2 договору строки вніс 100 % вартості будинку, що є об'єктом інвестування, про що свідчить довідка від 21.03.2007 року, видана ТОВ "Укрпромінвестгруп" (а.с.8).

24.05.2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "Укрпромінвестгруп" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 248-п, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, а саме на 37 житлових будинків, які вказані в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

У додатку № 1 до договору вказано, що, окрім інших, в іпотеку передаються майнові права на житловий будинок за номером АДРЕСА_1

Рішенням сесії Рожівської сільської ради Броварського району Київської області від 21 серпня 2009 року № 604 ХХУІ-У змінено юридичну адресу оздоровчої зони АДРЕСА_1

З Витягу про реєстрацію в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26518467 від 16.03.2010 року об'єктом обтяження є майнові права на двоповерховий житловий будинок підвищеної комфортності з гаражем на два автомобіля, загальною площею 403,29 кв. м., який будується на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав зобов'язання за договором, повністю сплатив вартість об'єкта будівництва, тому під час передачі цього об'єкту в іпотеку необхідна була згода ОСОБА_2

Колегія суддів по суті погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" в редакції, чинній на час укладення договору, іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 вищезазначеного Закону іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час укладення договору, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Пунктом 4.2.1 Інвестиційного договору № 32/1 на будівництво житлового будинку, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромінвестгруп», передбачено, що до моменту набуття замовником права власності на об'єкт інвестування, замовник визнається власником усіх використаних для будівництва об'єкту інвестування будівельних матеріалів, а отже, і об'єкту інвестування, як об'єкту незавершеного будівництва.

Укладаючи договір іпотеки, забудовник не був власником предмета іпотеки та майнових прав на будинок, що є об'єктом інвестиційного договору та не отримував згоди замовника на передачу цих майнових прав в іпотеку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що забудовник має право передавати в іпотеку майнові права на незавершене будівництво, які належать безпосередньо йому, або на майна, яке стане його власністю в майбутньому і висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставина справи та вимогам закону.

Зазначений висновок також підтверджується правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 30.01.2013 року про перегляд рішення суду касаційної інстанції через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Так відповідно до згаданої позиції, за змістом ст. 1,5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець міг документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Установивши, що майнові права на відповідну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку, вартість якої була сплачена замовником за договором будівельного підряду, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а відтак ТОВ «Екобуд» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір іпотеки, який укладено без згоди позивачів на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині наявності у ТОВ "Укрпромінвестгруп" прав на укладення договору іпотеки та передачу в іпотеку майнових права на будинок, будівництво якого проінвестовано позивачем на 100 % не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Білоконь О.В.