Постанова № 32646388, 25.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа№810/3324/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання-Соловей Н.С.,

за участю:

представника позивача - Беренді І.В. (довіреність б/н від 01.03.2013 р.);

представника відповідача - Бойка Б.М. (довіреність №2/9/10-25 від 16.07.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом приватного підприємства "Автопетроліум"

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ПП «Автопетроліум» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002222300 від 01.06.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу та протиправності прийнятого за наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення. Хибність висновків полягає у неправомірному покладанні на приватне підприємство «Автопетроліум» відповідальності за дії (бездіяльність) контраґента позивача -ТОВ «Саноіл Торг». Вказує, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Цитуючи правову позицію ВАСУ, викладену в ухвалі від 14.11.2012 р. у справі №К/9991/50772/12, просив визнати оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та вказала, що позивачем до суду представлені документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які підтверджують реальний характер господарської операції, проведеної між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», просила заявлені вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задовлення позову заперечував та пояснив, що позиція податкового органу стосовно фіктивності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» сформована на підставі акта транзитної перевірки ТОВ "Саноіл Торг" ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №895/22-20/37269136 від 04.04.2013 р., за відсутності претензій до документів позивача вважає, що хоча позиція податкового органу не відповідає рішенням Європейського суду з прав людини та роз?ясненням ВАСУ, судовій практиці, податковимй орган не має інших доказів, які б підтвердили нікчемний характер укладеного позивачем правочину. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого:

у відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Основого закону є нормами прямої дії.

У судовому засіданні встановлено, позивач є юридичною особою зареєстрованою 07.12.2010 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію за №13391020000006923, код суб?єкта господарювання 37228512. Взято на податковий облік в органах ДПС 08.12.2010 р. за №454, є платником ПДВ згідно свідоцтва від 04.02.2011 р. №100322139.

В травні 2013 р., на підставі направлення на перевірку від 12.04.2013 р. №335, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та наказу начальника ДПІ від 12.04.2013 р. №358, на виконання вимог п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України була проведеняа документальна виїзна позапланова перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» за періоди: з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р. та подальшої реалізації придбаних товарів у ТОВ «Саноіл Торг», товарно-матеріальних цінностей.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №304/22-01/37228512 від 17.05.2013 р., в якому зроблено висновок про наявне порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого було допущено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 982 988,0 грн. та ухвалене податкове повідомлення-рішення№0002222300 від 01.06.2013 р., яким позивачу визначено грошове зобов?язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 982 988,00 грн. та застосовано штрафна (фінансова) санкція у сумі 245 747,00 грн.

Контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено, що між ПП «Автопетроліум»- покупцем та ТОВ «Саноіл Торг» - продавцем було укладено договір купівлі-продажу №12-12-12 від 12.12.2012 р. Згідно умов вказаного договору продавець зобов?язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплати його вартість. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару повинні були визначатися сторонами у спеціфікаціях, які були невід?ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 п.1 Договору). Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару мали визначатися сторонами у спеціфікаціях (п.3.1 п.3 умов Договору). Товар вважався поставленим та прийнятим покупцем з моменту одержання сторонами акту приймання-передачі товару (п.п.3.3 п.3 Договору). За кожним фактом відвантаження (передачі) товару повинен був складатися акт приймання-передачі, до якого оформлювались видаткова та податкова накладні. Інші документи оформлювались за погодженням сторін (п.п.3.4 п.3 Договору).

На підтвердження реального характеру проведеної господарської операції позивачем надано: податкові накладні №№62-63 від 08.02.2013р.; видаткові накладні №№РН-0000056- 0000055 від 08.02.2013 р.; акти приймання-передачі товару №№1-2 від 08.02.2013 р.; спеціфікація №2 від 08.02.2013 р. на поставку макухи;

видаткову накладну на повернення товару №ЦО-000000025 від 04.03.2013 р., акт повернення товару від 04.03.2013 р. до договору №12-12-12 від 12.12.2012 р., розрахунок №154 від 04.03.2013 р. коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 08.02.2013 р. №63. Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкового кредиту у 2013 р., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ даним декларації з ПДВ за лютий-березень 2013 р. та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунок між суб?єктами господарювання за відвантажений товар проводився у безготівковій формі. Позивачем було перераховано ТОВ «Саноіл Торг» кошти урозмірі 5 897 928,70 грн., згідно наданих банківських виписок.

За висновком податкового органу, згідно наданих до перевірки документів, у ході проведення перевірки встановлено, що придбаний у ТОВ «Саноіл Торг» товар позивачем експортовано, про що зазначено на стор.11-18 акта перевірки. Факт експортування підтверджено контрактом між ПП «Автопетроліум» та ТОВ «Югекотоп» та доданими до нього документами.

Згідно акту про повернення товару від 04.03.2013 р. по якості і кількості ТОВ «Югекотоп» повернув позивачеві товар (жом). Згідно додатку №2 від 08.02.2013 р. до договору комісії №1511К від 15.11.2012 р. найменування продукції (макуха)-900,78 мт. Базис поставки FOB-порт Миколаїв, Україна.

Відповідно до умов договору ПП «Автопетроліум» виписало акт №2 про прийняття товару (макухи) по якості та кількості від 08.02.2013 р. «Югекотоп».

На виконання умов договору №1511К від 15.11.2012 р. ТОВ «Югекотоп» надало звіти комісіонера №№1 та 2 від 22.03.2013 р., про укладення контракту на продаж товару комітента (позивача) №№0501/12 та 0283/12 від 22.11.2012 р. та 06.02.2012 р. відповідно з фірмовю «Орексім Лтд».

Листи банківських установ свідчать про надходження валютної виручки на рахунок комісіонера. Факт експортування товару посвідчено ВМД№504050001/2013/400065; 504050000/2013/100393 від 26.02.2013 р. та 07.02.2013 р. відповідно, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, актами виконаних робіт про експорт товару.

Всі досліджені судом документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні».

Відповідачем не надано доказів про відсутність у контаґента позивача свідоцтва про реєстрацію у якості платника ПДВ.

Проте, в акті перевірки №304/22-01/37228512 від 17.05.2013 р., зазначено, що відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених угод на підставі даних перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, викладених в акті перевірки №895/22-20/37269136 від 04.04.2013 р.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 23.05.2013 р., Окружним адміністративним судом м.Києва було ухвалено постанову у справі №826/5853/13-а за позовом ТОВ «Саноіл Торг» до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про визнання протипрвними дій, згідно з якою визнано протиправними дії відповідача щодо висновку про відсутність фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Саноіл Торг» своїм контраґентам у період з 05.02.2012 р. по 28.03.2013 р. Вказане рішення перевірено в апеляційному порядку та залишено без змін.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає таке:

відповідно до ст.86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу судів на те, що: "... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За приписами норм цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Консоль С», ТОВ «Фірма КІМ» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Факт фіктивності правочину повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід при розгляду справ цієї категорії потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неправильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем з ТОВ «Саноіл Торг» є нікчемною, а лише зроблено припущення, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме, податкові накладні №№62-63 від 08.02.2013р.; видаткові накладні №№РН-0000056- 0000055 від 08.02.2013 р.; акти приймання-передачі товару №№1-2 від 08.02.2013 р.; спеціфікація №2 від 08.02.2013 р. на поставку макухи.

видаткову накладну про повернення товару №ЦО-000000025 від 04.03.2013 р., акт повернення товару від 04.03.2013 р. до договору №12-12-12 від 12.12.2012 р., механізм здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Саноіл Торг» та співставивши отриману інформацію та дані із фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку, що представлені позивачем податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України, а господарська операція має реальний характер, відтак вважає висновок податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за лютий 2013 р. в розмірі 982 988, 0 грн. необгрунтованим.

У зв?язку із визначенням висновку податкового органу про заниження позивачем суми ПДВ необгрунтованим, застосована до нього у зв?язку з цим штрафна (фінансова) санкція також є неправомірною, тому вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення N0002222300 від 01.06.2013 р. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, з огляду на те, що поняття протиправність означає суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Його сутністю є свавілля суб'єкта або незаконне зазіхання на свободу інших суб'єктів, протиправність має наступні ознаки:

- акт поведінки, діяння, що виявляється в неправомірній дії або бездіяльності (утримання від дій тоді, коли закон вимагає протилежне);

- усвідомлення вини з боку особи, яка вчиняє протиправні дії- тобто наявність внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів окремих осіб та суспільства в цілому. Вина відокремлює протиправність від тих видів протиправної поведінки, що суспільно шкідливі, свідомо вольові, порушують норми права, але не відображають негативного ставлення суб'єкта до вимог правових приписів, скоюються без вини.

При розгляді даної справи судом досліджувалось і питання щодо правомірності дій відповідача у співставленні з нормами чинного зщаконодавства, які регламентують дії працівників податкового органу при проведенні перевірок. Ознак протиправності ні в діях, ні в рішенні податкового органу судом не виявлено, тому вимога позивача в частині визнання податкового повідомлення-рішення протиправним задоволенню не підлягає.

Згідно із положеннями ст.94 КАСУ, суд також вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Автопетроліум» судового збору у розімірі 2 294,00 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002222300 від 01.06.2013 р.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ПП "Автопетроліум" судовий збір у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 липня 2013 р.